Риніт у дітей

Риніт у дітей – Поліетіологічне захворювання, що характеризується розвитком локальних запальних змін слизової оболонки порожнини носа. Риніт у дітей проявляється закладеністю носа та утрудненням носового дихання, виділеннями з носових ходів, чханням, втратою нюху, почуттям тиску в ділянці носа, головними болями. Діагностика риніту в дітей віком передбачає огляд дитини отоларингологом чи алергологом, передню риноскопію, лабораторні (цитологічні, вірусологічні, бактеріологічні) аналізи мазка з порожнини носа. Терапія риніту у дітей включає видалення слизу, закопування судинозвужувальних розчинів, інгаляції, фізіотерапію.

Риніт у дітей – гостре чи хронічне запальне захворювання порожнини носа, що призводить до порушення вільного носового дихання. Риніт є домінуючою патологією ЛОР-органів, становлячи 28-30% серед усіх захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей. У дітей дошкільного віку на рік налічується від 4 до 9 епізодів риніту. Часта чи хронічна захворюваність на риніт негативно впливає на психомоторний розвиток дитини та успішність навчання, підвищує ризик розвитку середнього отиту, синуситу, бронхіальної астми, пневмонії та інших ускладнень. Враховуючи ступінь поширеності та медико-соціальної значущості запальних захворювань порожнини носа у дитячому віці, вирішення цієї проблеми знаходиться у фокусі підвищеної уваги різних дисциплін: педіатрії, дитячої отоларингології, алергології, пульмонології.

Риніт у дітей може бути як самостійною патологією вірусного, бактеріального або алергічного генезу, так і одним з проявів різних інфекцій (грипу, парагрипу, аденовірусної інфекції, кору, кашлюку, скарлатини, дифтерії, менінгококової інфекції та ін.).

Риніт у дітей викликається переважно коковою флорою (стрептококом, пневмококом, стафілококом, паличкою Фрідлендера) або вірусами, що фільтруються (грипу А, В, С, парагрипу, аденовірусами, риновірусами, вірусами Коксакі та ECHO), респіратор. Рідше розвиток риніту у дітей буває пов’язаний з атиповими (мікоплазмою, хламідіями, легіонелами) та специфічними бактеріальними мікроорганізмами (збудниками гонореї, туберкульозу), грибками.

Слизова оболонка порожнини носа є першим та найважливішим бар’єром, що перешкоджає проникненню мікроорганізмів у респіраторний тракт. У нормі бактерії та віруси адсорбуються слизом, що виділяється секреторними клітинами слизової оболонки носа, а потім видаляються за допомогою миготливого епітелію. Зміни довкілля (холодне чи сухе повітря, запиленість, дратівливі запахи, загальне переохолодження) зумовлюють неспроможність захисних функцій слизової оболонки. Порушення місцевого захисту призводить до проникнення вірусу в клітини слизової оболонки, звільнення його нуклеїнових кислот від білкових оболонок, внутрішньоклітинного дозрівання та розмноження з наступним виходом з клітини, що гине. На наступному етапі відбувається приєднання бактеріальної флори.

При хронічному риніті у дітей розвиваються стійка інфільтрація та дегенерація слизової оболонки, а за тривалого перебігу – її гіпертрофія або атрофія. Сприятливими факторами, що знижують захисні функції слизової оболонки носа і зумовлюють розвиток риніту у дітей, можуть виступати аденоїди, тонзиліт, синусит, що латентно протікає, стороннє тіло порожнини носа, ексудативно-катаральний і лімфатико-гіпопластичний діатези.

Алергічний риніт у дітей є IgE-опосередкованим запаленням, викликаним впливом різних алергенів (тварин, пилових, пилкових, харчових та ін.). Розвитку вазомоторного риніту у дітей сприяє викривлення носової перегородки, поліпи порожнини носа, аденоїди, тривале застосування судинозвужувальних крапель у ніс та ін.

