Риніт

Риніт (нежить) – запальний процес у слизовій оболонці порожнини носа. Виявляється набряком і закладеністю носа, відділенням з носа рясного слизового секрету, печінням, лоскотанням і дряпанням у носовій порожнині, погіршенням нюху. Гостра форма риніту може перейти в хронічну, що веде до розладу дихальної функції та змін у легенях та серці. Можливе поширення запалення на інші відділи дихальної системи, розвиток синуситу, отиту, ларингіту, фарингіту, трахеїту, бронхіту, пневмонії.

Риніт (нежить) – запальний процес у слизовій оболонці порожнини носа. Виявляється набряком і закладеністю носа, відділенням з носа рясного слизового секрету, печінням, лоскотанням і дряпанням у носовій порожнині, погіршенням нюху. Гостра форма риніту може перейти в хронічну, що веде до розладу дихальної функції та змін у легенях та серці. Можливе поширення запалення на інші відділи дихальної системи, розвиток синуситу, отиту, ларингіту, фарингіту, трахеїту, бронхіту, пневмонії.

Існує велика кількість причин, що викликають риніт, та безліч класифікацій цього захворювання, причому деякі класифікації нараховують десятки підвидів риніту. У переважній більшості випадків риніт є одним із проявів загального захворювання.

Порожнина носа виконує кілька функцій. Вона зігріває, зволожує і частково очищає повітря, що вдихається. Запалення слизової порожнини носа розвивається внаслідок дії одного чи кількох несприятливих чинників. Причиною риніту можуть стати бактерії та віруси, пил, холодне повітря, алергени, дратівливі речовини і т. д. Незалежно від причини розвитку захворювання, запальний процес у носовій порожнині при риніті має спільні риси.

У слизовій оболонці носової порожнини є велика кількість кровоносних судин. При риніті кровообіг у порожнині носа порушується, розвивається застій крові. Рідка частина крові пропотіває через судинну стінку навколишні тканини. Слизова оболонка порожнини носа набрякає, ускладнюючи носове дихання. В результаті запального процесу з’являється велика кількість відокремлюваного.

Гострий риніт має інфекційну природу, що викликається вірусами або бактеріями. Імовірність розвитку гострого риніту збільшується при зниженні резистентності організму внаслідок переохолодження.

Хвороба протікає у три стадії. Спочатку хворого на риніт турбує свербіж і відчуття напруги в носовій порожнині. З’являється чхання, сльозотеча. Перша стадія гострого риніту може супроводжуватись головним болем, загальним нездужанням, підвищенням температури. Триває від кількох годин до одного-двох днів.

Друга стадія захворювання супроводжується закладеністю носа, утрудненням носового дихання, рясними водянистими виділеннями, гугнявістю та зниженням нюху. На третій стадії гострого риніту виділення стають густими, слизово-гнійними, їх кількість зменшується, при цьому пацієнта, як і раніше, непокоїть закладеність носа.

Гострий риніт триває 7-10 днів. Як правило, закінчується одужанням. Іноді перетворюється на хронічний риніт. Може ускладнюватись фарингітом, ларингітом, запаленням придаткових пазух (гайморитом, фронтитом, етмоїдитом), середнім отитом, бронхітом та запаленням легень.

Лікування гострого риніту включає медикаментозну терапію, теплові та відволікаючі процедури (гірчичники на область литок, УФО підошв, ножні ванни). Для полегшення носового дихання призначають місцеві судинозвужувальні засоби (нафазолін, ксилометазолін, ефедрин). Антибіотики показані лише при гострому бактеріальному риніті. При вірусних ринітах антибактеріальна терапія марна.

Хронічні риніти – велика група захворювань, які можуть бути викликані різними причинами, відрізняються за клінічним перебігом та потребують різного підходу до терапії.

Причини катарального риніту – зниження імунного статусу, часті застудні захворювання, високий рівень забруднення повітря, що вдихається. Катаральний риніт часто розвивається при хронічних захворюваннях ЛОР-органів (фарингіті, синуситах, хронічному тонзиліті). Для катарального риніту характерна помірна скрута носового дихання, зниження нюху, слизові виділення з порожнини носа. Пацієнти відзначають полегшення носового дихання при зміні пози чи фізичному навантаженні. На риноскопії виявляється гіперемія слизової оболонки.

