Сексуальна абстиненція

Сексуальна абстиненція – стан вимушеного чи добровільного утримання від статевих контактів терміном понад місяць. Виявляється дратівливістю, лабільністю настрою, плаксивістю, агресивністю. У жінок посилюються симптоми передменструального синдрому, порушується місячний цикл. У чоловіків розвиваються застійні судинні явища в області статевих органів, гормональні зміни, що ведуть до зниження статевої потенції та лібідо. Діагностика проводиться лікарем-сексологом під час розмови, додатково призначається консультація ендокринолога, психолога. Лікування включає психотерапію, усунення провокуючих захворювань.

Сексуальна абстиненція має кілька синонімічних назв: статева помірність, сексуальна (статева) депривація, статева абстиненція. Характерною особливістю такого стану є зменшення рівня статевої активності нижче за індивідуальну потребу. Сексологами запроваджено загальний критерій – відсутність сексуальних контактів протягом 1 місяця і більше. Прояви наслідків помірності залежать від статі, віку та конституційних особливостей. У юнаків та молодих чоловіків переважають емоційні та поведінкові симптоми, після 35-40 років – фізіологічні порушення. У дівчат, жінок більш виражені психологічні розлади. Представниками обох статей сексуальна абстиненція важче переноситься за підвищеного статевого потягу.

Статева активність чоловіків та жінок визначається безліччю психологічних, біологічних, мікро- та макросоціальних факторів. З етіологічної точки зору сексуальна абстиненція може розвиватися як результат довільного та вимушеного обмеження статевих актів. До основних груп причин помірності відносяться:

• Ритуальна поведінка. Серед прихильників релігійних та ідеологічних течій поширена аскеза – поєднання самозречення від задоволень з техніками виправлення вад та придушення пристрастей. У католицьких священиків помірність представлена ​​у формі целібату – обітниці безшлюбності.
• Потреба перенаправлення енергії. При сексуальному помірності відбувається накопичення фізичних і психічних сил, які можуть бути переспрямовані на реалізацію своїх можливостей у спорті, творчості, професійній кар’єрі. Обмеження у сексуальному житті витримують спортсмени перед змаганнями, актори перед виступами, письменники та художники у періоди творчих криз.
• Психологічна неготовність. До цієї групи причин належать поганий настрій, депресія, тимчасова відсутність сексуального бажання (не пов’язане із захворюванням), стан стресу, грубе, нетактовне ставлення партнера. Тривала утримання виникає за надмірної завантаженості на роботі, матеріально-побутових проблем, конфліктів і непорозуміння між партнерами.
• Соматичні захворювання. Заняття сексом неможливі при деяких патологіях серцево-судинної системи, легень, нирок, органів травлення, гінекологічних та урологічних хвороб. При ендокринних порушеннях дисбаланс гормонів призводить до порушення лібідо, потенції.
• Відсутність партнера. У стані абстиненції знаходяться люди, які тимчасово не перебувають в інтимних відносинах з протилежною статтю. Відсутність відносин може бути викликана тривалим відрядженням, арештом, службою в армії, лікуванням у стаціонарі, смертю партнера, розлученням.

В основі виникнення сексуальної абстиненції лежить депривація потреби у статевих контактах. Розвивається стан фрустрації – статеве збудження є, але може бути відреаговано. На початковому етапі помірності наростає статевий потяг, збільшується кількість спонтанних ерекцій, сексуальних фантазій, еротичних сновидінь. Відбуваються зміни на рівні фізіології – порушується менструальний цикл, посилюються прояви ПМС, розширюються вени мошонки, насіннєвого канатика, прямої кишки, викликаючи неприємні болючі відчуття. З другого краю етапі включаються захисні механізми – пригнічується гормональна функція статевих залоз, знижується сексуальний потяг. У молоді прояви абстиненції зникають при відновленні статевого життя, у зрілому віці можуть виникнути труднощі відновлення потенції, лібідо. В інволюційному періоді тривала помірність ускладнюється незворотними процесами, що пригнічують сексуальність.

