Рожеві вугри

Рожеві вугри – хронічний дерматоз, в основі якого лежить ураження сальних залоз, волосяних фолікулів та капілярів шкіри обличчя. Перебіг захворювання супроводжується стійкою еритемою шкіри, появою телеангіектазій, вузликів червоного кольору, що трансформуються в гнійнички. Потовщення шкіри обличчя може призвести до розвитку ринофіми, блефарофіми, гнатофіми та ін. косметичних дефектів. Діагностика включає консультацію дерматолога, бактеріологічний посів вмісту пустул, дослідження не демодекозу. Лікування рожевих вугрів передбачає проведення комплексного місцевого (примочки, антибактеріальні креми) та загального лікування (антибіотики, вітамінотерапія, імуномодулятори).

Рожеві вугри (розацеа) – це хронічна патологія сальних залоз, у патогенезі якої важливе місце займають ангіопатії, різні нейроендокринні патології та хронічні захворювання травного тракту. З жінок, які звернулися до дерматолога та дермотокосметолога. у віковій групі від 30 до 50 років, приблизно в 5% випадках діагностуються рожеві вугри різних форм та ступеня тяжкості.

У патогенезі рожевих вугрів велике значення має тип шкіри та расова приналежність. Так, особи кельтського походження, ірландці та представники північних народностей найбільш схильні до захворювання. За офіційними даними захворюваність на рожеві вугри серед цього контингенту досягає 40% від усього населення. Тоді як представники негроїдної раси та азіати практично не страждають на рожеві вугри, незважаючи на надмірну інсоляцію. Світловолосі жінки зі світлочутливістю I і II типів практично завжди страждають на ту чи іншу форму рожевих вугрів.

Розвиток рожевих вугрів провокує надмірне перегрів та переохолодження шкіри, інсоляція, у тому числі і вплив ультрафіолету в солярії, стресові ситуації, тривале місцеве застосування глюкокортикостероїдних препаратів. Неправильний догляд за шкірою обличчя із застосуванням жорстких скрабів та агресивних хімічних речовин, наприклад хімічний пілінг у домашніх умовах, призводять до стійкого розширення судинної сітки, що саме по собі є косметичною проблемою і надалі майже завжди закінчується рожевими вуграми.

Зловживання алкоголем, гарячими напоями, гострою та пряною їжею, куріння та вживання шипучих напоїв провокують рожеві вугри, а при вже встановленому діагнозі ускладнюють перебіг хвороб. Наявність в анамнезі алергічних реакцій зі шкірними проявами (алергічний контактний дерматит) займають у патогенезі рожевих вугрів не останнє місце.

Наявність у фолікулах кліщів типу демодекс посилюють симптоматику рожевих вугрів, але кліщі демодекс не є їх причиною, як вважалося раніше, внаслідок чого призначалася некоректна терапія, яка лише ускладнювала перебіг хвороби. Основної причини рожевих вугрів і явно-вираженого патогенезу в їх розвитку немає, але поєднання кількох факторів підвищує ймовірність їх виникнення. У патогенезі рожевих вугрів патогенна мікрофлора не є провокуючим фактором, хоча подекуди захворювання ускладнюється грамнегативними піодерміями.

Продромальний період розвитку хвороби характеризується різкими та раптовими припливами до шкіри обличчя з відчуттям жару. Припливи виникають у відповідь на незначні для більшості людей подразники; невеликі дози алкоголю викликають стійке розширення судинної сітки на обличчі. При цьому рум’янець на початковій стадії рожевих вугрів частіше яскравий і має чітку межу зі здоровою шкірою, іноді такий рум’янець нагадує язики полум’я або пелюстки троянд.

У першій стадії спостерігається стійка еритема шкіри обличчя, яка виникає вже без провокуючих факторів і телеангіоектазії, збільшується жирність шкіри і за рахунок застосування агресивних косметичних засобів, спрямованих на зменшення жирності, порушується гідрообмін, приєднується себорея, і, на тлі зневодненої шкіри, що лущиться відділення шкірного сала. На другій стадії розвитку рожевих вугрів крім стійкого почервоніння та телеангіектазій спостерігаються папули та дрібні пустули.

