Себорейний дерматит у дітей

Себорейний дерматит у дітей — це хронічне захворювання шкіри, яке обумовлено порушенням секреції сальних залоз і запаленням дерми. Клінічно розрізняють дитячий та підлітковий варіанти хвороби. Виявляється жовтими кірками на голові, обличчі та тілі, почервонінням, набряклістю та підвищеною сальністю шкіри. Для діагностики достатньо збору анамнезу та фізикального обстеження. Лікування включає аптечну косметику (протигрибкові та кератолітичні шампуні, дерматологічні креми), мазі з антибіотиками та топічними стероїдами, пероральні антигістамінні препарати.

Себорейний дерматит – найпоширеніше захворювання в дитячій дерматології, яке зустрічається у 70% немовлят перших 3 місяців життя та у 9-10% дітей іншого віку. Хлопчики хворіють частіше за дівчаток. Виділяють дві форми себорейного дерматиту – дитячу (від народження до 2-4 років) та підліткову. Хвороба супроводжується неприємними суб’єктивними відчуттями, а у старших дітей і підлітків — психологічним дискомфортом, пов’язаним з наявністю неестетичних себорейних вогнищ на голові і тілі.

Етіологічні чинники різняться залежно від форми дерматиту. У дитинстві основною причиною є великий розмір сальних залоз у поєднанні з їхньою підвищеною секреторною активністю. До факторів дитячої себореї відносять підвищений рівень циркулюючих материнських гормонів і посилене вироблення кортикостероїдів. У підлітків структура причин себорейного дерматиту різноманітніша:

• Гриби Malasseiza. Мікроорганізми становлять нормальну шкірну мікрофлору, але їхня питома вага становить не більше 46%. Шкірні патології виникають, коли кількість грибів на шкірі в дітей віком збільшується до 70-80% і більше. Вони порушують бар’єрну функцію епідермісу, виділяють насичені жирні кислоти, що стимулюють запалення.
• Порушення саловиділення. У підлітковому віці відбувається гормональна перебудова, змінюються рівні естрогену, прогестерону, тестостерону. Сальні залози на обличчі, голові, грудях та верхній частині спини починають активно виділяти секрет, що сприяє розвитку типової картини себорейного дерматиту.
• Зміни ліпідограми. Встановлено, що себорейний процес частіше вражає дітей із порушеннями ліпідного обміну у вигляді підвищеного рівня загального холестерину та тригліцеридів. Це викликає зміну хімічного складу сальних залоз, що відокремлюється, провокує шкірне запалення.
• Неврологічні захворювання. Хворі на церебральний параліч, нервово-м’язові розлади частіше страждають від себорейного дерматиту. У таких дітей поразка має генералізований характер. Ймовірно, це пов’язано з підвищеним виробленням шкірного сала на тлі відсутності рухової активності.
• Зниження імунітету. Хвороба в 3-4 рази частіше виявляється у підлітків, які страждають на вроджені патології імунної системи, ВІЛ-інфікованих. Порушення реактивності організму супроводжується підвищеним розмноженням грибів Malasseiza, які викликають дерматит.

У розвитку захворювання у дітей виділяють 4 патофізіологічні стадії. Спочатку відбувається взаємодія грибка Malasseiza з епідермісом, що призводить до зміни складу сального секрету. На другому етапі виникає хронічне запалення шкіри, яке плавно перетікає в третю стадію – порушення процесів проліферації та диференціювання епідермальних клітин. На четвертому етапі шкіра змінює свої анатомо-функціональні особливості.

У немовлят себорейний дерматит в основному з’являється на голові («чепчик новонародженого») на 2-3 тижні життя. Утворюються жирні жовті кірки, які найбільше виражені в лобовій ділянці. Симптом супроводжується почервонінням та лущенням у завушній ділянці, на межі росту волосся. Поступово висипання, локалізовані на голові, поширюються на природні складки (пахвові, пахові). У цих зонах спостерігаються плямисті висипання, подразнення шкіри і мацерація.

Для дитячого варіанта себорейного дерматиту характерні мінімальні суб’єктивні прояви. При масивному ураженні можливе помірне свербіння і занепокоєння немовляти. Виражені клінічні симптоми зустрічаються при ускладненій формі захворювання-еритродермії Лейнера-Муса. У цьому випадку, крім тотальної гіперемії та лущення, у дітей відзначаються розлади шлунково-кишкового тракту, відмова від грудей або пляшечки, підвищення температури тіла.

При підлітковому типі себорейного дерматиту існує дві типові локалізації: на обличчі, на голові. Тут розташовані андрогензалежні сальні залози, які реагують зміну рівня статевих гормонів. На відміну від дитячої форми, на волосистій частині голови утворюється дрібне висівки (лупа). На гладких шкірних покривах з’являються ділянки почервоніння та набряклості, що покриваються жовтими кірками.

У пубертатний період патологія доповнюється вираженими суб’єктивними симптомами. Підлітки скаржаться на виснажливий свербіж уражених вогнищ, через що вони розчісують шкіру до крові. Рідше турбують печіння та болючість. Крім типових кірок та почервоніння, на обличчі, спині та грудях помітні дрібні папули – червоні прищики, що височіють над поверхнею шкіри.

