Сегментарна пневмонія

Сегментарна пневмонія – Запалення морфофункціональної одиниці частки легкого – бронхолегеневого сегмента. Захворювання найчастіше виникає у дітей. Сегментарна пневмонія характеризується гострим початком, високою лихоманкою, вираженою інтоксикацією, уривчастим кашлем, болем у грудній клітці чи животі. Може приймати затяжну течію, призводити до формування пневмосклерозу та бронхоектазів. Сегментарна пневмонія діагностується за клінічними, фізикальними, рентгенологічними та лабораторними даними. Лікування сегментарної пневмонії складається з антибіотикотерапії, дезінтоксикації, оксигенотерапії, усунення бронхообструкції та серцево-судинних порушень.

Сегментарна пневмонія – відмежоване запалення, що охоплює легеневу тканину в межах одного або кількох анатомічних сегментів. Сегментарна пневмонія частіше хворіють діти дошкільного віку (3-7 років), проте захворювання може вражати і дітей інших вікових груп, і навіть дорослих. Перед сегментарної пневмонії припадає близько 25% всіх гострих пневмоній в дітей віком. За частотою розвитку поступається тільки осередковою пневмонією. При одночасному ураженні кількох сегментів говорять про полісегментарну пневмонію; частини легеневого сегмента – про субсегментарну пневмонію.

Розрізняють первинну сегментарну пневмонію (виникає як самостійне захворювання) та вторинну (розвивається на тлі ГРВІ). Зважаючи на те, що сегментарна пневмонія схильна до торпідної та ускладненої течії, її своєчасне розпізнавання та адекватна терапія є актуальним завданням пульмонології та педіатрії.

Мікробний пейзаж при первинній сегментарній пневмонії зазвичай представлений пневмококами, гемофільною паличкою, піогенним стрептококом, стафілококом. Часто зустрічаються мікст-інфекції (поєднання кількох бактеріальних агентів). З атипових збудників до формування сегментарного запалення легень можуть наводити хламідія, мікоплазма, легіонелла. У етіології сегментарної пневмонії значне місце посідають респіраторні віруси: грипу, парагрипу, РС-вірус, аденовірус.

Шляхи проникнення та поширення інфекції типові для інших видів пневмоній – аерозольний (при вдиханні збудників разом з повітрям), аспіраційний (при попаданні збудників із носоглотки), гематогенний (при поширенні збудників з інших осередків інфекції в організмі).

Фактора ризику

Пневмонії сегментарного типу зазвичай вражають дітей:

У дорослих сприятливими факторами може бути:

Бронхолегеневі сегменти – це ділянки легеневої тканини, що входять до складу частки, що вентилюються власними сегментарними бронхами та кровопостачаються сегментарними гілками легеневої артерії. Сегменти мають форму зрізаного конуса, з верхівкою, зверненою до кореня легені. У кожній легені виділяють по десять сегментів (деякі автори в лівій легені розрізняють вісім сегментів). Верхня частка правої легені складається з трьох сегментів (верхівкового, заднього та переднього); середня частка – із двох сегментів (латерального та медіального); нижня – із п’яти сегментів (верхнього, медіального базального, переднього базального, латерального базального, заднього базального). Верхня частка лівої легені утворена п’ятьма сегментами (верхівковим, заднім, переднім, верхнім язичковим та нижнім язичковим); сегменти нижньої частки лівої легені збігаються з такими у правій легені.

Локальне запалення однієї чи кількох із перелічених анатомічних ділянок дихальних шляхів викликає розвиток сегментарної пневмонії, т. е. поразка завжди охоплює менше цілої частки. Залучені у запальний процес сегменти, зазвичай, перебувають у стані ателектазу. Найчастіше виникає правостороння сегментарна пневмонія. У 95% процес має односторонній характер, тільки у 5% легеневі сегменти уражаються з двох сторін.

Захворювання маніфестує гостро: температура тіла досягає 39 ° С, виникає яскраво виражений інтоксикаційний синдром (розбитість, пітливість, адинамія, ломота в тілі, головний біль), тахіпное, тахікардія. Діти можуть відзначатися сплутаність свідомості, судоми. На другий-третій день хвороби приєднується рідкісний уривчастий кашель, біль у грудній клітці та в епігастральній ділянці. При полісегментарній пневмонії перераховані симптоми виражені переважно, швидко розвивається дихальна недостатність.

