Рубромікоз

Рубромікоз – Дерматомікоз, що вражає шкіру стоп, кистей, пахово-стегнових складок та інших ділянок. Проявами рубромікозу служать гіперемія, сухість, гіперкератоз, розтріскування, борошноподібне лущення ділянок шкіри. Поразка нігтьових пластинок характеризується їх потовщенням, підвищеною ламкістю, розвитком піднігтьового гіперкератозу. Діагностика рубромікозу здійснюється дерматологом-мікологом на підставі зовнішнього огляду та результатів лабораторних досліджень (бактеріологічного посіву, зіскрібка на патогенні гриби). Терапія рубромікозу включає обробку ураженої шкіри та нігтів, прийом внутрішньо протимікотичних препаратів

Рубромікоз – це мікотичне захворювання шкіри, збудником якого є грибок Trichophyton rubrum, висока ферментативна активність якого викликає ураження шкіри стоп, іноді шкіри у великих складках і ще рідше рубромікозом уражуються пушкове і довге волосся. Збудник рубромікозу поділяється на гіпсоподібного, пухнастого та оксамитового, гіпсовидний тип грибка найбільш агресивний і в основному викликає ураження стоп. Рубромікоз становить 60-80% всіх випадків грибкових захворювань стоп. За локалізаційною ознакою в дерматології виділяють рубромікоз стоп, кистей (в т. ч. нігтів) та генералізований рубромікоз.

Інфікування відбувається при контакті з хворою людиною, але через високу вірулентність рубромікозу, зараження через користування загальними предметами побуту теж зустрічається часто. Застосування антибактеріальних препаратів, цитостатиків та гормональних ліків сприяє інокуляції збудника рубромікозу. Порушення тонусу судин і порушення кровообігу в нижніх кінцівках, що трапляються при різних захворюваннях, наприклад, при облітеруючому ендартеріїті, сприяють обсімененню спор грибка. Після перенесеного захворювання імунітет до рубромікоз не розвивається. Точний інкубаційний період рубромікозу не встановлений, при контакті зі спорами грибка може розвинутися тривале носійство, внаслідок чого людина, яка не має клінічних проявів рубромікозу, стає джерелом зараження.

Рубромікоз стоп діагностують у 90% випадках захворювань, спричинених грибком Tr. Rubrum. Після інкубаційного періоду одночасно уражаються всі міжпальцеві складки, далі процес залучається шкіра підошв. Зовні шкіра, уражена рубромікозом, виглядає інфільтрованою, сухою, відзначається дифузна гіперемія, шкірний малюнок і борозни стають чітко видно, на пошкодженій шкірі відзначається яскраво виражене борошно лущення, більш інтенсивне в місцях шкірних борозенок. За відсутності терапії рубромікоз поширюється на тильні та бічні поверхні стоп та на пальці. У дітей при рубромікоз стоп може бути ексудація, що ускладнює діагностику. При хронізації процесу рубромікоз вражає нігтьові пластини та дисемінує на інші ділянки шкіри.

Рубромікоз кистей виникає шляхом самозараження, рідше рубромікоз кистей діагностують первинно. Клінічні прояви ті ж, що і при поразці стоп, але менш інтенсивні через часті миття рук. Крім того, по периферії вогнищ ураження спостерігається уривчастий валик, який найчастіше переходить і на тильну частину долонь.

Рубромікоз нігтів зазвичай діагностують при вже наявних ураженнях шкіри, як окреме захворювання трапляється вкрай рідко. Для рубромікозу нігтів характерно одночасне ураження всіх нігтьових пластин. На вільних та/або бокових краях нігтя утворюються смужки білого або жовтуватого кольору, такі ж смужки просвічують у товщі нігтя. При гіпертрофічній формі рубромікозу нігтів нігтьова пластина потовщена, кришиться і ламається, відзначається піднігтьовий гіперкератоз, іноді є жовтуваті смуги. При атрофічній формі нігтьова пластина поступово стоншується, руйнується, і її залишки зберігаються лише поблизу нігтьового валика, іноді нігтьова пластина відокремлюється від нігтьового ложа.

Генералізація рубромікозу розвивається після більш менш тривалого існування обмежених форм. Захворювання внутрішніх органів, ендокринної та нервової систем, трофічні зміни шкіри, а також прийом препаратів із групи антибіотиків, цитостатиків та гормонів за відсутності адекватного лікування локалізованих форм є основною причиною генералізації рубромікозу.

Ерітематозно-сквамозна форма рубромікозу локалізується на будь-яких ділянках шкіри, супроводжується сильним свербінням і маскується під інші захворювання. Диференціювати таку форму рубромікозу потрібно з атопічним дерматитом, атиповою екземою та парапсоріазом. Мікотична природа підтверджується при уважному огляді, осередки поразки розташовуються групами, схильні утворювати кільця, дуги, напівдуги та гірлянди. Гіпрепігментація та лущення від центру до периферії також говорять про мікотичне походження змін шкіри. Фестончасті краї з наявністю набрякового уривчастого валика є характерними ознаками рубромікозу. Захворювання має хвилеподібний хронічний перебіг із загостреннями у теплу пору року.

