Розацеа-кератит

Розацеа-кератит – Запально-інфільтративне ураження рогівки, асоційоване з рожевими вуграми шкіри обличчя. Розацеа-кератит супроводжується рогівковим синдромом, явищами слизово-гнійного кон’юнктивіту та іриту, виникненням інфільтратів та виразок на рогівці, що розвиваються на тлі висипань на шкірі обличчя. Діагностика розацеа-кератиту ґрунтується на даних біомікроскопії, візометрії, інстиляційної проби з розчином флюоресцеїну, обстеження на демодекс. Лікування розацеа-кератиту проводиться офтальмологом та дерматологом; потребує призначення кортикостероїдів у вигляді крапель, мазей, субкон’юнктивальних ін’єкцій; мідріатиків, вітамінів групи В, фізіолікування. У ускладнених випадках проводиться кератопластика.

Розацеа-кератит, поряд з нитчастим кератитом і виразкою, що роз’їдає, рогівки, відноситься в офтальмології до ендогенних кератитів неясної етіології. Дана форма захворювання патогенетично тісно пов’язана з хронічним запальним захворюванням шкіри обличчя – рожевими вуграми (розацеа). У 50% пацієнтів розацеа-кератит розвивається після, а 20% – до появи шкірних висипань; у деяких випадках шкіра та очі уражаються одночасно. Розацеа-кератит має рецидивуючий прогредієнт протягом і в результаті може призводити до сліпоти.

Причини розвитку розацеа-кератиту, як і шкірного захворювання на акне розацеа, невідомі. Предполагается, что определенную роль в этиопатогенезе розацеа-кератита играют заболевания ЖКТ (гастриты с пониженной или повышенной кислотностью, спастический колит, холецистит, хеликобактерная инфекция), эндокринопатии (сахарный диабет, гипофизарная недостаточность, гипотиреоз, надпочечниковая недостаточность, дисменорея), нейровегетативные расстройства (вегето -судинна дистонія, гіпертонічна хвороба), спадковість. В останні роки широко обговорюється етіологічна роль кліщів демодексу в етіології рожевих вугрів та розацеа-кератиту. Доведено зв’язок розацеа-кератиту з вітамінною недостатністю – гіповітамінозом В6, В12.

Провокуючими факторами можуть виступати надмірна інсоляція, холод, стрес, особливості харчування (зловживання алкоголем, гострою та пряною їжею, гарячими напоями), фізичні навантаження, прийом пероральних контрацептивів, менопауза та ін.

Клінічно розацеа-кератиту може протікати у формі поверхневого крайового інфільтрату, субепітеліального інфільтрату та прогресуючої виразки рогівки. Поверхнева форма розацеа-кератиту характеризується утворенням у лімбу сірувато-білих інфільтратів, які злегка піднімаються над поверхнею рогівки та містять пучок поверхневих судин. При розпаді інфільтратів утворюються виразки, які після епітелізації залишають незначні помутніння рогівки.

Субепітеліальні інфільтрати розташовуються під рогівковим епітелієм у вигляді дрібних опуклих вузликів сірого кольору. Розпад вузликів супроводжується виразкою, васкуляризацією та відкладенням солей кальцію, внаслідок чого утворюються помутніння крейдяного відтінку. Прогресуючий розацеа-кератит протікає з формуванням великої виразки з валикоподібно піднятим краєм. До іншого, плоского краю виразки рогівки тягнуться грубі новостворені судини.

Розацеа-кератит характеризується двосторонньою локалізацією та рецидивуючим прогресуючим перебігом. Поразка рогівки завжди розвивається і натомість висипань (рожевих вугрів) на шкірі обличчя.

Клінічно розацеа-кератит проявляється вираженим рогівковим синдромом: печінням і різьбою в очах, гіперемією кон’юнктиви, сльозотечею та фотофобією. Відзначаються змішана ін’єкція очного яблука, легкий кон’юнктивіт зі слизово-гнійним відділенням, телеангіектазії на шкірі повік. Нерідко розаце-кератиту супроводжує хронічний блефарит та халязіони. У важких випадках розвивається ірит, склерит, гіпопіон.

