Сексуалізована поведінка дитини

Сексуалізована поведінка дитини – це невластивий віку інтерес до власних геніталій, залучення до дій сексуального характеру однолітків чи старших дітей. Патологія проявляється на тлі перенесеного сексуального чи фізичного насильства, проживання в асоціальній сім’ї, наслідування нескромної поведінки дорослих. Характерний підвищений інтерес до своїх геніталій та їх демонстрація оточуючим, спроби імітувати статевий акт самостійно чи із залученням інших людей. Для діагностики проблеми достатньо консультації грамотного дитячого психолога. Корекцію патологічної поведінки проводять за допомогою індивідуальної та сімейної психотерапії.

Проблема сексуалізованої поведінки є однією з найскладніших у дитячій психіатрії та психології, оскільки для багатьох батьків вона залишається табуйованою та вчасно не визначається. На сьогодні немає статистичних даних, які б показували поширеність такого відхилення. Найчастіше це з відмовою батьків звертатися до психолога і спробою замовчування наявних проблем. Сексуалізована поведінка загрожує серйозними проблемами в інтимній сфері у дорослому віці, тому вона потребує своєчасної діагностики та терапевтичних заходів.

Підвищений інтерес до власного тіла, у тому числі до статевих органів, вважається нормальним та активно проявляється з 3-4 років життя. Він характеризується іграми в лікаря та пацієнта, розгляданням своїх геніталій, невинними поцілунками та обіймами. Такі форми є нормативними та не відносяться до сексуалізованої поведінки. Патологічні прояви сексуальності у дитячому віці пов’язані з такими причинами:

• Наслідування поведінки дорослих. Імітація статевого акту, поміченого під час підглядання батьків або інших членів сім’ї, є основною причиною сексуалізованого поведінки. Імовірність такої проблеми підвищується, якщо батьки не дбають про норми пристойності, регулярно не зачиняють двері в спальні і не соромляться показувати пристрасні почуття на людях.
• Брак уваги. Здійснюючи сексуалізовані дії, дитина намагається звернути увагу батьків та інших дорослих, відчути себе цікавою та необхідною для членів сім’ї. Подібні реакції характерні для дітей, батьки яких цілими днями перебувають на роботі, у вільні години не поспішають виділити час для сімейного спілкування та спільного дозвілля.
• Перенесене сексуальне насильство. І тут патологічна сексуальність дитячого віку розвивається як захисна реакція психіки на травматичний досвід. Сексуалізована поведінка найчастіше виникає у віддаленому періоді після пережитого насильства, супроводжується психоемоційними розладами та фобіями.
• Жорстоке поводження в сім’ї. Сексуальне насильство — це не єдиний травматичний фактор сексуалізованої поведінки дітей. Підвищений інтерес до інтимної сфери життя можливий за регулярного морального (крики, звинувачення, образливі порівняння з однолітками) та фізичного насильства (ляпаси, удари ременем та інші тілесні покарання).

Не у всіх дітей, які зіткнулися з перерахованими вище проблемами, розвивається сексуалізована поведінка. Імовірність патології залежить від тривалості та виду насильства, віку пацієнта, біологічних та психологічних особливостей особистості. Форма прояву сексуалізованих дій варіюється в широких межах з урахуванням поточного етапу психосексуального розвитку, рівня інтелекту, широти світогляду, доступності спеціальних друкованих та відеоматеріалів для дорослих.

Психічне порушення характеризується патологічною тягою дитини до вступу в статеві контакти, взаємодії зі своїми та чужими геніталіями, імітацією сексу. Типово раніше розгальмовування сексуального потягу, що може виявлятися вже у дошкільному та молодшому шкільному віці. У цьому дитина який завжди усвідомлює сенс дій, копіює побачене у фільмах чи реальному житті.

За ступенем тяжкості виділяють 3 форми сексуальної поведінки. При першому ступені спостерігається підвищена поінформованість у сфері сексуальних відносин, патологічний інтерес до всіх елементів процесу, засобів контрацепції, механічних дій та відчуттів. Перший етап обмежується сексуальною заклопотаністю: дитина не робить активних дій і не намагається імітувати статеві контакти.

На другому ступені тяжкості патології спостерігаються сексуалізовані дії, спрямовані на себе. Для дітей обох статей типова мастурбація, причому ці дії набувають систематизованого та різноманітного характеру. Найчастіше дитина використовує різноманітні підручні предмети. Характерним проявом другої стадії є демонстрація статевих органів одноліткам чи дорослим, що сприймається пацієнтам елемент гри.

