Рожевий лишай Жибера

Рожевий лишай Жибера (Резеола лущиться) – гостре дерматологічне захворювання, що характеризується появою на шкірі тулуба і кінцівок рожевих плям, що розташовуються по лініях Лангера і поступово набувають вигляду медальйонів. Типово початок захворювання на шкірі тулуба однієї материнської бляшки та її завершення протягом 1-1,5 місяців. Рожевий лишай Жибера діагностується із застосуванням дерматоскопії, зіскрібка на патогенні гриби, люмінесцентної діагностики, дослідження крові на сифіліс та біопсії. Лікування полягає у виключенні дратівливих впливів на шкіру, застосуванні антигістамінних засобів, кортикостероїдних мазей та індиферентних «болтівок».

Рожевий лишай Жибера входить до групи поліетиологічних захворювань шкіри, яких об’єднує єдина назва – «лишай». До цієї групи належать червоний плоский лишай, оперізуючий лишай, стригучий і висівковий лишай. Типовими елементами при цих захворюваннях є плями, що сверблять, що відрізняються своєю формою, розташуванням, морфологічними особливостями і характером течії.

Рожевий лишай Жибер найбільш часто зустрічається серед людей 20-40 років. У осіб похилого віку та дітей віком до 10 років випадки захворювання вкрай рідкісні. Для рожевого лишая Жибер типово значне підвищення рівня захворюваності у весняний та осінній періоди. Подібна сезонність характерна і для простудних захворювань, на тлі яких зазвичай з’являється рожевий лишай Жібера.

Точних причин і патогенезу рожевого лишаю Жибера поки що не визначено. Передбачається інфекційно-алергічна природа захворювання, у зв’язку із чим сучасна дерматологія відносить його до групи інфекційних еритем. Підтверджує інфекційну теорію виявлення у пацієнтів із рожевим лишаєм Жибера позитивної реакції на внутрішньошкірне введення стрептококової вакцини. Однак більшість авторів схиляється до вірусного генезу захворювання, оскільки його випадки найчастіше виникають після перенесеної ГРВІ. Окремі дослідники стверджують, що рожевий лишай Жибер викликає герпевірус 7 типу.

За різними даними у 50-80% хворих на рожевий лишай Жибера починається з появи на шкірі однієї (рідше 2-3) материнської бляшки. Для неї характерне яскраво-рожеве забарвлення, поверхня, що лущиться, і великий розмір близько 3-5 см в діаметрі. Приблизно через 7-10 днів на шкірі спостерігаються множинні висипання у вигляді дрібних рожевих плям, що мають овальну або округлу форму. Їх типова локалізація – шкіра кінцівок та тулуба. Зазвичай материнська бляшка з’являється на грудях, потім висипання поширюються на живіт, пахвинну ділянку, стегна, плечі, руки, ноги та шию. Відмінною особливістю рожевого лишая Жибера є розташування елементів висипу по лініях Лангера – умовним лініям, вздовж яких можна досягти максимального розтягування шкіри.

Плями рожевого лишаю протягом кількох днів збільшуються у розмірах до 2 см і більше, але при цьому вони практично не зливаються один з одним. Їхня центральна частина стає жовтуватого забарвлення, її роговий шар починає відлущуватися з утворенням дрібних лусочок. При цьому по краю плями зберігається його рожевий колір і немає лущення, що надає елементам рожевого лишая Жибера вигляду медальйонів. Період появи нових висипів займає у середньому 2-3 тижні. Потім плями поступово бліднуть та зникають, залишаючи на шкірі депігментовані ділянки або гіперпігментацію. Згодом шкіра в цих місцях набуває нормального кольору.

У половини пацієнтів рожевий лишай Жібера протікає з легким свербінням, 25% хворих не спостерігають жодних суб’єктивних відчуттів. Приблизно чверть хворих скаржиться на досить сильну свербіж, що може бути обумовлено додатковим подразненням шкіри або підвищеною нервово-емоційною лабільністю пацієнта. Іноді в період прогресування висипів у пацієнта можуть спостерігатися невеликі підвищення температури тіла, загальне нездужання, збільшення піднижньощелепних та шийних лімфовузлів.

Особливістю перебігу рожевого лишаю Жибера є чітко обмежена тривалість. При проведенні лікування або без нього через 6-8 тижнів відбувається одужання. Рецидиви, зазвичай, не відзначаються. Зустрічаються клінічні варіанти рожевого лишаю Жибера з плямово-уртикарним або плямисто-папульозним характером висипу. Вони зазвичай протікають триваліше.

У поодиноких випадках можливий розвиток ускладнень: інфікування вогнищ рожевого лишаю Жи’єра з розвитком піодермії, гідраденіту, фолікуліту, остіофолікуліту, стрептококового імпетиго або їх екзематизація з поступовим переходом до екземи. Найчастіше причиною розвитку ускладнень є часте миття або тертя шкіри, нераціональна місцева терапія, підвищена пітливість, схильність до алергічних реакцій.

У типових клінічних випадках рожевого лишаю Жибера для діагностики достатньо огляду дерматолога та дерматоскопії. У випадках, коли висипання рожевого лишаю Жибера зберігаються довше 6 тижнів, беруть біопсію шкіри та виконують її гістологічне дослідження для виключення парапсоріазу. При інфекційних ускладненнях беруть зіскрібок або відокремлюване з вогнища ураження і виробляють його бакпосів.

Для диференціальної діагностики рожевого лишаю Жибера від висівкового лишаю проводять люмінесцентну діагностику та дослідження зіскрібку шкіри на патогенні гриби. Прояви рожевого лишаю можуть схожі з вторинним сифілісом. У таких випадках для виключення останнього проводять тест RPR на сифіліс.

Рожевий лишай Жибера в більшості випадків проходить самостійно і може не потребувати лікування. Щоб уникнути ускладнень пацієнтам на час захворювання рекомендується дотримуватися гіпоалергенної дієти, обмежити водні процедури, виключити тертя шкіри мочалкою, уникати використання косметичних засобів для тіла, носити тільки бавовняну білизну.

При вираженому свербіні призначають антигістамінні препарати внутрішньо, кортикостероїдні та протисвербіжні мазі зовнішньо. Застосовують індиферентні водно-збовтують зовнішні засоби (оксид цинку). За даними деяких дерматологічних досліджень, хороший ефект при рожевому лишаї Жибера дає застосування з перших днів захворювання еритроміцину та ацикловіру. Таке лікування сприяє швидшому одужанню без розвитку ускладнень.