При своєчасному лікуванні клінічні ознаки сегментарної пневмонії регресують через 10-12 днів, проте рентгенологічні зміни зберігаються довше – два-три тижні. Оскільки уражений легеневий сегмент, як правило, знаходиться в стані ателектазу, сегментарна пневмонія може набувати торпідного перебігу і затягуватися на 2-3 місяці. Нерозв’язана гостра сегментарна пневмонія може призводити до розвитку хронічної пневмонії, локального пневмосклерозу та бронхоектазів.

Серед ускладнень полісегментарної пневмонії зустрічаються обструктивний синдром, серозний і фібринозний плеврит, емпієма плеври, абсцес легені. Накопичення в крові та тканинах вірусних та бактеріальних токсинів надає шкідливу дію, насамперед, на серцево-судинну систему та ЦНС, викликаючи ускладнення токсичного характеру: гостру серцеву недостатність, артеріальну гіпотензію, колапс, кардіоваскулярний синдром, нейротоксикоз.

Приблизно у чверті пацієнтів у перші дні хвороби аускультативні та перкуторні дані мізерні. В інших випадках педіатр або пульмонолог може запідозрити сегментарну пневмонію за поєднанням клінічної симптоматики з фізикальними змінами: стійкими вологими хрипами, бронхіальним диханням, укороченням перкуторного звуку.

Діагностичні припущення підтверджуються на підставі даних рентгенографії легень: на знімках виявляються гомогенні інтенсивні тіні у формі трикутника, що мають чітко окреслені межі, зниження структурності кореня. Іноді сегментарну пневмонію вдається виявити лише за динамічному дослідженні, коли з’являється ателектатичний компонент, що надає межам ураження характерну чіткість. У периферичній крові визначаються гострі запальні зміни, що включають лейкоцитоз, зсув формули вліво підвищення ШОЕ, схильність до анемії.

Сегментарну пневмонію диференціюють з туберкульозом легень, первинним та метастатичним раком легені, інфарктом легені, облітеруючим бронхіолітом, стороннім тілом у бронхах, а також іншими клініко-рентгенологічними формами пневмоній (вогнищевою, лобарною, інтерстиціями).

Терапія сегментарної пневмонії спрямована на боротьбу з інфекційним початком, усунення дихальної недостатності, зниження токсичного навантаження, розсмоктування запальних вогнищ у легенях. Діти з обтяженим преморбідним тлом, важким, ускладненим та затяжним перебігом сегментарної пневмонії підлягають госпіталізації, в інших випадках терапія може проводитися амбулаторно.

• Етіотропна антибактеріальна терапія починається відразу після встановлення діагнозу та триває 10-14 днів. Стартова терапія проводиться препаратами широкого спектра дії (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, фторхінолони).
• Санація дихальних шляхів. З метою ліквідації обструкції дихальних шляхів призначаються відхаркувальні та муколітичні засоби, бронхолітичні препарати, проводяться лікувальні бронхоскопії, ультразвукові інгаляції.
• Посиндромна терапія спрямована на відновлення порушених функцій з використанням антипіретиків, седативних, серцево-судинних, антигістамінних засобів, глюкокортикостероїдів. З дезінтоксикаційною метою виконуються внутрішньовенні вливання глюкозо-сольових розчинів; розсмоктування інфільтративних змін сприяє запровадження хлориду кальцію. При вираженій дихальній недостатності призначається систематична оксигенотерапія.
• Фізіотерапія. У період зворотного розвитку сегментарної пневмонії медикаментозне лікування доповнюється методами фізіотерапевтичного впливу: УВЧ, індуктотермією, лікарським електрофорезом, УФО на грудну клітину. Для покращення дренажу бронхіального дерева показаний вібромасаж, дихальна гімнастика, масаж грудної клітки.

Легкі та середньоважкі форми сегментарної пневмонії, як правило, закінчуються повним одужанням протягом трьох тижнів. Затяжний або ускладнений перебіг зазвичай спостерігається при вірусній або бактеріальній реінфекції, обтяженому преморбідному фоні, пізнім або неадекватному лікуванні. При розвитку токсичних чи гнійних ускладнень прогноз сегментарної пневмонії може дуже серйозним.