Розацеа

Розацеа – Стійке ураження судин шкіри обличчя. Проявляється почервонінням шкіри щік, носа, чола та підборіддя, висипаннями яскраво-рожевого кольору, судинними зірочками, гнійничками. На пізніх стадіях можливий розвиток незворотного потовщення та інфільтрації шкіри носа, чола, мочок вух, повік, підборіддя. Приводить до погіршення зовнішнього вигляду шкіри, іноді виражених косметичних дефектів, зміни зовнішності, психоемоційних проблем. При поразці очей розвивається кератит і виразка рогівки.

Розацеа – це хронічне захворювання шкіри, яке характеризується почервонінням шкіри, наявністю гнійничкових висипів, потовщенням дерми та порушенням відшарування епітелію. Раніше розвиток розацеа наказували наявності демодекозу, але ці два захворювання різні за своєю етіологією, хоча кожне з них ускладнює перебіг іншого. У патогенезі розвитку розацеа лежить підвищена чутливість судин шкіри. Якщо є генетична схильність або судини крихкі і ламкі, то у відповідь на такі подразники як різкі перепади температури, сухе і гаряче повітря, судини розширюються, чого в більшості людей не спостерігається.

Захворюваність на розацеа у людей з гастритом в анамнезі набагато вища, ніж у яких Helicobacter pylori – бактерія, що викликає гастрит, не виявлена. Розацеа лікарської природи спостерігається при тривалому застосуванні кортикостероїдних мазей, шкірні артерії стоншуються, стають більш ламкими та чутливими до незначних перепадів температур.

Захворюваність на розацеа приблизно однакова у представників обох статей, але жінки в період менопаузи більш схильні до розацеа, оскільки змінюється гормональний фон і властивості судин. Блондинки і рудоволосі з тонкою чутливою шкірою, схильною до почервоніння входять до групи ризику розацеа. Алергічний і контактний дерматити можуть спровокувати розацеа, оскільки судини часто розширені і надалі їх повернення до попереднього стану вже неможливе.

Генетично жителі північних народів більш схильні до розацеа, проживання в умовах різкоконтинентального клімату та у північних країнах теж підвищує ризик виникнення розацеа.

Захворювання та порушення ендокринної системи, захворювання шлунково-кишкового тракту та порушення імунної системи, особливо поєднуючись один з одним, призводять до розацеа. Патогенез розацеа не до кінця вивчений, але більшість дерматологів сходяться на думці, що знаходження в гарячих чи холодних приміщеннях, вітер, вживання надмірно палаючої їжі, алкоголю та прянощів провокують розацеа.

Розацеа не відноситься до піодермії, так як при неодноразових дослідженнях вмісту пустул і гнійників специфічного збудника виявити не вдалося; виявлена ​​ж грамнегативна мікрофлора свідчить про тривалу нераціональну антибіотикотерапію. У групу ризику також входять пацієнти з вегето-судинною дистонією, що протікає за типом ангіоневрозів з ураженням судинної сітки обличчя.

Про дебют розацеа слід припустити, якщо після контакту з холодною або гарячою водою, після вживання гарячих напоїв та алкоголю або ж при різкій зміні навколишньої температури обличчя миттєво покривається червоними плямами, які тривалий час не зникають.

Почервоніння локалізується в Т-зоні обличчя (чоло, ніс, підборіддя та щоки). Перші стадії розацеа, у яких основним клінічним проявом є почервоніння шкіри, часто залишаються непоміченими, оскільки ніякого дискомфорту не завдають і легко маскуються косметичними засобами.

Висипання на обличчі при розацеа починають з’являтися при стійкому розширенні капілярів, приплив крові викликає місцеве підвищення температури, що дає можливість сапрофітній мікрофлорі активно розмножуватися. Наступна стадія розацеа проявляється наявністю горбків та нерівностей на шкірі, які через деякий час перетворюються на невеликі гнійнички.

Шкіра стає щільною, шорсткою на дотик, ущільнення при розацеа найінтенсивніші в Т-зоні. У цій стадії розацеа з’являється стійке розширення судинної сітки (телеангіоектазії) і тому почервоніння та припухлість шкіри спостерігається вже без зв’язку з провокуючими факторами.