Незалежно від віку людини помірність поділяється на два періоди. Початковий настає відразу після завершення статевого акту (оргазму) і продовжується до наступної появи статевого потягу. Наступний період розвивається у разі незадоволення сексуальної потреби. Він називається сексуальною абстиненцією. Виділяють два її види:

• Тотальна. Виключено всі види сексуальної активності.
• Парціальна. Статеві контакти відсутні, але сексуальна напруга усувається шляхом мастурбації, полюцій.

На психологічному рівні симптоми статевої депривації представлені неврозоподібними порушеннями. Наростає дратівливість, емоційна нестійкість із підвищеною плаксивістю, тривожністю, агресивністю. Порушення сну проявляються безсонням, нічними пробудженнями, збуджуючими еротичними сновидіннями, які іноді завершуються оргазмом. З’являється підвищений інтерес до розмов, фільмів, книг, журналів та сайтів сексуальної тематики. Яскраво виражені симптоми спостерігаються у молодих пацієнтів.

На фізіологічному рівні відбуваються застійні зміни судин, виникає гормональний дисбаланс. Чоловіки відчувають тяжкість у промежині, часті позиви до сечовипускання, почуття дискомфорту в сечостатевих органах. Після 40-45 років внаслідок абстиненції слабшає статева функція. Жінки після клімаксу відносно легко переносять відсутність сексу. У більш ранньому віці відзначається посилення болю, нудоти, слабкості у передменструальному періоді, а також порушення та перебудова циклу місячних.

Сексуальна абстиненція найбільш небезпечна для чоловіків середнього та похилого віку. Утримання від сексу, що триває понад 5 років, здатне викликати еректильну дисфункцію, проблеми з еякуляцією, імпотенцію. Згідно з останніми дослідженнями, депривація статевої потреби стає причиною простатиту, аденоми простати, збільшує ризик онкологічних захворювань. Жінки та чоловіки за відсутності сексу схильні до депресивних розладів, неврозів, необґрунтованої агресії. До можливих поведінкових відхилень відносяться німфоманія, безладні статеві зв’язки, сексуальні перверсії.

Діагностикою займається лікар-сексолог. Встановлення факту відсутності статевої активності зазвичай не важко, зусилля фахівця спрямовані на виявлення причини помірності. Ця інформація необхідна складання адекватного плану терапії. При скаргах на зниження лібідо проводиться диференціальна діагностика можливих причин: статевої абстиненції, невротичних розладів, ендокринних захворювань. Комплексне обстеження пацієнта включає такі методи:

• Клінічну розмову. Основна діагностична консультація проводиться сексологом, додаткові – ендокринологом, психологом, психіатром. Фахівці з’ясовують тривалість помірності, причини, супутні симптоми.
• Психодіагностику. Психолог використовує опитувальники, проективні методики для виявлення стану стресу, підвищеного рівня невротизації, депресії, тривоги. Досліджуються особистісні риси пацієнта, актуальний емоційний стан, сімейні чи партнерські стосунки.
• Лабораторне дослідження гормонів. Зниження лібідо пов’язане із нестачею тестостерону в організмі. Тому призначається аналіз крові на вільний та загальний тестостерон, пролактин, глобуліни, що зв’язують вільні фракції тестостерону.

Тактика лікування при сексуальній депривації визначається причинами цієї патології. План терапії складається з урахуванням психологічних та вікових особливостей пацієнта, його статевої належності. Психотерапія показана у випадках, коли причиною є конфлікти, недостатня сексуальна сумісність з партнером, депресії, відсутність навички спілкування та встановлення відносин із представниками протилежної статі. Пацієнти, які мають соматичні хвороби, що перешкоджають заняттям сексом, прямують на лікування до спеціалістів відповідного профілю.

При правильній діагностиці причин сексуальної абстиненції та виконанні лікувальних рекомендацій прогноз сприятливий: статеве життя молодих пацієнтів відновлюється практично відразу, у середньому віці – через два-три тижні, у літньому – через кілька місяців (якщо відсутні стійкі фізіологічні відхилення). Профілактика полягає у попередженні факторів, які провокують помірність. Основне правило – ведення здорового способу життя. Необхідно відмовитися від куріння, зловживання алкоголем, дотримуватися збалансованого харчування, регулярно займатися спортом, проходити профілактичні медичні огляди, своєчасно усувати захворювання, підтримувати довірчі, відкриті стосунки з чоловіком (дружиною, партнером).