Сексуальний мазохізм

Сексуальний мазохізм – це парафілія, при якій статеве збудження та насолода виникають у відповідь на моральні та/або фізичні страждання, які завдають партнера. Симптоми – бажання випробувати поневолення, приниження, біль, щоб пережити сексуальне задоволення. На рівні поведінки проявляється підпорядкуванням пацієнта, зв’язуванням, побиттям, образами з боку партнера. Діагностика проводиться методом клінічної бесіди із сексологом, психотерапевтом чи психіатром. Лікування ґрунтується на психоаналітичній психотерапії, доповнюється когнітивно-поведінковими техніками, груповими тренінгами.

Термін «мазохізм» запроваджено медицину неврологом і психіатром Р. Крафт-Эбингом в 1886 року у монографії «Статева психіатрія». Назва розладу походить від прізвища австрійського письменника Леопольда Захер-Мазоха, який у своїх творах описував сексуальне підпорядкування героїні, переживання збудження від принижень та покарань. Синоніми мазохізму – альгоманія, альгофілія, пасивна ологнія, страждання, пасивізм. У МКБ-10 сексуальний мазохізм включений у діагноз садомазохізм розглядається як форма садизму, спрямованого на себе. Розлад більш поширений серед жінок, світовий епідеміологічний показник – 4,6%, у чоловіків – 2,5%.

Більшість дослідників сходяться на думці, що причинами мазохізму є психічні травми, пережиті в дитинстві та підлітництві. Підпорядкування, переживання болю, приниження стає єдиним зрозумілим способом отримання кохання та пов’язаного з нею задоволення. У психоаналітичному напрямку до факторів, що сприяють розвитку сексуального мазохізму, відносять:

• Порушення статевої ідентифікації. Критичні періоди формування психосексуальної сфери – 1,5 роки та 5 років. Якщо дитина відчувала порушення емоційного зв’язку з матір’ю, почуття провини, яке провокується батьківським вихованням, є великим ризиком закріплення мазохістичних переживань.
• Почуття неповноцінності. Занижена самооцінка, комплекси щодо зовнішності, особистісних якостей породжують ідею необхідність понести покарання. Такі особливості найбільш поширені серед фригідних жінок та чоловіків з еректильною дисфункцією.
• Пережите насильство. Схильність до сексуального мазохізм формується під впливом жорстоких дій батьків. У дитини виникає стійкий зв’язок між отриманням батьківського кохання, уваги та приниженням, переживанням фізичного болю.

Патогенетичні механізми найбільш докладно вивчені з позиції психоаналізу. Згідно з цією концепцією, у глибинних процесах свідомості та підсвідомості завжди присутня агресія, яка проявляється при переживанні психологічних травм, розвитку психічних захворювань. Потяг до болю, приниження тісно пов’язані з відтворенням раннього досвіду взаємодії із близькими людьми. Мазохісти прагнуть відчувати підпорядкування, щоб пожвавити спогад про об’єкт любові, повторно пережити почуття потреби, прихильності до нього. Таким чином, в основі сексуального мазохізму лежить страх самотності та проблема залежності від близької людини. Послідовники З. Фрейда дотримуються теорії про біологічні патогенетичні механізми жіночого мазохізму. Х. Дойч стверджує, що прагнення до переживання болю є частиною жіночої природи, оскільки процеси дітонародження, материнства, менструальних кровотеч мають приховане мазохістичне підґрунтя – фізичні муки, приниження.

Сексуальний мазохізм відрізняється за рівнем реалізації в діях, може бути фантазійним, коли збудження виникає на основі уявних уявлень про підпорядкування, і реальним, коли задоволення з’являється за безпосереднього контакту з домінуючим партнером. Остання форма класифікується за клінічними проявами (за змістом дій партнера):

• Грубе поводження. Мазохізм має символічний характер. Партнер виявляє жорстокість на стадії попередніх пестощів, статевий акт протікає стандартно.
• Вербальний мазохізм. Партнер принижує та ображає пацієнта словесно, що викликає сексуальне збудження. Фізичне насильство не використовується.
• Знерухомлення. Хворий хоче бути пов’язаним, прикутим кайданками. Порушення викликає беззахисність перед діями партнера, вимушеність підпорядкування.
• Заподіяння болю. Статеве задоволення настає при поєднанні статевого акту з насильницькими діями. Фізична біль є необхідною умовою досягнення задоволення.

Мазохізм протікає у хронічній формі. На початкових стадіях, які часто припадають на підлітковий вік, приниження та насильство присутні у фантазіях, сексуальне задоволення досягається за рахунок мастурбації. Пацієнти вважають за краще дивитися фільми, фотографії зі сценами насильства чоловіка над жінкою або навпаки. Поступово прагнення випробувати біль наростає, мазохісти починають робити дії відповідно до домінуючих фантазій: зв’язують себе, проколюють шкіру, завдають ударів електричним струмом, порізи. Встановлення контакту з представниками протилежної статі зазвичай утруднене, уявлення про любовні та романтичні стосунки спотворено.