Фолікулярно-вузлувата форма рубромікозу характеризується глибокими ураженнями шкіри ступнів, кистей, гомілок, сідниць та передпліч. Елементи схильні до периферичного зростання і до злиття і набувають зовнішньої схожості з вузлуватим васкулітом і вузлуватою еритемою. Якщо процес залучається шкіра обличчя, то клінічні прояви маскуються під прояви червоного вовчака.

Рубромікоз тіла вражає міжягідні складки, шкіру під молочними залозами, у людей із надмірною масою тіла та підвищеною пітливістю уражаються будь-які природні складки шкіри. Вогнища ураження інфільтровані, їхня поверхня жовтувато-червона або бура, відзначається лущення від центру до периферії. Переривчастий фестончастий валик з наявністю папул та скоринок дозволяє диференціювати рубромікоз тіла від кандидозної інфекції та від мікробної екземи. Важливою діагностичною ознакою є відсутність мацерації, що спостерігається при кандидозі та відсутність поліморфізму елементів як при екземах.

Клінічні прояви рубромікозу, незважаючи на мімікрію під інші шкірні захворювання, дуже специфічні, тому уважний огляд пацієнта дозволяє поставити точний діагноз. На підтвердження діагнозу проводять цитологічне дослідження патологічного матеріалу. Для виявлення точного типу збудника проводять посів та культуральне обстеження, яке також допомагає визначити його чутливість до препаратів. Диференціальний діагноз потрібно проводити з псоріазом, мікробною екземою, туберкульозом шкіри, і, якщо уражена шкіра обличчя – з червоним вовчаком.

Якщо перше місце виступає набряк і мокнутие ураженої шкіри, необхідно застосування місцевих заспокійливих і охолоджуючих гелів і примочок. Нормалізація роботи кишечника та лікування системних захворювань займають важливе місце в терапії рубромікозу. При прояві алергічних реакцій, у тому числі і на спори гриба, необхідно призначення десенсибілізуючих препаратів і препаратів, що знижують вироблення гістаміну – лоратадин, фексофенадин та інші.

Після того, як запальний процес стихає, призначають кератолітичні препарати, щоб зробити відшарування потовщеного епідермісу, інакше протигрибкові мазі будуть неефективними. Мильносодові ванни та бранш за допомогою скальпеля або ножиць дозволяють максимально очистити поверхню від рогових мас. Якщо пацієнти відчувають біль під час ходьби, необхідно користуватися милицями, оскільки у разі пов’язка з агресивними кератолітичними речовинами не зісковзує на непораженную шкіру.

Після відшарування потовщеної шкіри до терапії рубромікозу підключають обробку шкіри та нігтів уражених ділянок протимікотичних препаратів. Лікування мазями, що містять оксиконазол і тербінафін, тривале від 1 до 6 місяців, після чого потрібна перерва і, якщо необхідно, продовження терапії. Для загального курсового лікування призначають ті ж препарати внутрішньо, таблетованих формах.

При рубромікоз гладкої шкіри відшарування епідермісу не потрібно, і відразу починають терапію протигрибковими мазями та препаратами для прийому всередину. Рекомендується дотримуватись дієти з переважанням білкової їжі та продуктів, багатих вітамінами А та Е, для покращення регенерації шкіри. Лікування супутніх захворювань проводять у фоновому режимі. При терапії рубромікозу нігтів використовують протигрибкові пластирі та лаки для нігтів, препарати, до набору якого входить мазь, пластир та скребок для нігтів. У деяких випадках потрібне хірургічне видалення нігтьової пластини.

Процес лікування рубромікозу тривалий, тому від пацієнта потрібно терпіння і повне дотримання прийому препаратів, оскільки нерегулярний прийом таблеток і нерегулярне місцеве лікування лише виробляють у збудника рубромікоза стійкість до лікарських речовин. Щоденна зміна нижньої та постільної білизни та її прання з додаванням соди та подвійне прогладжування допомагає знищити суперечки рубромікозу та запобігти повторному інфікуванню. Хворий на рубромікоз повинен мати окремі предмети побуту та уникати прямих контактів зі здоровими людьми.

Профілактиці рубромікозу приділяється особлива увага з огляду на поширеність цього захворювання серед міського населення. Обов’язковому огляду підлягають працівники лазень, саун, спортивних комплексів та басейнів. І, якщо ви відвідуєте подібні заклади, то профілактичний огляд дерматолога має бути обов’язковим, оскільки можливе тривале носійство рубромікозу без клінічних проявів. Індивідуальне банне приладдя, відмова від спільного носіння одягу всередині сім’ї знижує ризик внутрішньосімейних вогнищ рубромікозу та інших інфекційних захворювань.