РОЗМІНЕННЯ ПРОМІЖНОСТІ У РОДАХ

Епізіотомія – бічне розсічення промежини.
Перинеотомія – серединне розтин промежини.
КЛАСИФІКАЦІЯ
Існує кілька варіантів розсічення промежини під час пологів:
· Перінеотомія – розріз по середній лінії промежини, де проходить мінімальна кількість судин і нервових
закінчень;
· Латеральна епізіотомія – бічний розріз промежини, що виконується на 2-3 см вище задньої спайки
піхви у напрямку до сідничного пагорба;
· серединнолатеральна епізіотомія – розріз від задньої спайки піхви у напрямку до сідничного бугра
(Використовують найчастіше). В англомовній літературі будь-які розтин промежини узагальнюються терміном «епізіотомія», при цьому
синонімом перинеотомії є серединна епізіотомія.
ПОКАЗАННЯ
У розвинених країнах відзначають тенденцію до зниження частоти використання розтину промежини. Основні
предиктори цього оперативного втручання — перші пологи, вік породіллі 35 років і більше, «висока»
промежину, ригідність тканин промежини, традиції ведення пологів (лежачи, стоячи, навпочіпки і т.д.), застосування
епідуральної анестезії, оперативні пологи (використання акушерських щипців та вакуумекстрактора), макросомія
плода, гіпоксія плода, дистоція плічок (ДП).
Розсічення промежини під час пологів проводять у таких ситуаціях:
· Погроза розриву промежини при великому плоді, неправильних вставленнях головки плода, високої ригідної,
рубцовоизмененной промежини, родоразрешающих вагінальних операціях та інших. (різана рана гоїться краще,
чим рвана);
· Необхідність укорочення II періоду пологів при кровотечі, гестозі, вторинної слабкості пологової діяльності,
захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, органів дихання та ін;
· гіпоксія плода;
· Передчасні пологи (розсічення промежини зменшує силу тиску на головку недоношеного плода)
м’язами тазового дна та прискорює народження плода).
Деякі вчені вважають, що епізіотомія – найчастіший прояв акушерської агресії. Ними спростовані
такі переваги розтину промежини, як запобігання неспроможності м’язів тазового дна, а
отже, нетримання сечі, газів і калу, запобігання розривам промежини III та IV ступеня, ушкодження
акушерської промежини, запобігання ускладненням з боку плода, таких, як перинатальна асфіксія,
респіраторний дистрессиндром (РДС) та ДП за рахунок укорочення періоду вигнання.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Протипоказання до перинеотомії – “низька” промежину (небезпека переходу розрізу в розрив з пошкодженням
прямої кишки).
УМОВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ
Перінеотомію можна виконувати лише під час прорізування головки плода, на висоті однієї з потуг.
ПІДГОТОВКА ДО ОПЕРАЦІЇ
Обробка промежини розчином антисептика та знеболювання.
МЕТОДИ ЗНЕБОЛЮВАННЯ
Глибока помилка лікарів – розтин промежини на висоті однієї з потуг, безболісно і що
передопераційна анестезія у разі не требуется. На сучасному етапі розвитку пологової допомоги
рекомендовано проведення інфільтраційної анестезії або пудендальної анестезії.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ
Промежину розсікають ножицями. Поза потугою браншу з тупим кінцем під контролем пальця вводять по
напрямку передбачуваного розрізу між передлежачою частиною плода та стінкою піхви. Розріз проводять на
висоті потуги, коли тканини промежини максимально розтягнуті. Важливий аспект при розсіченні промежини
розріз не повинен бути менше 3 см, інакше він продовжується в рвану рану. Необхідно враховувати, що
недостатня довжина розрізу при оперативних пологах («щадний розріз») у 80% випадків призводить до продовження рани
рахунок розриву промежини.
У ранньому післяпологовому періоді після огляду шийки матки та зашивання її розривів відновлюють
анатомічну цілість промежини.
Широке поширення набув метод перинеоррафії по Блазні — накладання 8образних швів через усі шари.
Недолік методу полягає у необхідності зняття швів та частому їх інфікуванні.
В останні роки застосовують пошарове відновлення цілості промежини, проте часто накладають на м’язи.
кетгутові шви, хоча відомо, що кетгут, що широко застосовується, викликає алергічну та запальну реакцію.
з боку вшитих тканин. Для відновлення м’язів промежини необхідно використовувати синтетичні
шовні матеріали, що розсмоктуються, такі, як полігліколід і вікрил.
Спочатку накладають шви на пошкоджену слизову оболонку задньої стінки піхви. Потім зануреними
окремими швами з’єднують ушкоджені м’язи промежини. Краї шкіри краще зіставляти безперервним
підшкірним косметичним швом
УСКЛАДНЕННЯ
Інтранатальні ускладнення
Перінеотомія може посилити акушерську травму і призвести до розриву промежини ІІІ та ІV ступенів.
Найближчі наслідки
· Розбіжність швів.
· Нетримання сечі.
· Біль у сфері промежини.
· Диспареунія протягом 3 міс (у більшості жінок, які перенесли травму промежини).
Віддалені наслідки
На особливу увагу заслуговує неспроможність м’язів тазового дна, пролапс статевих органів і пов’язане з ними
нетримання сечі, що можна запобігти, якщо якісно відновити м’язи промежини накладенням
занурених швів на м’язи.
ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
У післяопераційному періоді застосовують так звану суху обробку швів – область швів не обмивають, а
обережно обсушують сухими стерильними тампонами та обробляють розчином калію перманганату або іншими
антисептиками. Туалет промежини проводять після кожного акта сечовипускання чи дефекації. На третю добу
після епізіотомії породіллі призначають проносну. При набряку тканин промежини на область швів
накладають міхур з льодом або проводять фізіотерапію (ультразвукову, лазерну, надвисокочастотну)
опромінення дециметровими хвилями). ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПАЦІЄНТКИ
Важливий аспект загоєння промежини рани – дотримання правил особистої гігієни. Після виписки з пологового
вдома рекомендується диспансерне спостереження у жіночій консультації за місцем проживання з контрольними
оглядами через 6 та 12 міс.