Рожеве запалення повік

Рожеве запалення повік – гостре інфекційне захворювання шкіри повік, що розвивається при інфікуванні b-гемолітичним стрептококом, рідше – стафілококом. Загальними симптомами всім форм є болючість і набряклість повік, гіпертермія, загальна слабкість. Діагностика ґрунтується на проведенні ультразвукового дослідження ока, біомікроскопії, лабораторних аналізів (ОАК, коагулограма). Медикаментозна терапія включає призначення антикоагулянтів, антиагрегантів, антибактеріальних, гормональних засобів та дезінтоксикаційної терапії. При тяжкому перебігу показано розтин булл, проведення дерматомії, нанесення розрізів.

Рожеве запалення повік – офтальмопатологія, при якій відзначається інтенсивне зростання захворюваності при одночасному збільшенні частоти рецидивів. Поширеність хвороби становить 1,4-2,2 випадки на 1000 осіб. Згідно зі статистичними даними, у 20% пацієнтів з гнійно-септичною патологією очей збудником інфекції є гемолітичний стрептокок. У загальній структурі бешихи поразка повік становить близько 6-12%. Схильність до рецидивуючого перебігу спостерігається у 16-50% хворих. Патологія найчастіше зустрічається серед осіб жіночої статі середнього віку.

Збудником бешихи зазвичай виступає b-гемолітичний стрептокок групи А. Клінічні прояви виникають при зниженні гуморального та клітинного імунітету. Основними факторами ризику розвитку є:

• Метаболічні розлади. Патологія часто розвивається і натомість вуглеводного дисбалансу. У хворих може спостерігатись порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет.
• Трофічні зміни шкіри століття. Причиною виникнення захворювання є вогнищеві зміни шкірних покривів як рубців із зонами локальної ішемії.
• Порушення цілісності шкірних покривів. Ділянки ушкодження на повіках стають вхідними воротами для інфекції. При цьому появі симптоматики бешихи передують інтоксикаційні прояви.
• Шкідливі звички. Доведено, що ймовірність виникнення патології вища у осіб, які вживають спиртні напої, наркотичні засоби, а також у курців.
• Мікотична поразка. Поширення патогенів із тарзальної або бульбарної зони слизової оболонки при грибковому кон’юнктивіті знижує активність місцевих факторів резистентності, що сприяє розвитку патологічного процесу.

У механізмі розвитку бешихи провідне значення відводиться інфікуванню b-гемолітичним стрептококом. Первинне поразка повік спостерігається дуже рідко. Як правило, запальний процес поширюється із сусідніх ділянок шкіри обличчя. Найчастіше хвороба розвивається в осіб, сенсибілізованих до антигенів збудника. Виражений інфекційно-токсичний синдром часто обмежується місцевим запальним осередком. Важлива роль патогенезі захворювання відводиться порушення лімфатичного і венозного відтоку, що значно посилює трофічні розлади.

Приєднання інших бактеріальних патогенів (синьогнійна паличка, піогенний стрептококи, коагулазонегативні стафілококи) до монокультури стрептокока призводить до генералізації хірургічної інфекції та хронізації процесу. Доведено роль золотистого стафілококу у розвитку недеструктивних форм. У свою чергу, гемолітичний стрептокок провокує флегмонозні варіанти захворювання з високою схильністю до деструкції. В останні роки відзначається тенденція до формування резистентних форм до антибіотиків із групи b-лактамів.

Рожеве запалення – це набута патологія. Розрізняють первинний, повторний та рецидивуючий варіант перебігу хвороби. З клінічної точки зору захворювання класифікують на такі форми:

• Ерітематозна. Визначається чітка лінія неправильної форми, яка дозволяє диференціювати здорові тканини від уражених патологічним процесом. Зона обмеження нагадує “мови полум’я”. Шкірні покриви набряклі, гіперемовані.
• Гангренозна. На поверхні ураженого століття утворюються ділянки виразок, з яких відокремлюються гнійні маси. Самопочуття пацієнтів різко погіршується.

Залежно від характеру локальних проявів окремі автори виділяють еритематозно-бульозний, еритематозно-геморагічний, еритематозний та бульозно-геморагічний типи хвороби. За поширеністю місцевих змін розрізняють такі форми захворювання:

• Локалізована. Зона ураження обмежена рухомими шкірними складками. Реактивні зміни оточуючих тканин нехарактерні.
• Поширена. Патологічний процес поширюється на навколоочкову ділянку, шкірні покриви обличчя.
• Метастатична. Характерна поява віддалених вогнищ ураження (бешихове запалення нижніх кінцівок, волосистої частини голови, обличчя).

Незалежно від варіанта перебігу хвороби пацієнти пред’являють скарги на виражений больовий синдром в ділянці очної ямки, загальну слабкість, підвищення температури тіла до 38-40 ° С. Набряк призводить до обмеження рухливості повік. Часто розвитку клінічної картини передує пошкодження шкірних покривів навколоочної ділянки, бешихове інше локалізації (особи, нижніх кінцівок) або персистенція збудника в організмі. При еритематозній формі шкірні покриви гарячі на дотик, різко болючі. Згодом виникає свербіж та печіння в області століття. Хворі намагаються зменшити вираженість больового синдрому, закриваючи уражене око рукою або пов’язкою.

При гангренозний варіант патології в області ураження формуються виразкові дефекти. З виразок відокремлюється гнійний вміст. Характерно збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Після одужання дома виразок утворюються щільні рубці. Через порушення відтоку лімфи наростає щільний набряк. При еритематозно-геморагічному варіанті уражена поверхня кровоточить, спостерігається симптом «кривавої роси». Ерітематозно-бульозна форма патології ускладнюється розривом утворених булл із відділенням ексудату. Рецидиви захворювання спричиняє зниження загальної резистентності організму.

