Розсікаючий остеохондрит

Розсікаючий остеохондрит – це асептичний некроз, внаслідок якого невелика ділянка хряща відділяється від кістки, що підлягає, і зміщується в порожнину суглоба, утворюючи вільно лежаче внутрішньосуглобове тіло. В основному страждає виросток стегнової кістки, хоча можливе також ураження променево-зап’ясткового, ліктьового, тазостегнового і гомілковостопного суглоба. Захворювання проявляється незначними болями у суглобі. Згодом болі посилюються. Після формування суглобової миші виникають блокади, замикання та похрускування у ураженому суглобі. На початкових стадіях у дітей досить ефективне консервативне лікування. Після відділення ділянки хряща потрібна операція.

Розсікаючий остеохондрит (хвороба Кеніга) – досить рідкісне захворювання, що супроводжується відділенням ділянки хряща та переміщенням його в порожнину суглоба з утворенням «суглобової миші». В основі процесу лежить асептичний некроз. Найчастіше страждає колінний суглоб (хрящ відокремлюється від виростка стегнової кістки), але можливе й ураження інших великих та середніх суглобів кінцівок.

Хворіють переважно молоді спортсмени. Захворювання може виникнути у будь-якому віці, проте переважна кількість пацієнтів – люди, які не досягли 50 років. Ще один варіант хвороби – ювенільний остехондрит, що розсікає, який розвивається у дітей молодше 9-10 років. Багато фахівців вважають, що остеохондрит, що розсікає, у дітей і у дорослих – це два різні захворювання зі подібними симптомами, оскільки прогноз у цих випадках сильно відрізняється. У дітей хвороба закінчується повним одужанням. У дорослих дефект хряща не відновлюється, а посттравматичний артроз може розвинутись навіть після кваліфікованого, адекватного лікування, що включає операцію з видалення суглобової миші.

Більшість фахівців вважають, що причиною розвитку хвороби є незначні повторні травми, які зумовлені інтенсивними фізичними навантаженнями. Однак у ряді випадків хвороба виникає у людей, які не мають відношення до спорту, та за відсутності інших факторів ризику. Якщо захворювання розвинулося без видимих ​​причин, таку форму остеохондриту, що розсікає, називають криптогенною.

У нормі суглобові поверхні кісток покриті щільним, пружним та гладким гіаліновим хрящем. Це дозволяє кісткам безперешкодно ковзати один щодо одного при рухах. При розсіканні остеохондриту в невеликій посудині, що живить ділянку кістки, виникає тромбоз. Живлення розташованого над цією ділянкою хряща порушується, формується зона асептичного некрозу.

Згодом некротизований хрящ відшаровується і потрапляє в суглоб, утворюючи «суглобову мишу» – внутрішньосуглобове тіло, що вільно лежить, яке переміщається по суглобу і, потрапляючи між поверхнями кісток при рухах, може викликати блокади. Пошкоджена ділянка втрачає свою гладкість, стаючи причиною перевантажень та подальшої травмування суглоба. В результаті може розвинутися остеоартроз.

У травматології та ортопедії виділяють чотири стадії захворювання:

• 1 стадія – дискомфорт та неясні незначні болі без чіткої локалізації. На рентгенограмі виявляється некротизоване овальне тіло, відокремлене смужкою просвітлення від здорової кістки.
• 2 стадія – Помірні болі в суглобі, явища синовіту. Смуга просвітлення на рентгенівських знімках стає ширшою. Цілісність замикаючої платівки на пошкодженій ділянці порушується.
• 3 стадія – болі, похрускування та «заїдання» суглоба. Можливі блокади. На рентгенограмах виявляється некротизована ділянка, що частково відокремилася від кістки.
• 4 стадія – Болі посилюються, проте блокади стають більш рідкісними. Відзначається наростання синовіту. На рентгенівських знімках виявляється внутрішньосуглобове тіло, що повністю відокремилося.

Симптоми хвороби однакові і в дітей віком, і в дорослих пацієнтів. Спочатку в суглобі з’являється незначний ниючий біль або неприємні відчуття, що посилюються при навантаженні та рухах. Згодом болі посилюються, можливий невеликий набряк та нерізка болючість при пальпації. Після того, як некротизована ділянка відшарувалась і перетворилася на суглобову мишу, пацієнти починають пред’являти скарги на хрускіт та відчуття «заїдання» при рухах, обумовлені наявністю перешкоди при рухах суглобових поверхонь один щодо одного. Можливі блокади – стани, за яких суглоб під час руху «заклинює». Блокада супроводжується різким гострим болем, рухи неможливі.

Діагноз виставляється на підставі історії хвороби, скарг пацієнта, даних фізикального обстеження та додаткових досліджень. Найдоступнішим, недорогим і, як наслідок, найпопулярнішим способом інструментальної діагностики є рентгенографія. У ряді випадків ділянка некротизованої кістки видно на рентгенограмі. Однак слід враховувати, що область некрозу невелика в ряді випадків може не відображатись на знімках. Тому відсутність змін на рентгенограмі не є підставою для виключення діагнозу остеохондрит, що розсікає. Альтернативними, більш точними способами інструментальної діагностики є радіозотопне сканування кісток, КТ суглоба і магнітно-резонансна томографія, що дозволяють виявляти остеохондрит, що розшаровує, на ранніх стадіях.

Лікування розсікаючого остеохондриту здійснюється лікарями-ортопедами і може бути як консервативним, і оперативним. Вибір тактики лікування здійснюється з урахуванням форми та стадії розсікаючого остеохондриту.

Консервативне лікування

Консервативна терапія ефективніша при ювенільній формі хвороби, її метою є стимуляція відновлювальних процесів у ураженій ділянці. Тривалість лікування становить 10-18 місяців. На цей час лікарі рекомендують хворому повністю виключити підвищене навантаження на суглоб (зокрема, відмовитися від занять спортом).

Перші два місяці пацієнт ходить, використовуючи милиці. Комплексне консервативне лікування включає судинні препарати і лікарські засоби, що покращує харчування і стимулює процеси відновлення суглобового хряща. Після зменшення больового синдрому курс лікування включають лікувальну фізкультуру.

У ході терапії для контролю за перебігом відновлювальних процесів пацієнта періодично направляють на радіоізотопне сканування. При необхідності план терапії коригують з урахуванням даних. У 50% випадків консервативна терапія при ювенільній формі захворювання виявляється неефективною. За показаннями хворим пропонують хірургічне лікування. При розвитку остеохондриту, що розсікає, у дорослих консервативна терапія не забезпечує необхідного результату. Практично єдиним способом лікування цієї форми захворювання залишається операція.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання проводиться після відділення ділянки хряща та формування вільного внутрішньосуглобового тіла. У ході операції суглобна миша видаляється або, якщо дефект суглобової поверхні знаходиться у функціонально важливій зоні, фіксується спеціальними металевими фіксаторами. Основною метою у своїй є відновлення конгруентності суглоба. Крім того, для відновлення суглобової поверхні може використовуватися алотрансплантат (шматок трупної кістки, обробленої із застосуванням спеціальної технології).

В даний час розробляються і поступово впроваджуються в клінічну практику нові методики хірургічного лікування розсікаючого остеохондриту, у тому числі – тунелізація кістки з подальшим введенням рідини, що сприяє відновленню хрящової та кісткової тканини, а також імплантація в уражену зону власних хрящових клітин пацієнта .