Розлад розщеплення особистості

Розлад розщеплення особистості – психічний розлад, при якому в одній людині існує дві або більше особи зі своїм характером, спогадами, темпераментом, особливостями взаємодії із зовнішнім світом. Вік, національність та стать субособистостей можуть відрізнятися. Передбачається, що причиною розвитку розладу розщеплення особистості є тяжкі психологічні травми у дитячому віці. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, бесід та спостережень за пацієнтом. Лікування – психотерапія, допомога у налагодженні співпраці між субособами, фармакотерапія супутніх розладів (тривоги, депресії).

Розлад розщеплення особистості (множинна особистість, дисоціативний розлад ідентичності) – рідкісне психічне розлад, при якому в одній людині вживаються кілька особистостей. Широкій публіці цей розлад добре відомий за фільмами та книгами («Сибіл», «Бійцівський клуб», «Я, знову я та Ірен», «Множинні уми Біллі Міллігана»), проте багато фахівців донедавна сумнівалися у існуванні розладу розщеплення особистості. В даний час дисоціативний розлад особистості офіційно визнаний і включений в останню редакцію Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10).

Передбачається, що розлад розщеплення особистості найбільш поширений в англомовних країнах, але причини цього явища поки що не з’ясовані. З 1980 року (з моменту внесення патології до довідника психічних розладів) до кінця ХХ століття за різними даними цей діагноз було виставлено 20-40 тисячам осіб. Деякі психіатри досі вважають розлад розщеплення особистості надзвичайно рідкісним захворюванням та розглядають множинні випадки постановки цього діагнозу, як гіпердіагностику або результат ятрогенії (необережного впливу слів чи дій лікаря на психіку хворого). Лікування розладу розщеплення особистості здійснюють фахівці у галузі психіатрії.

Причини розвитку множинної особистості точно не з’ясовані, проте дані досліджень показують, що ця патологія виникає в результаті дії біологічних факторів, на які накладаються важкі психологічні травми, що повторюються. У 98-99% пацієнтів, які страждають на розлад розщеплення особистості, в дитинстві виявляються нестерпні потрясіння, які нерідко становлять загрозу для життя. Поштовхом до виникнення розладу розщеплення особистості також може стати постійна зневага, відкидання та емоційний тиск за відсутності прямого сексуального чи фізичного насильства.

Психіатри розглядають розлад розщеплення особистості, як своєрідний захисний механізм, що дозволяє повністю відокремитися від подій, що травмують, розщеплюючи спогади, а потім витісняючи їх в альтернативну особистість або особистості. Критичним періодом вважається вік розвитку почуттів (до 9 років). У разі важких психологічних потрясінь у старшому віці розлад розщеплення особистості розвивається дуже рідко.

Деякі фахівці стверджують, що розлад розщеплення особи страждає близько 3% хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділеннях психіатрії, але ця інформація поки офіційно не підтверджена. На ще одну непідтверджену думку деяких психологів і психіатрів, у жінок розлад розщеплення особистості зустрічається в 9 разів частіше, ніж у чоловіків. Разом з тим фахівці не виключають, що таке співвідношення хворих чоловіків і жінок може бути обумовлене труднощами діагностики розладу у чоловіків.

Основним проявом розладу розщеплення особистості є наявність кількох альтер его. Зазвичай на початкових етапах лікування психіатру вдається виявити у пацієнта 2-4 субособи. Надалі число виявлених альтер его може збільшуватися до 10-15 і більше. Зафіксовано випадки розладу розщеплення особистості, за яких один хворий мав понад 100 альтер его. Кожна особистість має свій характер, погляди, настанови, здібності, знання (наприклад, одна особистість може говорити мовою, невідомою іншим альтер его), спогадами та життєвою історією.

Стать, вік, національність та походження альтер его при розладі розщеплення особистості можуть відрізнятися. В одному пацієнті можуть співіснувати маленька біла дівчинка з Огайо, молодий техасець та чорношкірий виходець із Латинської Америки середніх років. У кожної особи – своя жестикуляція, своя манера мови, свій спосіб ведення діалогу та свої способи вияву емоційних реакцій. Більше того, деякі дослідники стверджують, що при переході від однієї особи до іншої змінюються навіть деякі фізіологічні показники (пульс та артеріальний тиск).

Строго кажучи, при розладі розщеплення особистості утворюються не повноцінні альтер его, а уламки особистостей, що виникли для відреагування травмуючої ситуації. Одна особистість може виконувати переважно функцію захисника, інша – відображати слабку, дитячу, емоційну частину хворого, нездатну впоратися із зовнішніми обставинами і т. д. Зазвичай серед безлічі альтер его пацієнта, що страждає на розлад розщеплення особистості, виділяється особистість-господар, ідентифікація ім’ям хворого та найбільш важливими фактами його біографії (місцем та часом народження, реальними батьками, місцем навчання, професією).

