Сечокислий інфаркт новонародженого

Сечокислий інфаркт новонародженого – транзиторний стан підвищеної освіти та виділення із сечею солей сечової кислоти, обумовлений пристосуванням організму до позаутробних умов життя. Характерна зміна властивостей сечі, яка стає каламутною, з червонувато-цегляним відтінком унаслідок високої концентрації солей. Діагноз сечокислого інфаркту новонародженого ставиться виходячи з типового віку дитини та відсутності додаткових ознак. Лікування не потрібне. Можливий посилений питний режим, але медична корекція не проводиться, склад сечі нормалізується самостійно протягом декількох днів.

Сечокислий інфаркт новонародженого не є патологією та спостерігається у 50-95% дітей у перший тиждень життя. Найчастіше виявляється у недоношених немовлят, у таких випадках симптоми можуть зберігатися довше, ніж зазвичай. Вперше про цей стан заговорили французькі патологоанатоми ще на початку 1820-х років. Актуальність у педіатрії пов’язана з практично повсюдною зустрічальністю. При появі симптомів даного стану дуже важливо не упустити маскувані сечокислим інфарктом серйозні патології нирок, які можуть вимагати лікарського втручання. Крім того, в окремих випадках виявляється зв’язок аналогічної симптоматики з іншими причинами, особливо якщо мали місце патології вагітності та пологів.

Сечокислий інфаркт новонародженого пов’язаний із особливостями метаболізму організму дитини у перші дні життя. У цей час відбувається фізіологічна втрата маси тіла та зневоднення, що є причиною згущення крові. Нирки, як і інші системи організму дитини, продовжують адаптуватися до позаутробного життя, з цим пов’язаний підвищений вміст сечової кислоти в крові. Певну роль відіграє посилений розпад лейкоцитів, унаслідок чого вивільняється велика кількість пуринових основ, які є попередниками сечової кислоти. Таким чином, у крові дитини з’являється велика кількість уратів.

Особливості харчування малюка в перші дні такі, що кількість рідини, що отримується, завжди виявляється недостатнім. Відповідно, зменшується кількість сечі. Одночасно має місце збільшення вмісту сечової кислоти у крові, тому сеча стає дуже концентрованою. Саме цим обумовлений характерний для цього стану колір сечі та випадання солей в осад. До кінця перших 7-10 днів життя дитина починає отримувати більше води з материнським молоком. Обмін сечової кислоти нормалізується, нирки адаптуються до нових умов життя, і склад сечі також нормалізується.

Сечокислий інфаркт новонародженого зазвичай спостерігається у перший тиждень життя дитини, частіше на 3-5 день. У цей час мама або медичний персонал можуть помітити зміну кольору сечі. Сеча стає темною, каламутною, з червоно-цегляним відтінком, залишає червонувато-коричневі плями на пелюшці або підгузку. Іноді можна візуально виявити кристали солей. Стан дитини при цьому не змінюється, додаткові симптоми не виявляються. Сечокислий інфаркт новонародженого проходить самостійно до 7-10 дня життя, рідше прояви зберігаються протягом більш тривалого проміжку часу, у подібних випадках потрібна корекція з боку педіатра.

Діагностика стану не становить труднощів. Сечокислий інфаркт новонародженого визначається за характерними змінами у сечі. У загальному аналізі сечі виявляється підвищений вміст білка, мікроскопічно можна виявити гіалінові циліндри та кристали солей. Для діагностики має значення стан новонародженості та відсутність інших симптомів (як клінічних, так і лабораторних). При підвищенні температури тіла, запальних змін в аналізах та інших ознаках, що вказують на наявність патологічного процесу, необхідно виключати інфекційні захворювання сечовидільної системи та інші можливі причини.

Сечокислий інфаркт новонародженого не потребує лікарського втручання, склад сечі нормалізується самостійно протягом кількох днів. Якщо зміни у сечі зберігаються, крім грудного молока рекомендується додатково напувати дитину водою. Стан сечі у своїй моніторується. При збереженні ознак протягом тижня або у разі приєднання інших симптомів потрібне додаткове обстеження. Прогноз сечокислого інфаркту новонародженого у всіх випадках (включаючи тривалий перебіг) залишається сприятливим. Профілактика не розроблена, оскільки стан не є патологією.