Розлад виборчого харчування

Розлад виборчого харчування – це порушення харчової поведінки, що характеризується свідомою відмовою від прийому певної їжі через текстуру, колір, аромат, смак або внаслідок негативного досвіду її поїдання. Основні симптоми: уникнення деяких видів їжі, труднощі проковтування та перетравлення, вживання невеликих порцій, обмежений раціон, поганий апетит, страх їди, втрата ваги, напади блювання та задухи під час їжі. Діагностика виконується клінічними методами з опорою на діагностичні критерії, результати опитувальників. Лікування ґрунтується на психотерапії, доповнюється медикаментозною корекцією емоційних порушень.

У клінічній психіатрії поширена ще одна назва розладу виборчого харчування – уникальний/обмежувальний розлад споживання їжі. Довгий час вважалося, що захворювання схильні діти та підлітки, але в останні десятиліття воно діагностується у людей різного віку. Поширеність у загальній популяції серед вікової групи від 8 до 13 років – 3,2%. Серед пацієнтів, які проходять стаціонарне лікування від РПП, показник становить 7-22%.

Розлад виборчого харчування розвивається як наслідок впливу несприятливих психологічних, фізіологічних і соціокультурних чинників. Ці проблеми можуть по-різному поєднуватись у різних пацієнтів, тому навіть дві людини з цим розладом матимуть різні симптоми, переживання, відношення до хвороби. У групі підвищеного ризику – люди із РАС, СДВГ, обсесивно-компульсивним неврозом, депресією, фобіями. Безпосередньо причини розладу виборчого харчування поділяються на чотири групи:

• Психоемоційні. Розлад настрою, тривожність, депресія, біполярна симптоматика можуть спричинити вибірковість у харчуванні, особливо у підлітків. Відмови бувають пов’язані зі страхом повторного переживання негативного досвіду прийому їжі (такого як блювання, нудота, ядуха, печія). Іноді причиною є відсутність зацікавленості їжею.
• фізіологічні. Різноманітність у харчуванні обмежується через сенсорні особливості: неприємна їжа будь-якої текстури, запаху, кольору. Така причина найбільш характерна для осіб із розладами аутистичного спектру. Обмеження можуть бути пов’язані з особливостями травлення, що виявляються як печія, нудота, здуття, поганий апетит.
• Особистісні. Індивідуальні заборони на їжу формуються внаслідок досвіду, сильних переживань, травм. Так, рішення відмовитися від м’яса буває результатом спостереження за вбивством тварин, а виключення риби із раціону відбувається після перегляду відео, де у рибі було знайдено паразити. Спочатку причина психоемоційна, але невдовзі переживання відходить другого план, формується особистий принцип.
• Соціальні. Мікросоціальне оточення має значення у формуванні розладів харчування. Патологічна вибірковість у їжі розвивається в дітей віком, чиї батьки (частіше матері) страждають від РПП, депресії, тривоги та інших психічних розладів. Негативно впливає непередбачуваність та неконтрольованість поведінки дорослого.

Патогенетичні механізми розладу вибіркового харчування різноманітні, пов’язані з причиною обмежень. Найбільш вивчений варіант, заснований на страху переживання минулого досвіду. Вибірковість харчування формується на кшталт умовного рефлексу. Наприклад, дитина подавилася при ковтанні твердої їжі певного виду, злякалася, що задихнеться. Сформувався зв’язок між їжею та страхом. Надалі така їжа викликає страх та відмову.

Розлад виборчого харчування при РАС обумовлений характерними порушеннями сприйняття. Відбувається зміна в обробці сенсорної інформації внаслідок пошкоджень головного мозку, що стосуються сенсорних каналів. Тому сприйняття сигналів ззовні (смак, запах, текстура їжі) відбувається по-іншому, ніж у здорових людей. Наприклад, текстура сиру може спровокувати сильну ворожість і страх.

Розлад виборчого харчування найчастіше проявляється у дитинстві та у підлітковому віці. Найпомітніші зовнішні ознаки – втрата ваги, уповільнення зростання, погіршення шкільної успішності, труднощі за соціальної взаємодії. У дитини знижується апетит, зникає інтерес до їжі. Кількість їжі, що з’їдається, різко зменшується. З’являється прискіпливість, обмежується та постійно звужується асортимент продуктів у раціоні. Дитина починає вибирати їх за якимись критеріями, наприклад, певної текстури та температури.

З’являються скарги на біль у животі. Виникають розлади травлення у вигляді запорів, нудоти, печії. Медичні обстеження не виявляють патології шлунково-кишкового тракту. Під час їжі дитина стає тривожною, відчуває страх задухи, болю, блювання. Немає бажання схуднути або боязні додати вагу, як це буває при булімії та анорексії. Хворий взагалі не переймається своїм зовнішнім виглядом.

