Розриви піхви

Розриви піхви – це травматичні пошкодження стінок піхви, які виникають під час пологів або при статевих актах. Основні прояви включають гострий біль, кровотечу зі статевих органів, збільшення в розмірі статевих губ, почуття тяжкості і розпирання в області тазу. Комбінації та вираженість клінічних ознак залежать від тяжкості розриву піхви та її локалізації. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу, симптомах та результатах візуального огляду статевих шляхів жінки. Тактика лікування розривів піхви визначається з урахуванням глибини травми. Масивні гематоми та виражені розриви стінок вимагають хірургічного втручання з ушиванням рани або дренуванням гематоми.

Розриви піхви – це патологічний стан в акушерстві та гінекології, що характеризується пошкодженням стінок піхви, супроводжується больовим синдромом, кровотечею або утворенням гематом. Найчастіше спостерігається ушкодження верхньої та нижньої третини органу. Це з тим, що розрив піхви найчастіше виникає і натомість розриву матки чи промежини. Ізольовані пошкодження та розриви середньої третини зустрічаються рідше, оскільки ця ділянка має порівняно більшу еластичність і меншою мірою пов’язана з оточуючими тканинами. Більшість випадків розривів піхви відносяться до розряду насильницьких. Найчастіше у ролі етіологічних чинників виступають акушерські патології чи грубі статеві акти.

Розриви піхви можуть бути спровоковані нефізіологічним становищем тіла жінки під час інтимної близькості, надмірно агресивним або насильницьким статевим актом, неадекватним станом статевих партнерів (алкогольне, наркотичне сп’яніння), грубим застосуванням чужорідних тіл або інтимних аксесуарів. Також розриви піхви можуть виникати при тяжких травмах області тазу, поєднуватись з розривами матки або промежини під час пологів. В останньому випадку вони можуть бути результатом застосування акушерських посібників, неправильної родової тактики акушера-гінеколога, анатомо-фізіологічних особливостей матері та плода, невідповідності розміру статевих шляхів та передлежачої частини дитини. Усі вищезгадані випадки вважаються насильницькими розривами промежини.

Також виділяють довільні розриви, що виникають при нормальному статевому акті або фізіологічних пологах внаслідок низької еластичності тканин статевих шляхів. До факторів, що підвищують ймовірність розвитку таких пошкоджень, відносять раніше перенесені розриви піхви та наявність рубців, кольпіт, інфантилізм, перші пологи у віці старше 35 років.

Клінічні прояви розриву піхви залежать від ступеня тяжкості та локалізації ушкодження. Специфічні симптоми цього стану відсутні. У більшості випадків пологові розриви піхви поєднуються з розривами матки або промежини, які визначають клінічну картину. Розриви невеликих розмірів можуть протікати без будь-яких клінічних проявів. Первинний симптом виражених розривів піхви – гострий біль у сфері статевих органів, інтенсивність якої залежить від глибини ушкодження. Іноді може спостерігатись підвищення температури тіла до субфебрильних цифр. Також ознакою розриву піхви є кровотеча зі статевих шляхів, що виникає за порушення цілісності слизової оболонки. Ступінь крововтрати залежить від локалізації пошкодження піхви або промежини: при розриві в ділянці клітора виявляється сильна кровотеча, а при травматизації склепінь – помірна.

При пошкодженні стінок піхви під час природних пологів кровотеча розвивається в потужному періоді або після народження дитини. При розривах піхви, які локалізуються у підслизовій кулі та характеризуються пошкодженням венозної або артеріальної судини, провідним симптомом стає гематома статевих шляхів. Візуально вона проявляється випинання стінки піхви, збільшенням розмірів великої або малої статевої губи з боку пошкодження, іноді – з приєднанням синюшності. При цьому жінка може відчувати почуття розпирання та тяжкості в ділянці промежини.

Як правило, за сучасного надання медичної допомоги ускладнення не спостерігаються. До найпоширеніших небажаних наслідків розриву піхви відносяться масивні крововтрати, вагінально-прямокишковий або вагінально-міхуровий нориці, а також інфекційні ускладнення.

Діагностика розривів піхви ґрунтується на зборі анамнезу та скарг пацієнтки, об’єктивному огляді та результатах лабораторних досліджень. Як правило, для встановлення діагнозу достатньо даних анамнезу та об’єктивного огляду статевих шляхів. З анамнестичних відомостей на пошкодження піхви можуть вказувати агресивні або насильницькі статеві акти, перенесені політравми, використання акушерської допомоги під час пологів, а також супутні розриви матки або промежини. При візуальному огляді зовнішніх статевих органів можуть визначатися збільшення розмірів та синюшність статевих губ, кровотеча із порожнини вагіни.

При вагінальному дослідженні ознаками розриву піхви є дефекти слизової оболонки або випинання стінки, що відповідає підслизовій гематомі. У випадках розривів піхви у його дистальній третині та області переходу у склепіння проводиться ручне обстеження матки для виключення розривів її нижніх сегментів. Лабораторні дані, зазвичай, малоінформативні, особливо за наявності незначних розривів піхви. У загальному аналізі крові при масивній крововтраті можуть визначатися ознаки геморагічної анемії (падіння рівня гемоглобіну та еритроцитів), а при розвитку запальних ускладнень – нейтрофільний лейкоцитоз та підвищення ШОЕ.

Терапевтична тактика при розриві піхви залежить від характеру та масивності ушкодження. При незначних підслизових гематомах медичне втручання часто не потрібне – крововиливи розсмоктуються самостійно. Невеликі розриви стінок, що не викликають клінічних проявів, також гояться самостійно. При більш потужних гематомах або виражених розривах стін потрібно хірургічне втручання. Основні методи знеболювання – епідуральна анестезія чи внутрішньовенний наркоз. Масивні гематоми розкриваються та спорожняються, виконується гемостаз ушкоджених артеріальних чи венозних судин. Великі розриви піхви, що супроводжуються кровотечею, зашиваються окремими швами або безперервним кетгутовим швом. Також у таких випадках із метою профілактики інфікування рани жінці призначаються антибактеріальні препарати.

Прогноз при ізольованих розривах піхви є сприятливим. При поєднанні з розривом матки або промежини результат залежить від загальної тяжкості ушкоджень статевих органів. За своєчасного надання медичної допомоги ускладнень немає. Питання про планування дитини вирішується індивідуально з акушером-гінекологом, що лікує. У більшості випадків перенесений ізольований розрив піхви не є протипоказанням до вагітності.

Профілактика розривів піхви має на увазі виключення всіх потенційних етіологічних факторів (безладних статевих контактів, надмірної агресії під час статевого акту тощо), правильне використання інтимних аксесуарів. Для профілактики розривів піхви, що виникають як ускладнення розривів промежини або матки, необхідні заходи щодо запобігання основній патології. Сюди відносяться своєчасна постановка на облік у жіночій консультації, обстеження статевих шляхів матері, вивчення анатомо-фізіологічних особливостей плода, раціональний вибір методу розродження тощо.