Як правило, альтер его хворих із розладом розщеплення особистості не підозрюють про існування один одного. Перехід від однієї особи до іншої здійснюється раптово, і натомість якогось зовнішнього поштовху (зазвичай психологічного чи фізичного стресу різного ступеня інтенсивності). У період переважання одного альтер его інші «не діють» (ніби не існують) і не зберігають жодних спогадів про події, що відбуваються.

Через це пацієнт, який страждає на розлад розщеплення особистості, не може згадати деякі події, у тому числі – значущі (наприклад, не знає про факт продажу квартири чи машини). Хворий із розладом розщеплення особистості виявляється в якихось місцях, не розуміючи, як туди потрапив, виявляє у себе чужі речі, знаходить документи та нотатки, написані чужим почерком, спілкується з незнайомими людьми, які поводяться як знайомі тощо. особистості обізнані про існування один одного і перебувають у стані конфлікту.

При розладі розщеплення особистості часто спостерігаються головний біль, перепади настрою та порушення сну. Пацієнти можуть страждати від нічних кошмарів або безсоння, у деяких розвивається сомнамбулізм. У хворих із розладом розщеплення особистості відзначається підвищена тривожність, можливі напади паніки при зануренні у травмуючі спогади чи потраплянні у схожі ситуації. Нерідко виявляються ознаки неврозу нав’язливих станів (обсесії, компульсії, ритуальна поведінка).

Типовими симптомами розладу розщеплення особистості є дереалізація і деперсоналізація – хворим здається, що вони спостерігають за своїми діями із боку і що неспроможні керувати своєю поведінкою. Можливі трансові стани, відчуття «викривлення» простору та часу. У деяких пацієнтів із розладом розщеплення особи спостерігається психотична симптоматика різного ступеня вираженості (наприклад, галюцинації). На тлі постійного психологічного неблагополуччя розвиваються депресії, виникають суїцидальні думки, наміри та дії.

У ряді випадків при розладі розщеплення особистості виявляється схильність до самопереслідування, саморуйнівної поведінки, прямого насильства по відношенню до себе та оточуючих. Деякі пацієнти, які страждають на розлад розщеплення особистості, без переходу від одного альтер его до іншого «виявляють» себе за небезпечними або свідомо шкідливими діями: грубим порушенням правил дорожнього руху, водінням на високій швидкості, крадіжкою у друзів або у начальства, безглуздими конфліктами, що переходять у рукоприкладство та ін. При цьому хворі з розладом розщеплення особистості засуджують подібну поведінку і кажуть, що свідомо (вільно чи навіть під тиском) вони б так не вчинили. Існує підвищений ризик розвитку алкоголізму та наркоманії.

Симптомами, що дозволяють запідозрити розлад розщеплення особистості, є провали в пам’яті, наявність незрозумілих подій, що змушують припустити участь іншої особи (чужі записи, розповіді інших людей про вчинки, які хворий робив, але які він не пам’ятає, «незнайомі знайомі»), деперсоналізація, дереалізація та альтерація ідентичності (виявлення себе при здійсненні неприйнятних чи огидних вчинків). Діагноз розлад розщеплення особистості виставляється на підставі анамнезу, розмов з різними альтер его та спостережень за поведінкою пацієнта.

Як діагностичні критерії розладу розщеплення особистості в довіднику психічних розладів DSM-4 вказують:

• Наявність в одній людині двох або більше альтер его, що мають власне стійке сприйняття, мислення, ставлення до себе та зовнішнього світу.
• “Перехід” управління поведінкою пацієнта від однієї особи до іншої.
• Неможливість згадати важливу інформацію про себе і своє життя в масштабах, які не можна пояснити звичайною забудькуватістю.
• Перелічені симптоми не викликані дією алкоголю, наркотиків і є результатом іншого захворювання (наприклад, складних парціальних нападів при епілепсії).

Основними завданнями терапії розладу розщеплення особистості є усунення або зменшення інтенсивності «загальних» симптомів (тривожності, деперсоналізації, інсомнії та ін), забезпечення безпеки пацієнта та возз’єднання різних альтер его. Як основний метод лікування розлади розщеплення особистості психіатри розглядають психотерапію. Можуть використовуватись різні психотерапевтичні методи: клінічний гіпноз, сімейна психотерапія, когнітивна терапія, психодинамічна терапія. Фармакотерапія при корекції розладу розщеплення особистості є малоефективною, лікарські препарати застосовуються тільки для лікування супутніх розладів та полегшення доступу до пригнічених спогадів.

Найкращим результатом лікування розладу розщеплення особистості є подолання дитячої травми, усунення внутрішніх конфліктів, що зумовлюють захисне розщеплення особистості, та утворення єдиної цільної ідентичності. Проте навіть за тривалої роботі психіатру який завжди вдається домогтися возз’єднання різних особистостей. У таких випадках як задовільний результат розглядається усунення конфліктів і налагодження продуктивної співпраці між різними альтернативами. Лікування тривале, середня тривалість регулярної безперервної терапії при розладі розщеплення особи становить 6-8 років і більше.