Сечокам’яна хвороба у котів (кішок): симптоми, лікування, профілактика

Хто страждає частіше?

• Коти, адже у самців діаметр просвіту уретри в кілька разів менше, ніж у самок
• Чи не стерилізовані кішки. За статистикою, кішки, не піддані стерилізації, страждають у два рази частіше за сечокам’яну хворобу, ніж не кастровані коти
• Животні у віці 2-6 років
• Кішки або коти із зайвою вагою
• Довгошерсті кішки (персидська, сибірська і т. д.)
• Кастровані коти

Лікарі помітили, що сечокам’яна хвороба у котів особливо загострюється з початком осені та в період з січня до травня.

Причини виникнення сечокам’яної хвороби у кота

Причини, за якими каміння утворюються і відкладаються у сечівнику, січовому міхурі, ныркових канальцях та у почковій мисці, бувають зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні).

До перших, зовнішнім, відносяться:

• клімат

Якщо в квартирі надто натоплено, то січа кишки стає більш концентрованою через те, що знижується якість фільтрації первинної січі.

• геохімія

Склад ґрунту, повітря і, особливо, води теж прямо впливає на здоров’я кішки. Дивіться, яка вимальовується цепочка: вода, наповнена известковими солями, веде до зменшення рН січі, а це в свою чергу – до накопичення лишніх солей кальцію і вісь вони, каміння в почках у кота!

• харчування

— чим більше протеїнів у мисці вашого вихованця, тим концентруватися січовина у нього в січі. Але і відсутність білка зовсім не призводить до тієї ж сечокам’яної хвороби. У питаннях харчування потрібно дотримуватися золотої середини і про це ми розповімо нижче.

– Вітамінний голод. Нестача вітамінів, зокрема витамину А (рослинна олія, морква, печінка, жовток, зелень) негативно впливає на клітини епітелію сечостатевої системи.

Внутрішні фактори, що призводять до розвитку хвороб сечостатевої системи у котів:

• гормональний збій

Якщо порушена функція паращитовидних залоз, то рівень кальцію в крові буде нестабільним і його концентрація в крові та в сечі стане підвищуватися.

• власна анатомія кошки

Часто трапляється, що конкретне тварина має особливу анатомію будови уретрального каналу, через що в ньому відбувається гальмування січі.

• патології шлунково-кишкового тракту

Збої у процесах травлення призводять до коліту та гастро проблем. Через ці хвороби змінюється рН організму і кальцій не виводиться з кишечника. Підсумок – так, сечокам’яна хвороба.

• спадкова схильність
• мікроорганізми та вируси

Інфекція зовнішня або з кишечника або статевих органів стає ядром для налипання кристалів і майбутніх структурних змін.

В результаті ендогенних та екзогенних факторів-провокаторів у січовому міхурі кишки утворюються камені двох видів:

• струвіти. Фосфатні камені зустрічаються у 80% випадках захворювання на сечокам’яну хворобу.
• оксалати (солі кальцію та щавлевої кислоти). Оксалати найчастіше зустрічаються у літніх тварин.

• Перші симптоми (легкі) сечокам’яної хвороби:

• часте вилізування під хвостом;
• часті січовипускання;
• довге сечовипускання;
• нам’як на дах у сечі;
• скарги кишки при поході до туалету;
• січа ллється тонкою цівкою;
• кішка ходити в туалет у недозволених місцях;
• змінюється поведінка кішки.

• Важкі ознаки:

• хворобливі та часті позови до січовипускання;
• нетримання січі;
• кров у січі;
• пригніченість кішки;
• явна втрата ваги.

• Критичні симптоми:

• кішка не ходити в туалет по маленькому зовсім;
• втрата свідомості;
• блювання;
• судоми.

• ВАЖЛИВО! Найчастіше процес утворення піску і каменів у початковій стадії відбувається взагалі без зовнішніх симптомів, але оскільки процес цей тривалий (іноді близько 2-х років), то господарі довго не здогадуються, що тварини потрапило в ті самі 14%, хворих на сечокам’яну хворобу , поки МКБ не виявляється ознаками легкими чи не дуже.

• Діагностика

  Іноді господарі для підтвердження чи спростування своїх припущень про сечокам’яну хворобу у кота користуються «бабусиним методом» — виставляють на годину прозрачну баночку з сечею кішки на підвіконня. Цей аналіз на СКГ не достовірний! Ви можете побачити осад, але він утворюється внаслідок нормальних, природних реакцій, а не як доказ хвороби кишки.

  Для діагностики сечокам’яної хвороби у будь-якому випадку потрібно звернутися до ветеринара.

  Чим оперує спеціаліст:

• пальпація (рідше);
• тест січі;

• Не путайте МКБ із циститом у кишок.

• УЗД;
• звичайний рентген;
• контрастний рентген;
• оперативне втручання.