Розвиток репродуктивної системи в антенатальному періоді

Формування жіночої статевої системи починається у ранньому антенатальному періоді та закінчується в період біологічної зрілості (здатності організму до репродукції). Генетична ж статева детермінованість реалізується з з’єднання жіночої і чоловічої статевих клітин — гамет, тобто. з періоду зачаття
За генетичною детермінованістю первинні статеві клітини, що виникають у перші 4-5 тижнів, диференціюються в оогонії або сперматогонії, що індукують у свою чергу формування з оточуючих соматичних клітин чоловічої чи жіночої гонади. Крім того, на формування статі впливають парагенетичні фактори як внутрішні (ферментні, гормональні, геномні), так і зовнішньосередовищні (хімічні, фізичні, інфекційні). Формування статі за чоловічим або жіночим типом відбувається під впливом яєчок або яєчників. Однак у разі впливу шкідливих зовнішніх факторів та порушення гормональних впливів гонад диференціація здійснюється за жіночим варіантом незалежно від генетичної детермінованості статі за рахунок естрогенних сполук матері. Формування ж статі за чоловічим типом реалізується лише під впливом яєчок. Отже, при агенезії гонад, інертних гонадах, а також при ослабленні функції чоловічих гонад-яєчок формування статі відбуватиметься за жіночим типом. Формування чоловічих та жіночих статевих органів відбувається у взаємозв’язку з первинною або серединною ниркою. Слідом за диференціацією насіннєвих або оваріальних тяжів з індиферентної гонади під контролем локусу, званого Н-У-антигеном або первинним тестикулярним організатором, проявляється антенатальна гормональна активність гонади, що визначає формування гіпоталамічних центрів, що регулюють статеву циклічність. Характерною ознакою чоловічого фенотипу є рання продукція андрогенів, а жіночого – процеси дозрівання фолікулів під впливом генетичних, гонадних та позагонадних факторів.
У формуванні статевого фенотипу дуже суттєвою є різна чутливість (сприйнятливість) тканин до гормональних впливів. Втрата реакції тканин на андрогени сприяє формуванню жіночого типу. Становлення статі починається ранні терміни онтогенезу, триває остаточно антенатального періоду і завершується з остаточним дозріванням статевих тілець і генітального тракту, тобто. з організацією всіх умов виконання генеративної функції.
Таким чином, формування статі є складним багатоступеневим інтегрованим процесом та здійснюється під впливом генетичних, гормональних, соматичних та інших факторів.
Нервова та ендокринна системи регулюють початкове функціонування ендокринної та статевої систем жінки в антенатальному періоді онтогенезу та подальший їх розвиток до становлення генеративної функції та її реалізацію. Ці складні інтегровані взаємини перебувають під контролем гіпоталамуса. Закладка основних ядер гіпоталамуса (супраоптичного та паравентрикулярного) виявляється у ембріона вже у 8 тижнів, а у 16 ​​тижнів антенатального періоду закладаються інші ядра (всього 32 пари) та виявляються ознаки нейросекрету. Виділяють два види нейросекрету, які впливають на утворення ліберинів (що стимулюють функцію гіпофіза) та статинів (що інгібують функцію гіпофіза).
Гіпофіз як основний орган ендокринної системи виділяється вже на 5-му тижні ембріонального періоду. У 7—12 тижнів розвитку на залозі з’являються клітини, що містять прості (СТГ, лактогенний гормон) і складні (гонадотропні гормони) білки. У 13-30 тижнів накопичуються соматотропний, гонадотропний та лактогенний гормони. У 31—40 тижнів відбувається як накопичення, а й викид гормонів гіпофіза.
Патологічне протягом вагітності може пригнічувати або посилювати активність гіпофіза. При цьому порушуються корелятивні взаємозв’язки в системі ендокринних залоз, розвивається неспроможність центральних механізмів гіпоталамуса-гіпофіза.