При поширенні патологічного процесу орбітальну кон’юнктиву часто виникає гнійний кон’юнктивіт. Захворювання може ускладнюватись флегмоною орбіти. Відсутність своєчасної терапії веде до тромбозу очних вен. У ряді випадків спостерігається вторинний неврит зорового нерва. Поширення інфекції межі шкірних покривів сприяє розвитку панофтальмита, рідше – менінгіту. Після лікування пацієнтів із гангренозною формою існує високий ризик формування щільних рубців. При порушенні відтоку лімфи можливе виникнення лімфатичного набряку (лімфедему) верхньої повіки або всієї навколоочної ділянки. Вторинна слоновість представлена ​​фібредемою.

Постановка діагнозу ґрунтується на анамнестичних даних, результатах фізикального огляду та спеціальних методів обстеження. Візуально визначається почервоніння та набряк шкіри навколо ока з переходом на пальпебральну кон’юнктиву. До комплексу інструментальної діагностики входить:

• Біомікроскопія ока. При огляді повіки та тарзальної частини кон’юнктивальної оболонки офтальмолог виявляє інфільтрацію з окремими осередками гнійних мас. Візуалізується ін’єкція судин бульбарної та пальпебральної кон’юнктиви.
• УЗД очі. Ультразвукова діагностика дозволяє оцінити глибину ураження тканин та поширеність патологічного процесу. Методика також дозволяє виявити реактивні зміни заднього сегмента очного яблука.

Лабораторні методи діагностики застосовуються для вибору подальшої тактики лікування та контролю ефективності проведеної терапії. Пацієнтам показано проведення:

• Загального аналізу крові (ОАК). Визначається зниження числа тромбоцитів за нормального вмісту інших формених елементів крові.
• Коагулограми. Рівень фібриногену А, протромбіновий індекс та час зростають на тлі зниження рівня антитромбіну III. Час зсідання крові скорочується.
• Антибіотикограми. Визначення чутливості збудника захворювання на антибактеріальні засоби дозволяє призначити максимально ефективний препарат вузького спектра дії.

Диференціальна діагностика проводиться з блефаритом алергічного генезу та початковими проявами оперізувального герпесу. Відмінна риса алергічного блефариту – гіперемія та набряк не супроводжуються формуванням ділянок виразки та булл. За допомогою десенсибілізуючих засобів вдається повністю усунути прояви патології. При оперізуючому лишаї герпетиформні висипання локалізуються по ходу нервового стовбура.

Мета лікувальних заходів – усунення запального процесу, ерадикація збудника та досягнення стійкої ремісії. Консервативна терапія може використовуватися ізольовано при легкому та середньому ступені тяжкості хвороби або у комбінації з хірургічними методами при тяжкому чи ускладненому перебігу. Медикаментозне лікування включає призначення:

• Антибактеріальних препаратів. Застосовуються антибіотики ряду пеніциліну, при їх неефективності – макроліди, тетрацикліни. Препаратами резерву є фторхінолони. Показано системне (внутрішньом’язові ін’єкції) та місцеве (інстиляції до зони бульбарної кон’юнктиви) введення.
• Дезінтоксикаційна терапія. Використовується при симптомах загальної інтоксикації організму. Призначається 10% розчин хлориду кальцію внутрішньовенно. Середня тривалість курсу становить 5-10 днів.
• Гормональних препаратів. Глюкокортикостероїди застосовуються для профілактики рецидивів. Ефективність гормональної терапії обумовлена ​​тим, що у пацієнтів виникає дисоційоване порушення функції кори надниркових залоз, що проявляється зниженням синтезу глюкокортикоїдів.
• Антиагрегантів та антикоагулянтів. Призначаються з метою запобігання тромбоутворенню. Лікарські засоби впливають на активність системи згортання крові. Використовуються під контролем показників коагулограми.
• Імуномодуляторів. Медикаменти здатні активувати імунокомпетентні клітини та впливати на клітинний метаболізм. Препаратами вибору є природні імуностимулятори.
• Вітамінотерапії. Рекомендовано застосування вітамінів групи С, РР і В, які мають нейропротекторний та антиоксидантний ефект.

Показаннями до оперативного втручання є низька ефективність консервативної терапії, наростання інтоксикаційних проявів, високий ризик інфікування навколишніх тканин. У післяопераційному періоді застосовуються гормональні, антибактеріальні та імуномодулюючі засоби. Хірургічне лікування включає:

• Декомпресійна контурна дерматомія. Застосовується при гнійно-некротичній та бульозно-геморагічній формах. При вираженій ексудації слід встановити дренажну систему. Вогнища некрозу підлягають резекції.
• Нанесення розрізів у зоні запалення. Методика рекомендована при циркулярному ураженні. Поздовжні або поперечні хвилеподібні розрізи наносяться в межах патологічного вогнища на всьому його протязі. На завершення проводиться некректомія.
• Розтин булл. Виконується при еритематозно-бульозному та бульозно-геморагічному варіанті патології. Після розтину були здійснюється евакуація патологічних мас із наступною постановкою дренажу.

Прогноз за своєчасного лікування сприятливий. Пацієнтам з цією патологією необхідно уважно стежити за гігієною очей, уникати переохолодження. За наявності інших осередків інфекції показано системну антибактеріальну терапію. Специфічних превентивних заходів не розроблено. Неспецифічна профілактика зводиться до застосування бактерицидних засобів для догляду за віками за наявності мікротравм або порізів, дотримання правил асептики та антисептики під час роботи з інфікованим матеріалом. Хворим із бешиховим запаленням інших локалізацій слід ретельно мити руки перед контактом з очима.