Розлади свідомості

При порушеннях свідомості страждають процеси сприйняття, мислення, пам’яті та орієнтування. Сприйняття навколишнього, часу та власної особистості стає фрагментарним, «змазаним» чи зовсім неможливим. Спочатку при розладах свідомості порушується орієнтація у часі. Останньою втрачається і першою відновлюється орієнтація у своїй особистості. Ступінь порушень орієнтування може суттєво варіювати в залежності від виду розладу свідомості – від легких труднощів при спробі повідомити час і дату до нездатності визначити хоч якісь орієнтири.

Здатність осмислювати зовнішні події та внутрішні відчуття знижується, втрачається чи спотворюється. Мислення відсутнє чи стає безладним. Хворий з розладом свідомості частково або повністю втрачає здатність фіксувати свою увагу на певних предметах і явищах, запам’ятовувати і в подальшому відтворювати інформацію, що стосується подій, що відбуваються, так і внутрішніх переживань. Після одужання спостерігається повна чи часткова амнезія.

При визначенні виду та тяжкості розладів свідомості враховують наявність або відсутність усіх ознак, однак для встановлення діагнозу може виявитися достатньо одного або двох симптомів. Клінічна картина розладу свідомості у кожному конкретному випадку визначається тяжкістю основного патологічного процесу, локалізацією зони уражень мозкових тканин, віком пацієнта та деякими іншими факторами.

Кількісні розлади свідомості

Помірне оглушення супроводжується нерізким порушенням орієнтації у часі. Орієнтація у місці та власної особистості зазвичай не порушена. Виявляється деяка сонливість, млявість, загальмованість, погіршення концентрації уваги та осмислення інформації. Хворий із розладом свідомості виконує вказівки повільно, із запізненням. Здатність до продуктивного контакту збережена, проте розуміння часто виникає лише після повторення вказівок.

Глибоке оглушення – Розлад свідомості з порушенням орієнтації в місці та часу при збереженні орієнтації у власній особистості. Виявляється виражена сонливість. Контакт утруднений, хворий розуміє лише прості фрази і лише після кількох повторень. Розгорнуті відповіді неможливі, пацієнт відповідає однозначно («так», «ні»). Хворий на цей розлад свідомості може виконувати прості вказівки (повернути голову, підняти ногу), але реагує із запізненням, іноді – після кількох повторень прохання. Спостерігається ослаблення контролю за функціями тазових органів.

Сопор – Тяжкий розлад свідомості зі втратою довільної активності. Продуктивний контакт неможливий, пацієнт не реагує на зміну навколишнього оточення та на мовлення інших людей. Рефлекторну активність збережено. Хворий із розладом свідомості змінює вираз обличчя, відсмикує кінцівку при больовому впливі. Глибокі рефлекси пригнічені, знижений тонус м’язів. Контроль над функціями тазових органів при цьому розладі свідомості втрачається. Можливий короткочасний вихід із сопору при інтенсивній стимуляції (поштовхах, щипках, больових впливах).

Помірна кома – повна втрата свідомості разом із відсутністю реакцію зовнішні подразники. При інтенсивному больовому впливі можливе згинання та розгинання кінцівок або тонічні судоми. Іноді спостерігається психомоторне збудження. При цьому розлад свідомості виявляється пригнічення черевних рефлексів, порушення ковтання, позитивні патологічні стопні рефлекси та рефлекси орального автоматизму. Контроль за функціями тазових органів втрачено. Спостерігаються порушення діяльності внутрішніх органів (почастішання пульсу, підвищення артеріального тиску, гіпертермія), які не загрожують життю хворого.

Глибока кома проявляється тими самими симптомами, як і помірна. Відмінною ознакою цього розладу свідомості є відсутність рухових реакцій у відповідь на болючі впливи. Зміни м’язового тонусу дуже варіативні від тотального зниження до спонтанних тонічних спазмів. Виявляється нерівномірність зіниці, рогівки, сухожильних і шкірних рефлексів. Розлад свідомості супроводжується грубим порушенням вегетативних реакцій. Спостерігаються зниження артеріального тиску, розлади дихання та серцевого ритму.

