Сатиріазис

Сатиріазис – це аномальне підвищення чоловічого статевого потягу, що виявляється постійним почуттям сексуальної незадоволеності та прагненням до здійснення частих статевих актів. На поведінковому рівні симптоми розладу є постійною зміною статевих партнерів, нездатністю підтримувати моногамні відносини у шлюбі. Задоволення сексуального бажання стає основною життєвою метою. Для діагностики використовується метод клінічної бесіди, спеціальний опитувальник. Лікування включає медикаментозне пригнічення лібідо, психотерапію.

Сатиріазис є варіантом патологічної гіперсексуальності. Синонімічні назви – сатиріаз, донжуанізм. У жінок аналогічний розлад називається німфоманією. Термін «сатиріазис» походить від імені лісових божеств грецької міфології – сатирів. Вони відрізнялися розпустою, потягом до пияцтва, багато часу проводили з німфами – божествами в образах юних дівчат. Точних даних про епідеміологію сатиріазису немає. Розлад найбільш поширений серед юнаків та молодих чоловіків віком 18-25 років. Підліткову гіперсексуальність до сатиріазу не належать.

Базою сатиріази є гіперсексуальність. До її розвитку привертає ціла низка ситуаційних факторів – тривала статева помірність у періоди вимушеної ізоляції від суспільства, пустельний спосіб життя з постійною чуттєвою сексуальною стимуляцією. У психіатрії та сексології сатиріазис розглядається як прояв психічних, неврологічних чи ендокринних захворювань. Найбільш поширені причини:

• Комплекс неповноцінності. Сатиріазис буває результатом невротичних переживань – почуття неповноцінності, невпевненості у сексуальних можливостях. Часті статеві контакти стають способом гіперкомпенсації уявної чи реальної статевої неспроможності.
• Маніакальний синдром. У хворих на біполярний афективний розлад і шизофренію сатиріаз проявляється в рамках маніакальних станів. Спостерігається невмотивований веселий настрій, психомоторне збудження, патологічне посилення лібідо.
• Прихована гомосексуальність. Встановленню стійких симбіотичних відносин із статевим партнером протилежної статі може перешкоджати гомосексуальна орієнтація. Отримання задоволення виявляється неможливим, наростає сексуальна напруга. Спроби усунути його без прийняття гомосексуальності призводять до сатиріазису.
• Патології мозку. Гіперсексуальність та пов’язані з нею емоційно-поведінкові симптоми можуть бути наслідком органічного ураження діенцефальних структур. Сатиріазис розвивається при пухлинах гіпоталамічної області, епідемічному енцефаліті, ЧМТ.
• Гормональні дисфункції. Інтенсивний сексуальний потяг може бути результатом гіперфункції статевих залоз, кори надниркових залоз. Симптоми сатиріазу виявляються при формуванні пухлин, що продукують гормони, гіпертрофічні зміни залоз.

За функції ерекції та еякуляції відповідальні центри, розташовані в крижовому та поперековому відділах хребта. Їхня активність регулюється підкірковими нервовими утвореннями діенцефальної області. Безумовно-рефлекторна сексуальна поведінка контролюється гіпоталамусом та скупченнями нервових клітин, розташованих навколо нього. При патологічних змінах у гіпоталамо-гіпофізарній системі розвивається гіпер-або гіпосексуальність.

Надмірно високе статеве збудження буває наслідком надлишкової продукції статевого гормону тестостерону. Підвищення його активності спостерігається при утворенні гормонпродукуючих пухлин надниркових залоз та гонад, а також при порушенні контролюючої функції лютеїнізуючого гормону, що виробляється передньою часткою гіпофіза.

Психогенною основою сатиріази є гіперкомпенсаторні механізми комплексу неповноцінності. Вони підтримують високу мотивацію до статевих контактів навіть за нормального чи зниженого сексуального потягу. Часта зміна партнерів, велика кількість статевих контактів підвищують впевненість і самооцінку людини, є підтвердженням її сексуальної спроможності.

Порушення проявляється надмірним посиленням сексуальних потреб, підвищенням статевої активності. У підлітків симптоми, що проходять, зазвичай не вимагають лікування і зникають самостійно до кінця пубертатного періоду. Фізично сатиріаз представлений у них нічними полюціями, мастурбацією, прагненням розглядати порнографічні та еротичні матеріали.

У дорослих чоловіків сатиріазис – патологічний стан, який може протікати у двох формах: гострій та хронічній. У гострій стадії поряд із підвищеним статевим потягом можливі напади безпричинної люті та агресії, напливи ілюзій сексуального змісту, періоди некерованої поведінки. Відсутність партнера, згодного на статевий контакт, провокує хворих на скоєння сексуального насильства.

