Сакралізація

Сакралізація – це вроджена аномалія хребта, коли V поперековий хребець повністю чи частково зростається з крижом. Є протилежністю люмбалізації і разом з нею відноситься до вад розвитку типу «перехідний попереково-крижовий хребець». Широко поширена, часто протікає безсимптомно, рідше супроводжується больовим синдромом. Може провокувати прискорений розвиток остеохондрозу та спондилоартрозу. Діагноз виставляють на підставі рентгенографії та КТ. Лікування зазвичай консервативне: ЛФК, фізіотерапія, масаж.

Сакралізація – вроджена вада розвитку, зменшення кількості поперекових хребців внаслідок зрощення V поперекового хребця з крижом. Протилежність люмбалізації, при якій I крижовий хребець не зростається з іншими, і у пацієнта утворюється шість поперекових та 4 крижових хребців. Сакралізація є досить поширеною аномалією і часто поєднується з іншими вадами розвитку хребта.

Різні форми сакралізації виявляються у 15% чоловіків та 7% жінок, а тенденція до сакралізації проглядається майже у половини людей, які пройшли рентгенографію поперекового та крижового відділів хребта. При цьому дана патологія здебільшого протікає безсимптомно і стає причиною розвитку больового синдрому всього в 2% випадків від загальної кількості пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою через біль у спині. Лікуванням сакралізації займаються лікарі-вертебрологи, ортопеди-травматологи.

Безпосередня причина виникнення перехідних попереково-крижових хребців (сакралізація та люмбалізація) поки точно не встановлена. Деякі дослідники вважають, що дані аномалії розвитку формуються внаслідок порушення закладок точок окостеніння в ембріональному періоді. У разі зайвих точок окостеніння утворюється сакралізація, за браку таких точок – люмбалізація.

У травматології та ортопедії розрізняють такі форми сакралізації:

• Кісткова двостороння сакралізація – обидва поперечні відростки V поперекового хребця зростаються з бічними масами крижів.
• Кісткова одностороння сакралізація – один поперечний відросток зливається з бічною масою крижів, а з іншого боку утворюється синхондроз (хрящове зрощення) або поперечний відросток залишається вільним.
• Хрящова двостороння сакралізація – обидва поперечні відростки утворюють синхондрози з бічними масами крижів.
• Хрящова одностороння сакралізація – один поперечний відросток утворює синхондроз із бічною масою крижів, другий залишається вільним.
• Суглобова двостороння сакралізація – обидва поперечні відростки утворюють аномальні суглоби (неоартрози), з’єднуючись з бічними масами крижів.
• Суглобова одностороння сакралізація – один поперечний відросток утворює неоартроз із бічною масою крижів, другий залишається вільним.

При кістковій сакралізації міжхребцевий диск або відсутній, або представлений у рудиментарному вигляді, дуговідросткові суглоби зарощені. Через одно-або двостороннього кісткового зрощення рухи в сегменті повністю виключаються. При хрящовій формі патології міжхребцевий диск, як правило, є, але має рудиментарний вигляд. Хрящове зрощення, особливо двостороннє, здебільшого забезпечує нерухомість сегмента.

При суглобовій сакралізації міжхребцевий диск є, його висота дещо знижена в порівнянні з нормою. Дуговідросткові суглоби збережені. Сегмент у більшості випадків зберігає рухливість. При односторонній хрящовій і особливо суглобової сакралізації нерідко спостерігається сколіоз, зумовлений клиноподібною бічною деформацією тіла V поперекового хребця, існує більш висока схильність до раннього виникнення дистрофічних змін в області хребців і міжхребцевих дисків.

Крім справжньої сакралізації в окремих випадках може виявлятися помилкова сакралізація, обумовлена ​​патологічними процесами в поперековому відділі хребта і супроводжується осифікацією зв’язок. Характерними особливостями даної форми сакралізації є старечий вік пацієнта, пізнє виникнення симптомів та наявність попередніх захворювань хребта (перелому поперекового відділу хребта, остеохондрозу хребта, поперекового спондильозу або спондилоартрозу).

Можливо три варіанти перебігу патології: безсимптомний (аномалія стає випадковою знахідкою при проведенні рентгенографії з іншого приводу), з раннім та пізнім початком. Безсимптомна течія, як правило, спостерігається при нерухомому хребці. При рухомому хребці клінічні прояви виникають досить рано, частіше виявляється сіднична або змішана форма, обумовлена ​​утиском або забиттям нерва. Початок припадає на вік близько 20 років, вперше больовий синдром з’являється після надмірного фізичного навантаження, різкого бокового перегину тулуба, падіння на ноги чи стрибка.

Для раннього початку характерні болі, що іррадіюють у нижні кінцівки, іноді болям передують парестезії. Типовою ознакою є ослаблення болю при стані лежачи і посилення больового синдрому при опусканні на п’яти, стрибку або стані стоячи. Пізніше виникнення больового синдрому обумовлено вторинними змінами у суглобах та хребці. Болі з’являються в середньому або похилому віці і, на відміну від попереднього варіанту, локалізуються лише в ділянці нирок. Ішіалгіческій синдром спостерігається рідко.

Основною методикою, що використовується для підтвердження діагнозу сакралізація, є рентгенографія попереково-крижового відділу хребта. Слід враховувати, що рентгенологічно сакралізація та люмбалізація виглядають практично ідентично, для визначення типу перехідного хребця необхідно порахувати кількість поперекових та крижових хребців. Форми сакралізації можуть бути різними, на знімках може виявлятися збільшення поперечних відростків, що набувають вигляду крила метелика або віяла, повне або часткове з’єднання тіла та відростків з крижом.

Характерною особливістю є зменшення висоти перехідного хребця та звуження або відсутність проміжку між перехідним хребцем та крижом. Виявляється скорочення остистого відростка, який може упиратися в гребінець крижової кістки або зливатися з ним разом з несучою дужкою. Простір виходу нервів можуть залишатися незміненими або набувати вигляду отворів, аналогічних отворам в крижах. За наявності неоартрозів у новостворених суглобах часто виявляються ознаки артрозу, дегенерація суглобових відростків та утворення осифікатів по краях зчленування. Перелічені патологічні зміни особливо яскраво виражені при сколіозі.

Використовуючи рентгенівські знімки, можна диференціювати справжню сакралізацію псевдосакралізацією. При несправжній сакралізації зберігається міжхребцевий проміжок, частково затушований осифікованими зв’язками. На рентгенограмах видно тіні окостенілих зв’язок, що проходять від клубових кісток до поперечних відростків. На тілі хребця виявляються численні осифікати.

При безсимптомному перебігу спеціальне лікування не потрібне. При больовому синдромі проводять консервативні заходи: призначають фізіотерапевтичні процедури (електрофорез з новокаїном, ультразвук, парафінові аплікації), лікувальну фізкультуру та масаж попереково-крижової ділянки, виконують блокади з новокаїном та кортикостероїдними препаратами. Пацієнта наскільки можна направляють на санаторно-курортне лікування. Рекомендують використовувати спеціальний корсет та виключити важку фізичну працю. При необхідності призначають протизапальні та знеболювальні препарати.

Показанням до операції є стійкий біль, що не піддається корекції з використанням консервативних методів лікування. Хірургічне втручання проводять у плановому порядку за умов ортопедичного чи вертебрологічного відділення. У ході операції лікар видаляє збільшений поперечний відросток, що утворює рухоме зчленування з крижом, та здійснює спондилодез з використанням трансплантату кістки. У післяопераційному періоді призначають фізіолікування, ЛФК, антибіотики та знеболювальні засоби.