Риніт у дітей відрізняється за формою (гостра або хронічна), етіології (інфекційний, алергічний, травматичний), течії (сезонна, нападоподібна, постійна). Розвиток гострого риніту в дітей віком проходить три стадії:

1. стадію роздратування – характеризується закладеністю носа, сухістю, набряком та гіперемією слизової оболонки;
2. серозну – Супроводжується різким порушенням прохідності носових ходів, рясною ринореєю, сльозотеченим, чхання, ознаками кон’юнктивіту;
3. стадію слизово-гнійних виділень – характеризується згущенням та поступовим зменшенням слизово-гнійних виділень.

Окремими видами хронічного риніту у дітей є:

• простий катаральний
• гіпертрофічний (судинна (кавернозна), набрякла, фіброзна, поліпозна та змішана форми; дифузний та обмежений варіанти)
• атрофічний (простий, озена (смердючий нежить)
• вазомоторний (алергічна та нейровегетативна форми)
• алергічний

Найважче гострий риніт протікає у новонароджених (особливо недоношених) і немовлят, що з переважанням загальних симптомів і частими ускладненнями. Вузькість носових ходів і малий вертикальний розмір носової порожнини призводить до того, що навіть при невеликому набуханні слизової носа носове дихання різко утруднюється або припиняється. При риніті у грудних дітей відзначається “летюче” дихання – дитина дихає поверхнево і часто. Різко утруднюється або стає неможливим ссання, порушується сон, виникає неспокій, підвищується температура тіла.

Вимушене ротове дихання призводить до заковтування повітря (аерофагія); на цьому фоні приєднуються диспепсичні розлади (блювання, рідке випорожнення), дитина втрачає масу тіла. При тривалій і вираженій скруті дихання розвивається гіпоксія, що викликає уповільнення психомоторного розвитку. Значне звуження носових ходів змушує дитину відкидати голову назад, щоб полегшити дихання – виникає так званий хибний опістотонус, що характеризується напругою великого тім’ячка, судомами.

Внаслідок схильності немовлят до генералізації будь-якого запалення, гострий риніт у них може супроводжуватися фарингітом (ринофарингіт), ускладнюватися стоматитом, отитом, дерматитом присінка носа, заглотковим абсцесом, дакріоциститом, трахеобронхітом та бронхопневмонією.

Діти старшого віку гострий риніт розвивається швидко. Спочатку з’являється відчуття лоскотання, печіння та дряпання у порожнині носа. Подальший розвиток захворювання характеризується закладеністю носа, рясними слизовими виділеннями, чханням, сльозотечею, зниженням нюху, почуттям тиску в області перенісся, головним болем. Постійне закінчення слизу дратує шкіру присінка носа та верхньої губи, супроводжуючись почервонінням та утворенням хворобливих тріщин.

Порушення дренажу порожнини носа при риніті сприяє приєднанню бактеріальної флори та зміні характеру слизового відокремлюваного – воно стає каламутним, жовтувато-зеленим. Разом з цим відбувається покращення стану дітей: стихання загальних симптомів, зменшення кількості відокремлюваного, поліпшення носового дихання. Усі прояви гострого риніту в дітей віком зазвичай стихають до 7-8 дня.

Простий хронічний катаральний риніт у дітей за своїми проявами наближається до гострої форми, проте протікає з менш різко вираженою симптоматикою. Відзначаються постійні слизові або слизово-гнійні виділення, періодичне порушення носового дихання, поперемінне закладання то однієї, то іншої половини носа. При затіканні слизу у носоглотку у дитини виникає нав’язливий кашель або блювання.

Хронічний гіпертрофічний риніт у дітей супроводжується постійним і різко вираженим утрудненням носового дихання, головним болем, зниженням слуху та нюху, порушенням голосу внаслідок закритої риноналії, підвищеною стомлюваністю, зниженням успішності дитини в школі.

Вазомоторний риніт зазвичай зустрічається у дітей шкільного віку та протікає з періодичним порушенням носового дихання, рясною ринореєю, нападами чхання, сльозотечі. Для цієї форми риніту в дітей віком характерні парестезії, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, тахікардія, приступообразные головний біль. Зазвичай напади нежиті провокуються нервовою напругою, коливаннями температури та іншими подразниками.