На статевий розвиток в антенатальному періоді істотно впливають гормони периферичних ендокринних органів (щитовидної залози, надниркових залоз) і самих гонад. Зачатки і функціональна активність щитовидної залози визначаються вже в 6-7 тижнів, до 12-го тижня вона набуває фолікулярної будови, до 17-го тижня заліза повністю диференційована. Активний період залози відзначається в 20-32 тижні, після чого до 40 тижнів спостерігаються ознаки її гіпофункції. При патологічному перебігу вагітності порушується правильний розвиток щитовидної залози, що супроводжується постнатальним періодом ендокринопатіями, насамперед у вигляді гіпертиреозу або гіпотиреозу.
Зростання та розвиток надниркових залоз відбуваються періодично. Початок їх розвитку відзначено вже на 3-4 тижні ембріонального періоду, а в 6-8 тижнів вони мають округло-овальну форму і в 2 рази перевищують розміри нирок, з’являються перші ознаки функціональної активності. Характерна хвилеподібність функціональної активності кори надниркових залоз: після її зниження в 15-23 тижнів відзначається повторне підвищення в 24-26 тижнів, слабкий прояв в 30-35 тижнів змінюється чітким зниженням до кінця вагітності. Спочатку відбуваються зростання та дозрівання кіркової, потім мозкової частини надниркових залоз. Ранні та пізні токсикози, а також інша патологія вагітних призводять до порушень у розвитку надниркових залоз, частіше до гіперплазії їхньої кори та підвищеної продукції андрогенів, що проявляється адреногенітальним синдромом та іншими захворюваннями.
У розвитку яєчників розрізняють такі етапи: 5-7 тижнів – період індиферентних гонад, 7-8 тижнів – початок статевої диференціації, 8-10 тижнів – період розмноження оогоній, 10-20 тижнів – період нероз’єднаних ооцитів, 20-38 тижнів – період первинних фолікулів. Гормональна активність яєчників до 28 тижнів супроводжується загибеллю гермінативних елементів гонад (оогоній, примордіальних фолікулів та ін.). Потім починається дозрівання фолікулів, і в 32-34 тижні має місце найбільша гормональна активність, яка зберігається до кінця вагітності. Структурний розвиток та гормональна активність яєчників порушуються та запізнюються при патологічній течії вагітності, що проявляється оваріальними порушеннями в пубертатному періоді (порушення статевого розвитку, маткові кровотечі, аменорея та ін.).
Закладка зовнішніх попових органів відбувається однаково у ембріонів незалежно від статі в області клоачної перетинки 5-7 тижнів. Потім утворюється уроректальна складка, яка ділить клоаку та її мембрану на анальну та сечостатеву частини, після чого йде ізольоване формування кишечника та сечостатевої системи. Диференційований відповідно до статі розвиток зовнішніх статевих органів відбувається з 3-го місяця внутрішньоутробного періоду (чоловічої статі 9—10 тижнів, жіночої — 17—18 тижнів). Специфічні жіночі риси статеві органи набувають уже 17—19 тижнів вагітності. Подальший розвиток та фемінізація статевих органів відбуваються паралельно з ендокринною активністю залоз внутрішньої секреції. Несприятливі впливу при патологічному перебігу вагітності можуть призводити до уповільнення, рідше до прискорення або інших порушень у розвитку зовнішніх статевих органів.
Піхва формується з 8-го тижня, а посилене зростання його відбувається після 19-го тижня внутрішньоутробного життя. Паралельно з цим, починаючи з 8-10-го тижня, відбувається диференціація слизової оболонки піхви, десквамація епітелію якого має місце з 30-го тижня вагітності, а процеси проліферації слизової оболонки особливо виражені в останні тижні вагітності. Цитологічна картина вагінального мазка в антенатальному періоді характеризується хвилеподібністю змін залежно від переважаючого впливу естрогенів (20-28 тижнів, 37-40 тижнів) або прогестерону (29-36 тижнів). Від ступеня насичення плоду естроген залежить рівень статевого хроматину. Найбільший рівень (41,5 ± 2%) його у піхвовому епітелії відзначається у 20-22 тижні вагітності з подальшим зниженням (до 11%) до 29-го тижня, повторним підвищенням (до 21%) у 34-й тиждень та зниженням ( до 6%) до кінця вагітності. Ці зміни зумовлені впливом естрогенів на стан Х-хромосоми в клітинах соматичних, тобто. із посиленням цього впливу зменшується кількість статевого хроматину.