При лікуванні катарального риніту необхідно якомога усунути несприятливі чинники, які провокують розвиток захворювання. Лікування переважно місцеве. Застосовують в’яжучі засоби (розчини протарголу або коларголу), антибактеріальні мазі, “носовий душ”, закапування антисептиків, тубус-кварц, електрофорез, УВЧ. При неефективності консервативної терапії виконують кріодеструкцію або припікання слизової порожнини носа трихлороцтовою кислотою.

Для цієї форми хронічного риніту характерне розростання сполучної тканини носової порожнини. Уражається переважно задній та нижній кінець середньої та нижньої носової раковини. Гіпертрофічний риніт може розвиватися при аденоїдах, хронічних синуситах, хронічному тонзиліті, постійному хімічному подразненні слизової оболонки носової порожнини. Розвитку хронічного риніту сприяє гіпертонічна хвороба та зловживання алкоголем.

Пацієнтів із гіпертрофічним ринітом турбує закладеність носа, яка може бути постійною та яскраво вираженою. Порушення носового дихання стає причиною виникнення головного болю, зниження нюху та слуху, гугнявості голосу. На риноскопії отоларинголог виявляє звуження носових ходів та збільшення носових раковин.

Гіпертрофічний риніт є показанням до хірургічного лікування. Як правило, проводять кріодеструкцію або припікання слизової оболонки. При вираженій гіпертрофії виконується конхотомія (часткове чи повне видалення нижньої носової раковини).

У слизовій оболонці переважають процеси атрофії. Причини атрофічного риніту остаточно не зрозумілі. Вважається, що захворювання може бути спровоковане несприятливим кліматом, частими гострими ринітами, професійними шкідливостями (силікатний, тютюновий та цементний пил) та великими операціями носової порожнини. Існує спадкова схильність до розвитку атрофічного риніту.

Атрофічний риніт проявляється сухістю та утворенням кірки в носі, відчуттям стягування, незначними періодичними носовими кровотечами. При поширенні атрофії на нюхову область можливе зниження або втрата нюху. На риноскопії видно матова, суха, бліда слизова оболонка, вкрита жовтими або зеленими тонкими кірками.

Лікування атрофічного риніту консервативне. Місцево застосовуються розм’якшувальні, дезінфікуючі та дратівливі мазі та краплі (масло шипшини, свіжий сік алое, Аевіт (масляний розчин вітамінів Е та А), фізіотерапію. Загальне лікування включає прийом біогенних стимуляторів (вітаміни групи В, екстракт плаценти, ФіБ) ).

Причин розвитку цієї форми риніту остаточно не вивчені. Існує інфекційна теорія (ураження клебсієллою) та теорія спадкової схильності до розвитку озени. Для смердючого атрофічного риніту характерна різка атрофія слизової оболонки, густі виділення, які зсихаються в смердючі кірки. При смердючому риніті часто спостерігається витончення кісткової тканини стінок носа та носових раковин.

Пацієнти скаржаться на закладеність носа, болісний свербіж і сухість у носі, порушення нюху, помітний для оточуючих виражений гнильний запах. На риноскопії виявляються товсті темно-зелені кірки, під якими знаходиться густе гнійне відділення. При атрофії кісткової тканини носова порожнина розширена.

Лікування консервативне. Для видалення кірки носову порожнину промивають розчином гідроксиметилхіноксаліндіоксиду, слабкими розчинами перманганату калію або перекису водню. Після промивання носову порожнину вводять тампони з антибактеріальними мазями. Проводиться антибіотикотерапія.

Вазомоторний риніт розвивається при низці захворювань та станів, що супроводжуються порушенням тонусу судинної стінки (астено-вегетативний синдром, гіпотонія, нейроциркуляторна дистонія, деякі ендокринні захворювання). Порушення тонусу судин носових раковин стає причиною поперемінної закладеності носових ходів. Зниження нюху при вазомоторному риніті, як правило, не розвивається.

Вибір методик лікування залежить від основного захворювання. Фізіолікування та загартовування при цій формі риніту неефективні. Успішно застосовуються внутрішньоносові блокади, введення глюкокортикостероїдів та склерозуючих препаратів. Можливе оперативне лікування (лазерна фотодеструкція, ульразвукова дезінтеграція, гальваноакустика, підслизова вазотомія).

Захворювання провокується прийомом низки препаратів (нейролептики, транквілізатори, препарати для зниження артеріального тиску) або тривалим використанням судинозвужувальних крапель у ніс. Лікування полягає у заміні або відміні препарату.