На третій стадії рожеві вугри клінічно проявляються у вигляді яскраво вираженої насиченої еритеми, густої мережі телеангіектазій, особливо в області крил носа і в області підборіддя, папул і пустул. Залежно від типу шкіри можуть утворюватися вузли та великі щільні інфільтрати у центральній частині обличчя.

Перебіг хвороби хвилеподібний, спостерігаються періоди ремісії та періоди загострень, але з часом тривалість ремісій скорочується, а загострення рожевих вугрів частішають, і кожен рецидив за своєю клінічною картиною перевершує попередній. І в результаті ремісій вже не спостерігається, приєднується патогенна мікрофлора або настає інфільтративна стадія рожевих вугрів, коли вся шкіра обличчя потовщена, набрякла та запалена.

Діагноз ставиться дерматологом на підставі візуального огляду, важливою діагностичною ознакою є відсутність комедонів та чорних крапок на обличчі. Додаткові дослідження призначаються для диференційованого діагнозу; посів та бактеріологічне дослідження вмісту пустул дозволяє виключити стафілококову інфекцію та інші піодермії.

Мікроскопічне дослідження на демодекс дозволяє скоригувати тактику лікування рожевих вугрів, ускладнених демодекозом.

Перші стадії рожевих вугрів залишаються непоміченими, оскільки косметичні дефекти легко маскуються декоративною косметикою, але лікування даної стадії найефективніше. Призначаються препарати, що зміцнюють судинну стінку, седативна терапія препаратами рослинного походження дозволяє знизити нервову збудливість пацієнтів та зменшити викид адреналіну в кров, тим самим судинна сітка не розширюється та симптоматика рожевих вугрів стихає. Прийом вітамінів групи В, А, С, підшкірні ін’єкції нікотинової кислоти також зміцнюють стінки судин та стабілізують вегетативну нервову систему.

Умивання настоєм ромашки та кінського каштану дають гарний місцевий заспокійливий ефект при рожевих вуграх. Наявність кліщиків демодексу на цих стадіях рожевих вугрів не є показанням для лікування демодекозу, а подібна терапія погіршує стан пацієнтів. Демодекоз відбувається після того, як фолікули почнуть роботу в природному режимі і відтік шкірного сала зменшиться.

Друга та третя стадії рожевих вугрів вимагають місцевого застосування гелів з антибіотиком та метронідазолом, вони мають протизапальний ефект та охолоджують уражену рожевими вуграми шкіру. Якщо рожеві вугри виникли не через тривале застосування глюкокортикостероїдних мазей, то короткочасна місцева терапія мазями з топічними кортикостероїдами, швидко знімають інфільтративні та запальні прояви рожевих вугрів. Після того, як запальний процес усунутий, необхідно усунути основну причину рожевих вугрів – розширену і розгалужену судинну сітку. Електрокоагуляція, фотокоагуляція та лазерна коагуляція вирішує цю проблему, зайві судини тромбуються та поступово зникають.

Повного одужання від рожевих вугрів досягти неможливо, але при своєчасній комплексній терапії практично всі пацієнти можуть досягти стійкої ремісії. При цьому якщо лікування розпочато у перші стадії хвороби, то змін з боку шкіри не залишається; ускладнені ж рожеві вугри можуть залишати по собі невеликі рубці та шрами.

Особам, які потрапляють до групи ризику захворюваності на рожеві вугри, слід уникати інсоляції, перегріву та переохолодження організму, уважніше підходити до режиму праці та відпочинку. Такі види спорту, як гірські лижі, біг слід виключити чи обмежити. Раціональний режим харчування, в якому присутні кисломолочні продукти та рослинна їжа, сприяють поліпшенню роботи кишечника, а значить, знижують ризик виникнення рожевих вугрів. Правильний догляд за шкірою обличчя та використання кремів з високим фактором захисту від ультрафіолету здатні допомогти як тим, хто досяг стійкої ремісії, так і тим, хто підпадає в групу ризику захворюваності на рожеві вугри.