Саркома печінки

Саркома печінки – це неепітеліальна злоякісна пухлина, що характеризується швидким інфільтруючим зростанням і викликає здавлення та атрофію навколишніх тканин. Симптоми патології залежать від типу та стадії новоутворення, а також наявності супутніх захворювань печінки. Діагностика пухлини полягає в збиранні скарг, проведенні ретельного зовнішнього огляду та додаткових лабораторних методів обстеження: біопсії, УЗД, КТ, МРТ тощо. Лікувальні заходи не дають стійкого ефекту.

Саркома печінки – злоякісна пухлина печінки, що розвивається з її сполучнотканинних елементів та кровоносних судин. Це досить рідкісна патологія, вона реєструється лише в 5% випадків усіх злоякісних новоутворень, але при цьому посідає друге місце за кількістю смертей. Відмінна риса захворювання – переважне ураження осіб молодого віку, у людей після 40 років воно практично не виявляється. У гастроентерології виділяють первинну та вторинну саркому печінки. Первинна пухлина розвивається безпосередньо із структурних елементів органу та зустрічається дуже рідко. Вона має вигляд щільного бугристого вузла сірувато-червоного або біло-жовтого кольору. Якщо в нього проростає велика кількість судин, він стає синювато-червоним. Пухлина відрізняється бурхливим зростанням, внаслідок якого здавлюються та атрофуються здорові тканини печінки. У більшості випадків реєструється вторинна саркома, що виникає внаслідок метастазів інших органів. Пухлина може бути представлена ​​одиничними або множинними вузлами, які повністю змінюють форму органа.

Розвиток будь-якого злоякісного новоутворення пов’язані з впливом безлічі причин; на жаль, точну етіологію захворювання досі не виявлено. Спровокувати розвиток саркоми печінки можуть мати різні фактори. Багато фахівців надають великого значення генетичній схильності та сімейному анамнезу. Інші акцентують увагу на дії радіації, хімічних речовин, лікарських препаратів, онкогенних вірусів.

Важливу роль розвитку патології відводять порушенням роботи кровоносної, лімфатичної і ендокринної систем. Великі травматичні пошкодження, що тривало не гояться, оперативні втручання та сторонні тіла також можуть стати причинами формування пухлини. Всі ці фактори найбільш агресивні в молодому віці, оскільки викликати збій у роботі активних клітин, що розвиваються, досить просто.

Найчастіше серед сарком печінки зустрічаються ангіосаркома, лейоміосаркома; рідше – злоякісна фіброзна гістіоцитома, фібросаркома. Метастатичні пухлини у печінці утворюються переважно при саркомах травного тракту (кишківника, шлунка), саркомі матки. Ангіосаркома є найнесприятливішим видом сарком печінки, оскільки широко метастазує (у надниркові залози, селезінку, регіонарні та віддалені лімфатичні вузли, кістки та легені), швидко призводить до смерті хворого навіть за умови раннього початку терапії. Середня тривалість життя пацієнта з ангіосаркомою – трохи більше півроку. Епітеліоїдна гемангіоендотеліома має більш доброякісний перебіг. Якщо ця пухлина виявлена ​​вчасно (до появи метастазів), пересадка печінки здатна врятувати життя пацієнта. Ембріональна саркома та рабдоміосаркома печінки зустрічаються переважно у дитячому віці, радикальне видалення такого типу пухлини значно покращує прогноз для життя.

Клінічні прояви саркоми схожі на ознаки інших злоякісних новоутворень печінки. Усі симптоми розвиваються поступово, яскрава картина спостерігається лише на останніх стадіях пухлини. Часто розвитку онкологічних захворювань печінки передують циротичні зміни, що мають яскраво виражену симптоматику, тому ознаки саркоми не виділяються на загальному тлі. Якщо хворий на цироз печінки перебуває під динамічним наглядом гастроентеролога, лікар може рано запідозрити розвиток пухлини.

Ранні симптоми патології – диспепсичні розлади: нудота, блювання, відчуття тяжкості. Можлива поява хворобливих відчуттів у правому підребер’ї чи області верхньої половини живота. Оскільки пухлина характеризується прогресивним зростанням, інтенсивність болю поступово збільшується.

Крім цього, збільшення розмірів саркоми печінки призводить до стискання навколишніх тканин та жовчних проток, викликаючи розвиток жовтяниці. Нерідко новоутворення зменшує просвіт печінкових та портальних вен, а це веде до виникнення асциту.

Останні стадії пухлини характеризуються різким погіршенням загального стану, слабкістю, підвищенням потовиділення, схудненням, відсутністю апетиту, сильним болем, збільшенням температури тіла. Дуже часто саркома печінки ускладнюється розпадом пухлинних вузлів, крововиливом у навколишні тканини та кровотечею.

Ранній період патології визначити практично неможливо, тому що вона ніяк не проявляє себе. Ймовірно випадкове виявлення пухлини під час медичного огляду за умови проведення ретельного обстеження всього організму.

Запідозрити наявність новоутворення може лікар-гастроентеролог: під час пальпації печінки виявляються бляшки та вузлики, збільшення розмірів органу, зміна його форми, що супроводжуються характерними клінічними ознаками.

Після проведення зовнішнього огляду призначаються додаткові методи: біопсія печінки та гістологічне дослідження пухлини, аналіз крові на специфічні маркери саркоми печінки, рентгенографія грудної клітки, УЗД, КТ та МРТ печінки та МСКТ органів черевної порожнини. Останні діагностичні процедури найбільш інформативні, оскільки дають уявлення про розміри та локалізації пухлини, її структуру, а також інформацію про ступінь впливу на навколишні тканини.

Максимальний ефект при лікуванні саркоми печінки дає комбінований підхід: хірургічне втручання, використання хімічних препаратів та променева терапія. Спосіб лікування, дози медикаментів та їх комбінація залежать від стадії та типу пухлини, віку пацієнта, його загального стану, а також методів попередньої терапії.

Оперативне втручання при саркомі печінки виправдане в тому випадку, якщо пухлина являє собою одиночний ізольований вузол. Але якщо новоутворення вражає всю тканину печінки, має множинні вузли, то хірургічне втручання (резекція печінки) неможливе.

Новоутворення печінки вносять певні корективи в тактику хірургічного лікування: якщо патологія зачіпає всю ліву частку, то вона повністю видаляється (лобектомія), якщо вузли розташовані в області правої третини, ця частина органу також висікається. Але якщо пухлина локалізується в області середньої третини, то радикальне видалення стає неможливим через близьке розташування життєво важливих судин.

За даними статистики, променева терапія та хіміотерапія не дають стійкої ремісії, у поодиноких випадках вони покращують загальний стан хворих та сприяють зменшенню розмірів пухлини.

Прогноз та профілактика саркоми печінки

Прогноз патології несприятливий, середня тривалість життя пацієнтів після виявлення перших симптомів трохи більше 6 місяців. Профілактика саркоми полягає у запобіганні розвитку захворювань печінки (цироз, гепатит тощо), які можуть спровокувати утворення пухлини, а також зменшення впливу несприятливих факторів. Крім цього слід періодично проходити медичні огляди з метою раннього виявлення захворювання.