Саркома піхви

Саркома піхви – пухлина злоякісної природи, що розвивається із сполучнотканинних структур піхвової трубки. Перебіг саркоми піхви характеризується швидким зростанням, розпадом та метастазуванням; клінічно проявляється серозно-кров’янистими виділеннями, дизуричними розладами, болями. Діагностика саркоми піхви ґрунтується на даних гінекологічного дослідження, кольпоскопії, біопсії. Лікування включає хірургічний етап з наступною променевою та поліхіміотерапією. Прогноз при саркомі піхви несприятливий.

У гінекології саркома піхви є відносним рідкісним типом пухлини; зазвичай зустрічається у дівчаток до 3-5 років та жінок менопаузального віку (50-60 років). Тип пухлин у дітей та дорослих різний: у дівчаток діагностують ембріональну рабдоміосаркому піхви, у жінок – лейоміосаркому, фібросаркому, ангіосаркому, меланосаркому. За гістологічною структурою розрізняються веретеноклітинні, круглоклітинні та поліморфно-клітинні саркоми піхви.

Течія дитячої саркоми піхви надзвичайно злоякісна. Пухлина має поліпоподібну або грознеподібну форму, швидко збільшується в розмірах, нагноюється, розпадається з утворенням некротичних виразок, інфільтрує уретру, сечовий міхур, шийку матки, параметрії, пряму кишку. У дорослих жінок саркома піхви зовні виглядає як обмежений вузол або дифузний плоский інфільтрат, рано метастазує в тазові та пахвинні лімфовузли та віддалені органи (частіше легені та хребет).

Враховуючи швидкий темп зростання, саркома піхви починає проявляти себе клінічно вже за досить глибокої інвазії, виразки та розпаду. Типовою ознакою є поява серозних і гноевидних виділень із домішкою крові, гематурія. Зазначається помірна контактна кровоточивість пухлини. Нерідко ці симптоми приймаються за прояви вагініту, що перешкоджає своєчасній діагностиці саркоми піхви.

Зі зростанням саркоми з’являються відчуття стороннього тіла у піхві, біль у животі з іррадіацією в поперек і нижні кінцівки, збільшення пахових залоз. Проростання пухлиною органів сечового та кишечника супроводжується дизуричними явищами та порушеннями дефекації – болями, нетриманням сечі та калу. У міру поширеності пухлинного процесу наростає зниження апетиту, схуднення, нудота, блювання.

При гінекологічному дослідженні на передній, рідше – задній стінці піхви виявляється бугристий вузол або інфільтрат щільної або м’якуватої консистенції, що кровоточить при дотику. У дівчаток поліпоподібні розростання зазвичай випинаються в щілину через незайману плеву у вигляді «виноградного грона». Іноді для огляду дівчинки із саркомою піхви доводиться вдаватися до хірургічної дефлорації. Уточнюючі відомості одержують під час проведення кольпоскопії (вагиноскопії). З метою морфологічної верифікації освіти проводиться біопсія та гістологічне вивчення пухлинних тканин.

Саркому піхви у процесі діагностики диференціюють від папіломи, туберкульозної та сифілітичної виразки, раку піхви, ендометріозу, метастазів хоріонепітеліоми, травми стінки піхви. Для виключення пухлинної інвазії суміжних органів показано консультації уролога, проктолога, пульмонолога; проведення цистоскопії, внутрішньовенної урографії, ректороманоскопії, рентгенографії легень, УЗД малого тазу.

У лікуванні саркоми піхви онкогінекологами застосовуються хірургічні, променеві, хіміотерапевтичні методи. Найбільш радикальним втручанням при саркомі піхви є проведення гістеректомії (видалення матки) з видаленням піхви та лімфовузлів. У ряді випадків даний обсяг доповнюється вульвектомією, видаленням сечового міхура (цистектомія) і уретри з пересадкою сечоводів в товсту кишку.

Надалі виробляються неодноразові курси дистанційної променевої терапії та внутрішньопорожнинної брахітерапії, поліхіміотерапії (проспідію хлорид, фторурацил, блеоміцин, цисплатин, циклофосфамід, доксорубіцин, вінкрістин).

Розвитку саркоми часом передують поліпи піхви, спочатку доброякісні структурою, що диктує необхідність їх видалення відразу після діагностування. У зв’язку з тривалим безсимптомним періодом у переважній більшості клінічних випадків діагноз саркоми піхви встановлюється зі значним запізненням.

Пізня діагностика, і навіть крайня агресивність течії саркоми піхви визначають несприятливий результат. За клінічними спостереженнями лікування досягається менш ніж у 5% пацієнток.