РОЗРИВ ПРОМІЖНОСТІ

Розрив промежини – найчастіший вид родового травматизму матері та ускладнень родового акта; частіше
відзначають у первородящих.
Розрізняють мимовільний та насильницький розрив промежини, а за вираженістю виділяють три його ступені:
· I ступінь – порушується цілісність шкіри та підшкірного жирового шару задньої спайки піхви;
· II ступінь – крім шкіри та підшкірного жирового шару страждають м’язи тазового дна (цибулинногубчастий м’яз,
поверхневий і глибокий поперечні м’язи промежини), а також задня або бічні стінки піхви;
· III ступінь – крім перерахованих вище утворень, відбувається розрив зовнішнього сфінктера заднього проходу, а
іноді передньої стінки прямої кишки.
МЕТОДИ ЗНЕБОЛЮВАННЯ
Знеболення залежить від ступеня розриву промежини. При розривах промежини І та ІІ ступеня виконують
місцеву анестезію, для зашивання тканин при розриві промежини ІІІ ступеня показаний наркоз.
Місцеву інфільтраційну анестезію здійснюють 0,25-0,5% розчином новокаїну або 1% розчином
тримекаїну, які вводять у тканини промежини та піхви за межами родової травми; голку працюють;
сторони ранової поверхні у напрямі непошкодженої тканини.
Якщо використовувалася регіонарна анестезія під час пологів, її продовжують тимчасово накладання швів.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ
Відновлення тканин промежини виробляють у певній послідовності відповідно до
анатомічними особливостями м’язів тазового дна та тканин промежини.
Обробляють зовнішні статеві органи та руки акушера. Раневу поверхню оголюють дзеркалами чи пальцями
лівої руки. Спочатку накладають шви на верхній край розриву стінки піхви, потім послідовно зверху
вниз вузлуваті кетгутові шви на стінку піхви, відступивши один від одного на 1-1,5 см до формування задньої
спайки. Накладання вузлуватих шовкових (лавсанових, летиланових) швів на шкіру промежини виробляють при
І ступеня розриву.
При II ступеня розриву перед (або принаймні) зашиванням задньої стінки піхви зшивають між собою окремими
вузловими занурювальними швами кетгутом краю розірваних м’язів тазового дна, потім накладають шовкові шви на
шкіру промежини (окремі вузлові по Донаті, по Блазні). При накладенні швів підхоплюють тканини, що підлягають,
щоб не залишити під швом кишень, у яких можливе подальше скупчення крові. Окремі сильно
судини, що кровоточать, перев’язують кетгутом. Некротизовані тканини попередньо відсікають ножицями.
Після закінчення операції лінію швів висушують марлевим тампоном та змащують 3% розчином йодної настойки.
При розриві промежини III ступеня операцію починають з дезінфекції оголеної ділянки слизової оболонки
кишки (етанолом або розчином хлоргексидину) після видалення марлевим тампоном залишків калу. Потім
накладають шви на стінку кишки. Тонкі шовкові лігатури проводять через усю товщу стінки кишки (зокрема і
через слизову) та зав’язують з боку кишки. Лігатури не зрізають і кінці їх виводять через задній прохід (у
післяопераційному періоді вони відходять самі або їх підтягують і зрізають на 9-10 день після операції).
Змінюють рукавички та інструменти, після чого з’єднують за допомогою вузлуватого шва кінці зовнішнього, що розійшлися.
сфінктера заднього проходу. Потім операцію проводять як при розриві II ступеня.