У молодому та зрілому віці здійснюються спроби пошуку партнера з садистичними нахилами, здатного реалізувати збочені бажання. Мазохістичні події стають кращим чи єдиним способом досягнення сексуального задоволення. Вони включають зв’язування, зав’язування очей, прочуханка, бичування, приниження через сечовипускання та дефекацію, примусове перевдягання або імітацію згвалтування. Формується патологічна залежність від партнера, мазохіст погоджується на будь-які жертви заради збереження відносин, перестає сприймати себе як окрему особистість, яка має бажання, потреби, індивідуальність. Сексуальний мазохізм тісно пов’язаний із моральним. В обох випадках основою є прагнення позбутися відчуття самотності.

Імовірність ускладнень визначається ступенем вираженості мазохістичних тенденцій. У більшості випадків партнери усвідомлюють можливі наслідки та контролюють інтенсивність насильницьких дій. Проте існує ризик завдання важких каліцтв і летального результату в процесі сексуальної взаємодії, наприклад, при використанні удушення. Ускладнення також можуть формуватися на емоційно-поведінковому рівні. У мазохістів часто розвивається депресія, виникають саморуйнівні, деструктивні потреби, що виявляються алкоголізмом, наркоманією, антисоціальною поведінкою.

Питання про професійну діагностику мазохізму виникає при його виражених проявах, коли акти насильства завдають істотної шкоди фізичному та психічному здоров’ю пацієнта, порушують соціальну адаптацію. Обстеження проводиться лікарем-психіатром, психотерапевтом, психологом. Використовується метод розмови, під час якої визначається наявність мазохістичних фантазій, дій, виконується їх розрізнення із сексуальними іграми, які включають елементи підпорядкування та домінування. Для достовірної постановки діагнозу фахівець орієнтується на наявність низки діагностичних критеріїв:

• Періодичність. Мазохістичні сексуальні потяги та фантазії з’являються регулярно. Симптоми спостерігаються протягом 6 місяців та довше.
• Дистрес при відмові. Мазохізм стає однією з домінуючих потреб особистості. Утримання від фантазій та дій створює виражену емоційну та сексуальну напругу.
• Обов’язковий симптом. Пацієнт віддає перевагу статевої активності як реципієнт (мазохіст). Сексуальні бажання включають мінімум один із трьох проявів: біль, приниження, встановлення залежності (підпорядкування).
• Переважна більшість сексуального відхилення. Мазохізм є головним джерелом статевого задоволення. Інші методи відсутні чи становлять незначну частку загальної сексуальної активності.

Терапія мазохізму проводиться комплексно, передбачає прийом медикаментів та психотерапевтичні сеанси. Способи на пацієнта підбираються індивідуально, залежить від його орієнтованості на одужання, наявності супутніх емоційних і поведінкових розладів (депресії, алкоголізму). Найбільш поширена схема лікування включає:

• Індивідуальну психотерапію. Класичним методом лікування є сеанси психоаналізу – пацієнт у супроводі психотерапевта повертається до переживань дитинства та усвідомлює їх. Для модифікації поведінки, корекції заниженої самооцінки, невпевненості, страху самотності застосовуються когнітивно-біхевіоральні методи. За бажання допомогти хворому партнер підключається до психотерапевтичних занять.
• Групові тренінги При мазохізм можуть бути показані групові заняття, що дозволяють поліпшити соціально-психологічну адаптацію. Пацієнту рекомендується відвідування тренінгів комунікації, прийняття себе, розвитку жіночності/мужності. Всі ці навички сприяють гармонізації особистості, допомагають сформувати самоповагу, впевненість та любов до себе, опанувати техніки спілкування з протилежною статтю.
• Медикаментозну корекцію. Препарати призначаються психіатром, спрямовані зі зняттям сексуальної напруги, усунення депресії, тривожності. Використовуються солі літію, карбамазепін, антидепресанти, анксіолітики.

Прогноз терапії сексуального мазохізму багато в чому залежить від її своєчасності та мотивації пацієнта до лікування. За стійкого бажання хворого вести нормальне сексуальне життя і готовність співпрацювати з психотерапевтом ймовірність позитивного результату висока. Профілактику мазохізму необхідно проводити з раннього дитинства: вибудовувати стосунки з дитиною на основі поваги та любові, відмовитися від фізичних покарань, принижень, образ. У важкі періоди надавати підтримку, мотивувати досягнення результату, при помилках не лаяти, а вивчати аналізу і вселяти впевненість у майбутніх досягненнях.