Термінальна кома проявляється відсутністю рефлексів, втратою м’язового тонусу та грубими розладами діяльності життєво важливих органів. Зіниці розширені, очні яблука нерухомі. При цьому розлад свідомості вегетативні порушення стають ще більш вираженими. Спостерігається критичне зниження артеріального тиску, різке почастішання пульсу, періодичне дихання або відсутність самостійного дихання.

Якісні розлади свідомості

Делірій може виникати при алкоголізмі та органічних ураженнях головного мозку. Орієнтація в місці та часі порушена, у своїй особистості збережена. Спостерігаються зорові галюцинації, інші види галюцинацій (слухові, тактильні) трапляються рідше. Хворі на цей розлад свідомості зазвичай «бачать» реально існуючих чи фантастичних істот, зазвичай – лякаючих, неприємних, загрозливих: (змій, ящірок, чортів, інопланетян тощо. п). Поведінка пацієнтів залежить від вмісту галюцинацій. Після одужання хворі зберігають спогади про те, що відбувалося в період розладу свідомості.

Онейроїд може розвиватися при кататонічній шизофренії, маніакально-депресивному психозі, епілепсії, енцефаліті, судинній деменції, сенільному психозі, ЧМТ, тяжких соматичних захворюваннях, алкоголізмі та токсикоманії. Розлад свідомості супроводжується особливим порушенням орієнтування, у якому реальні події заміщаються галюцинаторними і сновидними переживаннями. До цієї картини можуть включатися реальні люди, які нібито діють у межах фантастичного світу, породженого свідомістю пацієнта.

Аменція виявляється при інтоксикаціях, інфекційних та травматичних психозах. Виникає первинно або при посиленні делірію, є більш тяжким розладом свідомості. Хворий дезорієнтований у навколишньому світі та особистості, постійно, але безуспішно здійснює пошук орієнтирів. Мислення сплутане, синтетичний характер сприйняття втрачено. Спостерігаються численні галюцинації уривчастого, фрагментарного характеру. Після одужання період хвороби повністю амнезується.

Сутінкові розлади свідомості зазвичай виникають при епілепсії і характеризуються раптовим порушенням орієнтації в навколишньому у поєднанні з яскраво вираженими афектами: злістю, тугою та страхом. Розлад свідомості супроводжується збудженням і раптовими напливами жахливих галюцинацій у червоних, жовтих або чорно-синіх тонах. Поведінка пацієнта при цьому розладі свідомості визначається змістом марення переслідування чи величі. Хворий виявляє агресію стосовно оточуючих і неживих предметів. Після одужання розвивається тотальна амнезія на події періоду хвороби.

Амбулаторний автоматизм – Розлад свідомості, що зазвичай спостерігається при епілепсії. Виявляється автоматизованими діями, що виконуються на тлі повної відчуженості. Хворий може обертатися одному місці, облизуватися, прицмокивать, жувати чи щось струшувати із себе. Іноді автоматичні рухи при цьому розладі свідомості мають складніший характер, наприклад, пацієнт послідовно роздягається. Можливі фуги (приступи безцільної втечі) і транси (тривалі міграції або менш тривалі «випадання з реальності», під час яких хворі проходять повз власний будинок, пропускають зупинку тощо). Іноді цей вид розладу свідомості супроводжується нападами рухового збудження, антисоціальними чи агресивними діями.

Подвійне орієнтування – Розлад свідомості, що виникає при маячних станах, галюцинаціях, оніризмі, онейроїді та дисоціативному розладі ідентичності. Характеризується одночасним існуванням двох потоків свідомості – психотичного та адекватного. При маренні величі хворі з цим розладом свідомості можуть вважати себе великою, надзвичайно важливою персоною (рятівником людей, імператором фантастичного всесвіту) і звичайною людиною, при маренні інсценування – вважати, що одночасно перебувають у реальному просторі та хибній зоні інсценування. Можливі «м’які» варіанти розладу свідомості, у яких хворі враховують свої реальні якості, але вважають, що одне «Я» є зосередженням достоїнств, інше – недоліків.