Найбільшу небезпеку становить третя стадія сексуалізованого поведінки, на яку характерне залучення дитини до інтимних відносин. Сексуальні контакти можливі як зі своїми ровесниками, так і зі старшими дітьми або навіть з дорослими, які мають асоціальний тип поведінки та схильність до насильства. Ця стадія супроводжується тяжкими психоемоційними порушеннями, розладами когнітивних функцій, деструктивною поведінкою.

Ознаки сексуальної поведінки супроводжуються неспецифічними психологічними порушеннями. Більшість дітей виявляється нестабільність настрої, різноманітні фобії, проблеми у спілкуванні з однолітками. Характерними є проблеми з навчанням, нестійкість уваги, нездатність до запам’ятовування нової інформації. При тривалому існуванні проблеми приєднується енурез, енкопрез, порушення вегетативної сфери.

У дітей із раннім дебютом сексуалізованої поведінки у майбутньому виникають серйозні проблеми в інтимній сфері. Вони представлені страхами та фобіями перед першим досвідом із новим партнером, нездатністю розслабитися під час статевого акту, відсутністю задоволення від процесу та кульмінації. Можливі різноманітні форми сексуальних девіацій, схильність до агресивної чи підлеглої поведінки.

Ситуація ускладнюється афективними порушеннями, наростанням ознак спотворення особистості, формуванням розладів потягу. Згодом діти мають труднощі при дружніх та професійних взаємодіях з людьми. Якщо патологія розвивалася і натомість жорстокого поводження з дитиною чи життя у асоціальної сім’ї, не виключені когнітивні порушення, слабкий розвиток інтелекту, відсутність здорових цілей і планів у житті.

Якщо батьки помічають у дитини нездоровий інтерес до сексу і всього, що з нею пов’язано, необхідна консультація дитячого психолога. Не рекомендується відкладати візит до лікаря, оскільки чим раніше поставлено діагноз і визначено його першопричину, тим простіше скоригуватиме патологічні патерни поведінки. Стандартна програма обстеження включає консультацію та проведення низки психологічних тестів, щоб з’ясувати психоемоційний стан пацієнта.

Методи інструментальної та лабораторної діагностики в рутинній практиці не проводяться. Єдиним показанням до прицільного огляду статевих органів є підозра на сексуальне насильство, яке потребує документального підтвердження та оцінки стану здоров’я дитини. У такому випадку показаний огляд дитячого гінеколога або уролога в присутності одного з батьків або опікуна, забір мазків, щоб унеможливити зараження венеричними інфекціями.

Програма терапії визначається стадією патології, інтенсивністю та характером дій, готовністю батьків та інших родичів взаємодіяти зі спеціалістами. На початкових стадіях, коли сексуалізовані прояви обмежуються підвищеним інтересом до статевого акту та власним геніталій, важлива правильна реакція батьків. Необхідно вчасно зупинити дитину, дати їй зрозуміти, що така поведінка неприйнятна і має бути припинена.

Оскільки потяг до сексуалізованих дій частіше виникає у дітей, які зазнали психотравм або виховувалися в асоціальній сім’ї, без допомоги дитячого психолога не обійтися. Для корекції першопричини потрібні індивідуальні сеанси, які проводяться в ігровій формі з урахуванням віку та рівня інтелекту пацієнта. Застосовуються методики когнітивно-поведінкової психотерапії та арт-терапії, яка особливо добре сприймається пацієнтами різного віку.

Якщо сексуалізована поведінка викликана жорстоким поводженням розглядається питання про відповідальність батьків та позбавлення прав виховувати дитину. Такі питання перебувають у компетенції правоохоронних органів, завдання психолога – з’ясувати обставини ситуації, отримати від дитини уточнюючі відомості, якими вона готова поділитися. Надалі таким дітям може знадобитися навчання в інтернатах, допомога корекційних педагогів та логопедів.

Віддалені наслідки залежить від ступеня тяжкості, своєчасності діагностики, обсягу проведених терапевтичних заходів. Для визначення прогнозу важливою є причина патології, оскільки діти, які перенесли згвалтування та мають інші варіанти ПТСР, набагато гірше піддаються психотерапії. Профілактика полягає у правильному вихованні дитини, відсутності жорстоких методів покарань. Для сексуальної освіти віком рекомендовані спеціальні книжки.