Розвиток матки також починається ранні терміни, спочатку з’являється шийка, потім тіло матки, які розмежовуються на 4—5-м місяці. Особливо інтенсивне їх зростання відзначається на 6-му місяці та наприкінці внутрішньоутробного періоду. До 27-28-го тижня вагітності завершується гістогенез міометрію. Гістогенез ендометрію закінчується до 24-го тижня, проліферативні зміни — до 32-го тижня, а секреторні — у 33—34 тижні внутрішньоутробного періоду. Морфологічні та функціональні зміни до 32 тижнів відповідають стадії проліферації, а з 33-го тижня внутрішньоутробного періоду стадії секреторних змін. На особливу увагу заслуговує переміщення меж епітелію ендоцервіксу у епітелію піхви. Так, з 33-го тижня призматичний епітелій ендоцервіксу покриває вагінальну частину шийки матки, а збереження цього явища в пізніші терміни вагітності та після народження може зумовити «вроджену ерозію» шийки матки, що, ймовірно, слід вважати фізіологічним явищем, зумовленим гормональними впливами.
Маткові труби закладаються в 8-10 тижнів вагітності, а до 16-го тижня анатомічно вони вже сформовані. Далі поетапно до кінця вагітності відбувається їх структурна та функціональна диференціація. Пошкоджуючі фактори при патологічному перебігу вагітності порушують розвиток матки і труб як в анатомічному, так і функціональному відношенні або викликають різні вади розвитку матки.
Порушення статевих органів, що виникли в антенатальному періоді, можуть позначитися і в постнатальному (пороки розвитку матки, звивистість або непрохідність маткових труб, інфантилізм, гіпоплазія матки та ін.).
Отже, формування статевої системи починається ранньому антенатальном періоді паралельно зі становленням ендокринної системи, тобто. з розвитком гіпоталамуса та гіпофіза, а також периферичних ендокринних залоз-яєчників, надниркових залоз та щитовидної залози. Антенатальний період статевого дозрівання характеризується хвилеподібністю процесів як розвитку окремих ендокринних структур, і формування корелятивних взаємовідносин з-поміж них. При цьому підвищення активності однієї з периферичних ендокринних залоз супроводжується зміною активності інших залоз та зазвичай зниженням її у аденогіпофіза. Зазвичай ендокринної активності надниркових залоз та яєчників передує її посилення у гіпофіза та щитовидної залози.
Спочатку функціональна активність гіпофіза, надниркових залоз, щитовидної залози та яєчників знаходиться під контролюючим впливом плаценти, і зокрема хоріонічного гонадотропіну, з піками якого зв’язується активація ендокринних органів у 9-10 та 32-34 тижні вагітності. Така закономірність визначає єдність фетоплацентарної системи. Корелятивні взаємини в системі гіпофіз-щитовидна залоза-надниркові залози-яєчники чітко визначаються вже в строки після 27-28 тижнів вагітності.
Процеси статевого дозрівання та корелятивних взаємин в ендокринній системі в антенатальному періоді онтогенезу порушуються при впливі шкідливих факторів, що може виявлятися і в постнатальному періоді. Ці порушення характеризуються активацією, гальмуванням або іншими аномальними змінами статевого дозрівання, що виникають після пошкодження навіть одного з ендокринних органів. Зазвичай більш чутливі до шкідливих факторів щитовидна залоза та надниркові залози, порушення розвитку яких призводять до патології дозрівання центральної нервової системи та зниження адаптаційних механізмів, особливо в період новонародженості. Далі порушується статеве дозрівання в антенатальному та постнатальному періодах. Виявляється це у препубертатному та пубертатному періодах.