Атрофічний риніт у дітей зустрічається порівняно нечасто і зазвичай протікає у формі озени, або смердючого нежитю. Типовою ознакою озени є наявність у носі грубих кірок, що видають специфічний, вкрай неприємний запах. Внаслідок аносмії самі хворі не відчувають вихідного від себе поганого запаху. Серед інших симптомів атрофічного риніту мають місце болісна сухість у носі, порушення носового дихання, наявність в’язких виділень, що важко відсмаркуються, носові кровотечі. Внаслідок атрофії кісткових стінок порожнини носа може відзначатися деформація зовнішнього носа із сплощенням та западенням кісткової частини спинки («качиний ніс»).

Первинна діагностика риніту в дітей віком проводиться педіатром; для визначення форми нежитю та лікувальної тактики необхідна консультація дитячого отоларинголога. Діагноз риніту ставиться на підставі анамнезу, скарг дитини чи батьків, епідеміологічних даних, результатів інструментального та лабораторного обстеження. При алергічному риніті діти мають бути обстежені алергологом-імунологом.

Для проведення диференціальної діагностики та вибору етіотропного лікування найбільше значення мають результати риноскопії дитині; дані цитологічного, вірусологічного чи бактеріологічного дослідження мазка з носа; імунологічні аналізи крові При ендоскопії порожнини носа зазвичай виявляється звуження носових ходів, застійне кровонаповнення та набряк слизової оболонки переважно в ділянці нижніх носових раковин.

Для виключення гаймориту може бути потрібна рентгенографія придаткових пазух; для виключення ринофарингіту – фарингоскопія. При необхідності здійснюється ендоскопічна біопсія та гістологічне дослідження біоптату слизової носа.

При гострому риніті у дітей показано головним чином симптоматичне лікування. Проводиться туалет порожнини носа (відсмоктування слизу у немовлят, розм’якшення та видалення кірок), іригаційна терапія (промивання порожнини носа ізотонічним розчином), ендоназальна інстиляція судинозвужувальних та противірусних препаратів, зрошення (пульверизація) порожнини носа анти. Хорошим ефектом при риніті у дітей має відволікаюча терапія (постановка банок, гірчичників, проведення гірчичних ванн для ніг).

За показаннями призначаються жарознижувальні, антигістамінні, імунокоригуючі, противірусні або антибактеріальні препарати місцевої та загальної дії. З методів фізіотерапії при риніті у дітей використовуються ОКУФ-терапія, УВЧ, ендоназальний електрофорез, ультрафонофорез, парафінолікування. Лікування інфекційних та алергічних ринітів у дітей може проводитися за допомогою гомеопатичної медицини. В цьому випадку добір препаратів та їх дозування здійснює дитячий гомеопат.

При лікуванні хронічного риніту у дітей, в першу чергу, необхідно усунути причину захворювання, у зв’язку з чим дитині може знадобитися проведення операції на структурах порожнини носа та глотки (аденотомії, підслизової резекції перегородки, ультразвукової дезінтеграції, кріодеструкції гіпертрофованої слизової оболонки носових раковин, , конхотомії, резекції носових раковин, септопластики та ін.). При вазомоторному риніті у дітей показані внутрішньоносові блокади з гідрокортизоном, новокаїном; специфічна гіпосенсибілізація, магнітотерапія, ІРТ, лазеро- та електроакупунктура.

Результатом риніту у дітей може бути одужання, часті рецидиви (при вірусних та алергічних формах), розвиток ускладнень з боку ЛОР-органів та дихальних шляхів. Лікування риніту в дітей віком не повинно здійснюватися безконтрольно, оскільки тривале чи необгрунтоване застосування препаратів може викликати розвиток атрофічного процесу, алергічної реакції, парезу носових судин, «медикаментозного» нежитю.

Профілактика риніту у дітей включає комплекс заходів, що передбачають виключення впливу шкідливих факторів, своєчасне лікування супутніх інфекцій та ЛОР-патології, проведення загартовувальних процедур та загальнозміцнювальної гімнастики, повноцінне вітамінізоване харчування, підтримання оптимального клімату в приміщенні.