Себорейний дерматит

Себорейний дерматит (СД) – поширене запальне захворювання шкіри. Характеризується лущенням, еритемою та свербежем шкіри голови, обличчя, грудей, спини, пахв і в паху. Вважається, що зміни шкіри є результатом запальної реакції на дріжджі Malassezia (Clark G.W. et al., 2015).

Згідно з результатами дослідження, пік захворюваності припадає на 3 вікові періоди — в 1-й і 3-й місяці життя, в період статевого дозрівання і в дорослому віці з піком у 40–60 років.

У немовлят віком до 3 міс СД уражує волосисту частину голови, обличчя та ділянку, де надівається підгузок. У підлітків та дорослих СД уражує волосисту частину голови та інші ділянки обличчя, верхню частину грудей, пахвові та пахвинні складки. У чоловіків частіше діагностують захворювання, що дозволяє припустити, що СД може бути пов’язаний зі статевими гормонами, такими як андрогени.

СД також пов’язаний з неврологічними розладами та психіатричними захворюваннями, включаючи хворобу Паркінсона, паркінсонізм, спричинений нейролептиками, пізню дискінезію, черепно-мозкову травму, епілепсію, параліч лицьового нерва, пошкодження спинного мозку та депресію (Borda L.J. et al., 2015).

Причини СД

Існує безліч факторів, пов’язаних із розвитком СД. Виникнення СД пов’язане із взаємодією нормальної мікроскопічної флори шкіри (особливо видів Malassezia), складом ліпідів на поверхні шкіри та індивідуальною сприйнятливістю (Tucker D. et al., 2023).

Надмірна кількість шкірного сала може діяти як подразник, викликаючи почервоніння та жирність шкіри. Це може бути пов’язане з виробленням гормонів.

Malassezia — тип дріжджів, яких природним чином діагностують у шкірному жирі. Іноді Malassezia може розмножуватися інтенсивніше, ніж зазвичай, спричиняючи запальну реакцію на шкірі. Це викликає підвищене вироблення шкірного сала, що та, у свою чергу, може призвести до розвитку СД.

Згідно з результатами дослідження, Malassezia активує запальну сому NLRP3 через сигнальний каскад дектин-1 та Syk, викликаючи вивільнення прозапального цитокіну інтерлейкіну (IL)-1β,56. Крім того, Malassezia зумовлює зміну профілю експресії цитокінів хазяїна. Malassezia використовує тригліцериди шкірного сала людини як їжу, а метаболіти, такі як олеїнова та арахідонова кислота, викликають аберантну епідермальну запальну реакцію (Wikramanayake T.C. et al., 2019).

Це захворювання також може розвинутися у немовлят через гормональні зміни, які відбуваються у жінки в період вагітності. Коливання рівня гормонів можуть стимулювати сальні залози дитини, що призводить до надвиробництва шкірного сала, яке може подразнювати шкіру (Borda L.J. et al., 2015).

Фактори ризику СД

До факторів ризику розвитку СД належать:

• вік;
• чоловіча стать;
• підвищена активність сальних залоз;
• імунодефіцит, у тому числі лімфома, трансплантація нирки, ВІЛ-СНІД;
• неврологічні та психіатричні захворювання (хвороба Паркінсона, альцгеймерівська деменція, депресія, вегетативна дисфункція);
• вплив медикаментозного лікування (антагоністи дофаміну, імунодепресанти);
• вплив літію;
• низька вологість навколишнього середовища та/або низька температура навколишнього середовища (Tucker D. et al., 2023).

Симптоми СД

Для СД характерні фолікулоцентричні папули та бляшки лососевого кольору з дрібними білими лусочками та жовтуватою кіркою, що часто описується, як «жирна луската кірка». Вона може бути наявна в одному або декількох місцях, з меншим лущенням на згинальних поверхнях і з ураженнями, краї яких зазвичай погано окреслені.

Діагностика СД

Дерматоскопія

Дерматоскопія є неінвазивним методом, який дозволяє in vivo діагностувати морфологічні особливості шкіри. Дерматоскопію можна проводити за допомогою ручних пристроїв (збільшення до ×10) або за допомогою цифрових систем з відеокамерою, оснащеною оптичними волокнами та лінзами (збільшення до ×1000) (відеодерматоскопія).

При СД діагностують точкові судини з плямистим розподілом і дрібними білими жовтими лусочками, а також фолікулярні пробки, оранжево-жовті ділянки, білуваті безструктурні ділянки на шкірі і можуть бути виявлені лінійні розгалужені судини.

Гістопатологічні дані

При гострому СД в епідермісі часто фіксують спонгіоз та псоріазоформну гіперплазію, а також класичний «плечовий паракератоз» навколо фолікулярних отворів. У дермі відзначають поверхневі периваскулярні та перифолікулярні запальні інфільтрати, що складаються з лімфоцитів та гістіоцитів. При хронічному — виражена псоріазоформна епідермальна гіперплазія та паракератоз із розширенням поверхневих дермальних венул. При СД, пов’язаному з ВІЛ, можуть діагностувати дифузний паракератоз та некроз кератиноцитів (Dall’Oglio F. et al., 2022).

Якщо СД має тяжку форму чи немає ефекту від терапії, пацієнту рекомендовано пройти тест на ВІЛ. Це важливо, оскільки раннє лікування ВІЛ знижує ризик його передачі та покращує здоров’я хворого.

Лікування СД

Терапія СД спрямована на усунення ознак захворювання, поліпшення супутніх симптомів, особливо свербежу, та підтримка ремісії при тривалому лікуванні. Оскільки основні патогенетичні механізми включають проліферацію Malassezia, а також місцеве подразнення та запалення шкіри, найбільш поширеною терапією є місцеве застосування протигрибкових та протизапальних засобів.

Для лікування СД лікар може призначити:

• креми, мазі та лосьйони для місцевого застосування: біфоназол (на шкіру голови: через день або 1 р/добу; на шкіру: 1 р/добу), саліцилова кислота, кетоконазол (на шкіру голови або шкіру: 2 р/тиж протягом 4 тиж, потім 1 р/тиж для підтримки), міконазол, клотримазол, гідрокортизон, сульфацетамід, бетаметазон, такролімус (на шкіру 1–2 р/добу);
• шампуні: піритіон цинк, кетоконазол (2–3 р/тиж);
• пероральні ліки: ітраконазол (1 р/добу протягом 7 днів, потім 1 р/добу протягом 2 днів на місяць), флуконазол, тербінафін (1 р/добу протягом 4–6 тиж або 12 днів щомісяця протягом 3 міс) (Borda L.J. et al., 2015).

Шампуні зазвичай містять комбінації таких речовин, як сосновий або кам’яновугільний дьоготь (з протисвербіжною/кератолітичною дією), саліцилову кислоту (з кератолітичною дією), сірку (з протимікробною/кератолітичною дією) та сульфацетамід (з протизапальною/антибактеріальною). Пацієнт може нанести їх на шкіру голови та прилеглі до неї ділянки та змити через 5–10 хв.

Профілактика СД

Для профілактики захворювання рекомендовано:

• дотримання особистої гігієни;
• використання якісних засобів для догляду за особою та тілом;
• відмова від шкідливих звичок.

Прогноз СД

СД у немовлят зазвичай уражує шкіру голови, перебіг має легку форму і минає самостійно, тоді як СД у дорослих є хронічним захворюванням шкіри, що характеризується рецидивами та ремісіями. СД у дорослих піддається контролю, але невиліковний.