Дитячий дерматит часто ускладнюється бактеріальною інфекцією з виникненням піодермії. Вона стає наслідком постійної мацерації шкірних покривів під памперсом, що створює сприятливі умови у розвиток мікроорганізмів. Неадекватне та несвоєчасне лікування шкірного захворювання сприяє генералізації процесу, коли кірками та гіперемованими осередками покривається все тіло, у дітей з’являється мокнення, приєднується вторинна інфекція.

Захворювання має характерну клінічну картину, яка не вимагає проведення додаткових лабораторних та інструментальних методів обстеження. На прийомі педіатр чи дитячий дерматолог ретельно обстежує стан шкіри на тілі та голові. Якщо лікар підозрює ускладнення себорейного дерматиту вторинною інфекцією, перед тим, як розпочати лікування, він призначає мікроскопію зіскрібка лусочок.

При діагностиці дуже важливим є збір анамнезу, що допомагає фахівцеві розібратися з діагнозом. У батьків немовляти уточнюються відомості про час початку симптомів, характер вигодовування, поведінку дитини (чи є постійний плач, занепокоєння, порушення сну). Під час обстеження підлітка педіатру важливо встановити сімейний анамнез, оцінити рівень та гармонійність фізичного розвитку.

У немовлят потрібна диференціальна діагностика себорейного запалення з атопічним ураженням. У першому випадку симптоми виникають на 1-3 місяці життя дитини, у другому після 3-місячного віку. Для себореї характерна локалізація в шкірних складках і голові, а при атопії першим уражається обличчя. Патогномонічна ознака порушення роботи сальних залоз (товсті жовті кірки) відсутня при алергічній природі дерматиту.

Лікування дітей грудного віку у типових випадках обмежується застосуванням лікувальної косметики. Для розпушення та безболісного видалення кір на голові показані креми з саліциловою кислотою, спеціальні шампуні та теплі масляні компреси за 30-40 хвилин до купання. Лікування засобами з кератолітичною дією дозволяє швидко видалити надлишкові нашарування секрету сальних залоз, очистити шкірні покриви на голові.

Друга складова терапії себорейного дерматиту – адекватне зволоження та харчування дерми, щоб відновити захисний водно-ліпідний бар’єр, нормалізувати роботу сальних залоз. Для догляду наносять спеціальні дитячі дерматологічні креми, формула яких містить рослинні олії, ранозагоювальні та себорегулюючі компоненти. За ускладненого перебігу лікування доповнюється фармацевтичними препаратами. У терапевтичну схему зазвичай включають:

• Топічні кортикостероїди. Мазові склади з мінімальними концентраціями гормональних речовин прописують дітям, починаючи з 4-6 місяців, якщо себорейний процес прогресує та не піддається лікуванню стандартними кремами та шампунями. Використовують кортикостероїди, які не всмоктуються у кровообіг, не дають побічних реакцій.
• Антибіотики. Протимікробні мазі та креми показані при локалізації себорейного ураження у шкірних складах, що супроводжується мокнутим та високим ризиком піодермії. Кошти призначають на 5-7 днів при загостренні процесу. Популярністю користуються комбіновані продукти з гормонами та антибіотиками.
• Антигістамінні засоби. Якщо дерматит поєднується з інтенсивним набряком шкіри, свербежем (що проявляється занепокоєнням та постійним плачем дитини), ефективні препарати для перорального прийому, які швидко знімають симптоми. Їхня дія спрямована на усунення імунного компонента себорейного запалення.
• Пірітіон-цинк. Аерозолі і шампуні з цим активним компонентом мають себорегулюючу, протизапальну та антимікотичну дію. Їх рекомендують дітям після 1 року для контролю за симптомами дерматиту та профілактики рецидивів.

Лікування дерматозу у підлітків проводиться за подібними принципами. Основна відмінність терапевтичної схеми – активне призначення протигрибкових шампунів, які пригнічують ріст Malasseiza та інших патогенних збудників мікотичної інфекції на голові. У пубертатному віці обов’язково використовують антигістамінні та протиалергічні системні препарати, щоб усунути болісний свербіж.

Медикаментозне лікування доповнюють корекції способу життя. Підліткам радять обмежити прийом їжі з екстрактивними речовинами, барвниками та ароматизаторами. Щоб не дратувати шкіру, уникають носіння синтетичного одягу, користування агресивними засобами для прання. Важливо підтримувати комфортну психологічну обстановку в сім’ї, щоб мінімізувати стреси у дитини. Іноді лікування доводиться доповнювати психотерапією.

Більшість новонароджених відбувається одужання першому року життя, тому прогноз сприятливий. При підлітковій формі своєчасне лікування дозволяє усунути зовнішні прояви та суб’єктивні ознаки. Викликає побоювання персистуючий перебіг патології в пубертаті, який може переходити до себорейного дерматиту дорослих. Профілактика хвороби включає правильний догляд за шкірою дитини, виключення факторів, що провокують.