Хронічний сатиріазис характеризується збільшенням числа сексуальних контактів та якісним їх зміною, оскільки статеве життя займає центральне місце у мотиваційній сфері. Чоловіки частіше вдаються до різних видів статевих збочень (фетишизм, садомазохізм). Постійна сексуальна незадоволеність призводить до прагнення мати велику кількість партнерів, відсутність тривалих моногамних відносин.

Сатиріазис супроводжується почуттям незадоволеності від статевого контакту, прагненням до його багаторазового повторення, і, як наслідок, безладних зв’язків із безліччю партнерок. З цієї причини чоловіки з неконтрольованою гіперсексуальністю часто страждають від інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію, гепатит, сифіліс.

При тривалому хронічному сатиріазісі формуються симптоми емоційно-особистісних розладів: пацієнти стають аутичними, замкнутими та сором’язливими при спілкуванні з жінками. Гостра форма протікає з нападами неконтрольованої поведінки та агресією. У такому стані хворі становлять небезпеку для суспільства – вони схильні до зґвалтування, вбивства, завдання матеріальних збитків.

Оцінка ступеня вираженості лібідо досить умовна, залежить від традицій та норм суспільства, віку та соціального становища людини. Так, підвищений статевий потяг у підлітка розцінюється як норма, а аналогічний стан у дорослого сімейного чоловіка – як патологія. Діагностика сатиріазису представлена ​​комплексним обстеженням, що включає визначення особистісних особливостей, соціальних ролей, загального стану здоров’я.

Для диференціальної діагностики причин сатиріазису призначаються інструментальні процедури, що візуалізують структури головного мозку (зокрема гіпофіз), лабораторний аналіз крові на вміст гормонів, консультації невролога та ендокринолога. Основне обстеження проводить лікар-сексопатолог чи психіатр. Воно включає:

• Збір анамнезу. В ході опитування лікар отримує інформацію про вік пацієнта, сімейний стан, освіту, професійну діяльність. Інтенсивність сексуального потягу оцінюється у співвідношенні із загальною життєвою енергією – рівнем здоров’я, соціальною та професійною активністю. Патологія передбачається у випадках, коли статеве бажання перешкоджає реалізації людини в інших сферах, обмежує різноманітність діяльності.
• Спеціальні психометричні випробування. Анамнестичні відомості пацієнта доповнюються даними опитувальників. Для дослідження сексуальної сфери можуть використовуватися квантифікована шкала сексуальної чоловічої формули, шкала векторного визначення статевої конституції чоловіків, опитувальник сексуальності Айзенка. Результати свідчать про ступінь виразності статевого потягу, сексуальної підприємливості, незадоволеність сімейними відносинами.
• Дослідження емоційно-особистісної сфери. Для визначення розладів сексуальної поведінки у загальній структурі особистості застосовується шкала SCL-90-R, опитувальник депресивності Бека, шкала тривожності Спілберґера-Ханіна. Підбір методик виконується психологом індивідуально залежно від переважаючих симптомів.

Специфічна терапія не розроблена. Основні зусилля лікарів спрямовані на усунення захворювання, що спровокував патологічну гіперсексуальність. Усім пацієнтам показано симптоматичне лікування, яке включає прийом медикаментів та психотерапію. Після закінчення основного курсу проводяться реабілітаційні заходи, що дозволяють хворому підтримувати нормальне статеве життя.

Консервативна терапія

Симптоматичне медикаментозне лікування сатиріазису проводиться за допомогою гормональних препаратів, що знижують активність тестостерону. Крім цього, зниження потягу до сексу досягається застосуванням бромистого калію, бензодіазепінів, карбамазепіну, препаратів літію. Додатково призначаються антидепресанти. При гострому сатиріазі з вираженими поведінковими порушеннями показані невеликі дози нейролептиків.

Психотерапевтичне лікування здійснюється у формі індивідуальних сеансів та групових занять. Використовуються методи поведінкової терапії та психоаналізу, спрямовані на посилення сублімації – перенаправлення сексуальної енергії на фізичну та творчу активність. Практикуються техніки перемикання уваги та релаксації, на групових заняттях тренуються навички комунікації з представниками іншої статі.

Реабілітація

Основна мета реабілітаційних заходів – закріпити навички управління сексуальним бажанням, набуті під час психотерапії, зберегти нормальний рівень лібідо. Пацієнтам рекомендується підтримувати високу фізичну активність, приділяючи час спортивним заняттям щонайменше 3-5 разів на тиждень. Важливу роль процесі реабілітації грає дотримання чіткого режиму дня, включеність іншого партнера у підтримку здорової сексуальності пари.

При комплексному підході до лікування сатиріазис успішно піддається корекції. Прогноз у більшості випадків сприятливий: пацієнтам вдається повернутися до нормального статевого життя, стати активними у різних соціальних сферах. Профілактика цього розладу зводиться до своєчасного виявлення та правильного лікування причин – психічних та сексуальних розладів, захворювань мозку, ендокринних патологій.