Розацеа-кератит поєднується зі шкірними проявами у сфері обличчя. Вони включають еритему щік, носа, чола; телеангіектазії; лущення, печіння та поколювання шкіри; папуло-пустульозні висипання яскраво-червоного кольору; гіпертрофічні зміни шкіри окремих частин особи (ринофіму, метофіму, блефарофіму, отофіму, гнатофіму).

Загострення висипань рожевих вугрів на обличчі викликає нову атаку розацеа-кератиту. Кожна наступна інфільтрація рогівки призводить до поглиблення виразкового дефекту, вростання нових судин і більшого рубцювання. Виразка рогівки, що прогресує, призводить до витончення або розплавлення рогової оболонки ока. Кожне нове загострення розацеа-кератиту супроводжується ще більшим погіршенням зору.

При діагностиці розацеа-кератиту завжди враховується зв’язок очних проявів з акне розацеа. Тому лікувально-діагностичні заходи мають проводитися спільними зусиллями офтальмолога та дерматолога.

Офтальмологічне обстеження при розацеа-кератиті полягає у проведенні біомікроскопії ока за допомогою щілинної лампи, ендотеліальної та конфокальної мікроскопії рогівки, пахіметрії, комп’ютерної кератометрії. Дефекти рогівкового епітелію виявляються у процесі проведення інстиляційної флюоресцеїнової проби. Для оцінки тяжкості ураження та ступеня зниження гостроти зору проводиться візометрія.

З метою диференціальної діагностики етіології кератиту показано проведення зіскрібку епітелію рогівки з його подальшим цитологічним дослідженням. Для виключення демодекозу повік вдаються до епіляції вій та їх дослідження на демодекс.

При необхідності до обстеження пацієнтів із розацеа-кератитом залучаються гастроентеролог, ендокринолог, невролог.

Топічна терапія розацеа-кератиту включає застосування кортикостероїдних препаратів (гідрокортизону, дексаметазону, преднізолону) у вигляді інстиляцій, мазевих аплікацій, субкон’юнктивальних ін’єкцій. Місцево призначається закопування в кон’юнктивальну порожнину вітамінів (цитралю, рибофлавіну), закладання за нижню повіку, що прискорюють репарацію гелів, тіамінової та інсулінової мазей. З метою профілактики іридоцикліту у вічі закопують мідріатики.

При нашаруванні вторинної інфекції показано застосування сульфаніламідів, антибіотиків (тетрацикліну, левоміцетину, пеніциліну) у вигляді очних мазей та крапель. Хорошим лікувальним ефектом при розацеа-кератиті має електрофорез з дифенгідраміном і рибофлавіном по черзі протягом місяця, потім електрофорез аскорбінової кислоти та гідрокортизону. В рамках комплексного лікування розацеа-кератиту проводяться перилімбальні або перивазальні новокаїнові блокади.

Загальна терапія при розацеа-кератиті включає прийом антигістамінних засобів, біогенних стимуляторів, полівітамінів. У періоди загострень рекомендується безвуглеводна, дієта без солі.

З метою прискорення епітелізації дефектів проводиться вишкрібання та гасіння ділянок запалення рогівки, припікання розширених судин. При ускладненій виразці рогівки показано проведення наскрізної кератопластики.

Паралельно з офтальмологічними проявами проводиться лікування шкірних висипань (кріотерапія, лазеротерапія, медикаментозні курси), супутня патологія ШКТ, ендокринних органів, санація фокальної інфекції.

Рецидивуючий перебіг розацеа-кератиту призводить до помутніння рогівки різної інтенсивності, що неминуче позначається на гостроті зору. Зважаючи на те, що розацеа-кератит протікає в хронічній формі, слід намагатися уникати факторів, що провокують загострення: перегрівання, переохолодження, похибок у харчуванні тощо.