Люпоїдна форма розацеа характеризується наявністю періорбітальних та періоральних висипань у вигляді буро-червоних папул та вузликів, елементи схильні до злиття та утворюють нерівну бугристу поверхню. Шкіра особи на непоражених ділянках, як правило, не змінена та має здоровий зовнішній вигляд.

Розацеа може приймати блискавичну течію при вагітності, після пологів при відповідній терапії розацеа проходить безвісти, але кожна наступна вагітність пов’язана з рецидивом розацеа.

Якщо розацеа діагностується у чоловіків, то відзначається стійке почервоніння та ущільнення шкіри на носі. Розацеа у чоловіків часто ускладнюється ринофімою. При прогресуванні розацеа уражається область навколо очей та повіки. Приєднується дискомфорт під час моргання, відчуття різі, сухості та піску в очах. При розацеа на пізніх стадіях відзначається рясна сльозотеча. У цьому випадку діагностують окулярну розацеа, але слід мати на увазі, що клінічні прояви можуть на кілька років випереджати поразки шкіри. У деяких випадках окулярне розацеа ускладнюється розацеакератитом, що призводить до втрати зору. Сверблячка, печіння, відчуття стягування шкіри та «мурашки» спостерігаються практично у всіх пацієнтів з розацеа.

Діагностика розацеа не становить складнощів, зазвичай візуального огляду дерматолога більш ніж достатньо для встановлення діагнозу. Але через те, що при розацеа активізується демодекс і найімовірніші рецидиви демодекозу, то найчастіше, виявивши демодекс, починають лікувати не розацеа, а ускладнення захворювання. Таке лікування лише посилює стан хворого на розацеа, і хвороба прогресує далі.

Якщо розацеа ускладнюється наявністю пустул і везикул з гнійним вмістом, то проводять бактеріологічний посів для дослідження мікрофлори шкіри.

Початкові стадії розацеа, які характеризуються почервоніння шкіри, досить швидко піддаються терапії. А розацеа, ускладнена ринофімою та телеангіектазіями, потребує тривалого лікування. Оскільки пацієнти звертаються за медичною допомогою у тій фазі, коли є гнійні висипання, то в першу чергу призначаються мазі та гелі з антибіотиком. Якщо ж місцева антибітотикотерапія не має належного впливу, то за таких форм розацеа доцільно загальне медикаментозне лікування розацеа антибіотиками.

Точних схем та методів лікування розацеа немає, а тому в деяких випадках хороший терапевтичний ефект мають примочки з метронідазолом та настоєм лікарських трав. Хороший результат дає лазерне лікування розацеа. Лікування в домашніх умовах за допомогою йодовмісних препаратів призводить до розвитку конглобатної форми розацеа, яка характеризується абсцедуючими кулястими вузлами та наявністю гнійних фістул. При виникненні таких ускладнень показано хірургічне висічення тканин із встановленням дренажу для відтоку гнійного вмісту.

Неускладнені форми розацеа піддаються терапії відносно швидко, але часом лікування затягується до кількох місяців і більше. Після того, як запальні прояви розацеа усунуті, необхідно усунути причину захворювання – розширену судинну сітку. Фотокоагуляція та локальна кріотерапія є єдиним надійним методом усунення розширених судин на обличчі при розацеа. Ефект від процедур стає помітним через кілька днів, після закриття частини судин. Пацієнти з розацеа відзначають, що почервоніння стає менше, колір обличчя покращується, зникає свербіж і шкіра виглядає клінічно здоровою. Після повного курсу процедур рекомендується застосовувати креми із високим захисним фільтром від ультрафіолету.

Оскільки розацеа – це хронічне захворювання, після усунення зайвої капілярної сітки, через деякий час вона з’явиться знову. Тому профілактика розацеа полягає в періодичному відвідуванні кабінету косметолога для усунення гіпертрофованих судин, що знову з’явилися. Але, якщо між процедурами уникати перегрівання та переохолодження шкіри, як можна рідше бувати під відкритим сонцем, скоригувати режим харчування та користуватися косметикою, яка містить екстракт кінського каштану та інші речовини, що зміцнюють судинну стінку, то повторювати процедури потрібно не частіше, ніж раз на 2 -3 роки.