Симптоми можуть зберігатися у дорослому віці. Людина продовжує обмежувати різноманітність раціону, найчастіше до кількох продуктів. Тривалі обмеження харчування призводять до хвороб ШКТ, анемії, астенії, непритомності, ознобу. У жінок порушується менструальний цикл. Формується поведінка, що уникає, при якому хворий воліє знаходитися вдома, на самоті. Він відмовляється від будь-яких заходів, де передбачається їду в присутності інших людей.

Розлад виборчого харчування у 30% випадків призводить до захворювань ШКТ. У 55% пацієнтів розвиваються супутні соматичні захворювання, у 58% – тривожні розлади. При тривалому розладі формується дефіцит корисних речовин – вітамінів, мікроелементів. Розвивається авітаміноз, анемія. Погіршується стан волосся та нігтів. Маса тіла знижується до стану фізичного виснаження. У тяжких випадках хворих переводять на парентеральне харчування.

Розлад виборчого харчування виявляється клінічними методами, провідним із яких є опитування. Його проводить лікар-психіатр. Якщо пацієнтом є дитина, то запитання задаються йому та одному з батьків. Деякі ознаки харчового розладу, наприклад дефіцит маси, визначаються в ході спостереження. Пацієнтам підліткового та старшого віку може бути запропоновано заповнення клінічних опитувальників. Один із них – опитувальник розладів харчової поведінки у молоді. Він є анкету з 14 тверджень, що описують обмежувальні порушення харчування. При позитивних відповідях 30% питань передбачається РПП.

Результати клінічного дослідження доповнюються даними фізикальної діагностики (оцінка ІМТ, загального стану здоров’я), а також результатами лабораторних тестів, які виявляють дефіцит вітамінів, мікроелементів, білків, ознаки анемії. Для встановлення діагнозу більшість клініцистів спираються на діагностичні критерії, запропоновані в DSM-5:

1. Порушення харчування представлені відсутністю інтересу до їжі, уникненням у зв’язку із сенсорними характеристиками їжі, занепокоєнням з приводу неприємних відчуттів під час та після їжі.
2. Відмова від задоволення потреб у харчуванні проявляється однією або більше з перелічених ознак: суттєва втрата маси тіла, уривчасте зростання (у дітей), дефіцит поживних речовин, залежність від ентерального харчування та харчових добавок, погіршення психосоціального функціонування.
3. Розлад харчування не пов’язаний із проблемою доступності їжі та/або культурними, релігійними заборонами. Під час обстеження має бути з’ясовано матеріально-побутове становище сім’ї, прихильність до релігії чи ідеологічного харчування батьків.
4. Порушення їди не обумовлено анорексією або булімією. Відсутні ознаки порушення схеми тіла, ідеї про зайву вагу, занепокоєння фігурою. Відмови від їжі не викликані бажанням схуднути.
5. Порушення харчування не пов’язане із соматичним захворюванням, що потребує обмежень (наприклад, з харчовою алергією). Воно не обумовлено іншим психічним розладом.

Загальноприйнятого способу терапії немає. Методи лікування підбираються індивідуально з віку пацієнта, виразності виснаження, відсотка дефіциту маси тіла. Госпіталізація показана при виявленні брадикардії, ортостатичної гіпотензії, електролітних порушень при втраті більше 20% ваги. Лікування проводиться у трьох напрямках:

1. Медикаментозна терапія. Призначається вітамінотерапія, введення електролітних розчинів, симптоматичних засобів, що покращують роботу ШКТ, серцево-судинної системи. Психофармакотерапія спрямована на усунення тривоги, депресії, безсоння. Використовуються анксіолітики, заспокійливі препарати, антидепресанти.
2. Психотерапія. Сеанси орієнтовані зниження тривоги і страху, що з прийомом їжі. Кінцева мета – створення спокійного, здорового ставлення до їжі як позитивного компонента життя. При лікуванні дітей до психотерапії включаються батьки та інші члени сім’ї. Використовуються методи когнітивно-поведінкового спрямування, систематична десенсибілізація, когнітивна реструктуризація, прийоми релаксації.
3. Зміна живлення. Разом із психотерапією відбувається поступове розширення раціону харчування. Коли знято основні страхи, поступово впроваджується метод інтуїтивного харчування, коли пацієнту необхідно орієнтуватися на почуття голоду, вибирати та пробувати різні продукти, очікуючи на почуття задоволення та насичення.

Розлад виборчого харчування потребує більш тривалого лікування, ніж більшість інших РПП. Але при тривалій терапії, виконанні всіх рекомендацій лікаря прогноз у більшості випадків сприятливий: пацієнтам вдається відновити різноманітність раціону, знизити тривожність та інші негативні переживання при прийомі їжі. Основний профілактичний захід – підтримання здорової психологічної атмосфери у ній, позитивне ставлення до їжі, відсутність директивних методів виховання.