Селфі-залежність

Селфі-залежність – це форма адиктивної поведінки, що характеризується непереборним бажанням фотографувати себе, публікувати результати в Інтернеті та отримувати позитивну оцінку від інших людей. Розлад проявляється щоденним створенням та розміщенням знімків у соціальних мережах, відстеженням коментарів, позначок «подобається». Селфімани витрачають багато часу на вибір місця, пози, одягу, макіяжу та зачіски для фото, важко переживають критику, відчувають емоційне піднесення при отриманні похвали та компліментів. Діагностика проводиться за методом клінічної бесіди. Для лікування використовується когнітивно-біхевіоральна психотерапія, групові тренінги.

Слово “селфі” прийшло з англійської мови і означає “сам”, “себе” – дія, що виконується самостійно. Селфі-залежність іноді називають селфізмом, селфіманією, а фото, зроблені таким чином – «себяшками». Один з перших подібних знімків був зроблений в 1914 княжної А. Н. Романової, яка в ті роки була підлітком. Термін “селфі” вживається з 2002 року, вперше був озвучений мовною корпорацією ABC в Австралії. В даний час селфіманія не є офіційним розладом. Обговорюється її включення до МКБ у рамках ширшого діагнозу інтернет-залежності поряд із залежністю від онлайн-ігор, соціальних мереж, чатів. Епідеміологія селфізму невідома, оскільки відсутні діагностичні критерії розладу.

Виникнення селфіманії пов’язане з психологічними та соціальними факторами, зумовлене інтенсивним розвитком технологій, зміною суспільних цінностей – усуненням фокусу уваги з корисною діяльністю на демонстрацію зовнішніх ознак успішності, щастя, здоров’я, краси. Точні причини розладу не з’ясовані, але дослідниками виділено низку факторів, що сприяють формуванню залежності:

• Незадоволеність життям. На фото відображаються лише позитивні події, їх опис не завжди відповідає дійсності. Зміст облікового запису соціальної мережі замінює реальне життя.
• Нестача спілкування. Селфі-знімки стають способом розпочати комунікацію. Листування в коментарях замінює живе спілкування, змістом фотографії автор задає тему та ставлення співрозмовників.
• Невпевненість в собі. Постійна публікація лише вдалих знімків, що відображають соціально схвалені ситуації, дозволяє уникнути критики. Селфер отримує позитивні відгуки, “лайки” (to like – подобатися), за рахунок чого підвищується самооцінка.
• Конфліктність. Віртуальне спілкування замість реального необхідне людям, які переживають часті сварки, які можуть бути зумовлені недостатніми комунікативними навичками, особистісними особливостями, соціальною ситуацією.

Залежність від селфі, як і інші види адикцій, є способом уникнення реальності. Людина замінює реальний образ себе ідеальним, відображаючи у фотографіях лише бажане: вдалий макіяж, стильний одяг, зустрічі зі знаменитостями, розваги, відпочинок, успіхи у професійній кар’єрі. Залежність формується поступово. Спочатку фотографії себе робляться з значних приводів і публікуються з комунікативною метою – поділитися новиною з друзями. Немає бажання регулярно робити знімки, відстежувати кількість позитивних оцінок. Потім виробляється звикання – селфі відбивають частину особистого життя, є шляхом реалізації демонстративного поведінки. Реакція людей на фотографії змінює самооцінку. Віртуальний образ стає важливим компонентом особистості. На останньому етапі адикція набуває стійкості. Через створення знімків людина самореалізується – отримує схвалення, спілкування, переживання, розвиває образ як бренд. Фото публікуються кілька разів на день, справжнє життя підміняється віртуальним.

Чим довше існує селфі-залежність, тим більше виникає її різновидів. Виробники цифрової техніки пропонують моделі пристроїв з фронтальною камерою, світлодіодні кільця (спалахи), спеціальні штативи – селфі-палиці. Автори класифікують фотографії за змістом: груфі, релфі, фітнес-селфі та інші. За ступенем тяжкості виділяється залежність:

• Епізодична. Людина щодня викладає фотографії, але може відволіктися від контролю над оцінками. Він може усвідомити періодичну залежність і зусиллям волі може припинити її.
• Гостра. Протягом дня пацієнт робить та публікує понад 3 фото. Фотографування, відбір та корекція знімків займають багато годин щодня, замінюють інші види діяльності, включаючи спілкування.
• хронічна. На день виконується понад 10 селфі. Емоційний стан та думки повністю залежать від оцінок та коментарів. Критичне ставлення до залежності відсутнє.

Основні ознаки селфізму – щоденна публікація самостійно створених портретів або фотографій частин тіла, залежність настрою та думок від коментарів, кількості похвали, хороших оцінок. Селфі-залежні люди витрачають до 10-12 години на добу на створення, ретушування та публікацію фотозображень, їх обговорення в Інтернеті. Фотографування стає формою нав’язливої ​​дії, неможливість виконання викликає почуття занепокоєння, напруженість, іноді – паніку. Періоди популярних знімків та схвалення з боку публіки супроводжуються підвищенням настрою аддикту, емоційним збудженням, гіперактивністю. Критика викликає тривогу, зневіру, може стати причиною депресії.

Селфімани роблять одиночне селфі; груфі (Group Panoramic Selfie) – групове панорамне фото; релфі (Relationship selfie) – автопортрет з коханою близькою людиною; фелфі (Farmer Selfie) – фотографії авторів із домашніми улюбленцями. Фото створюються не тільки при цікавих подіях, а й у повсякденній, у тому числі інтимній обстановці: у ліфті (ліфтолук), у туалеті та ванній кімнаті (туалетна цибуля, Bath Selfie), одразу після пробудження у ліжку (Wake Up Selfie), після сексу (After Sex Selfie), під час заняття у спортзалі, у примірочній кабінці магазину. Серед дівчат популярно селфі з витягнутими губами – уткоселфі, DuckFace Selfie, а також автопортрети з випинання сідниць – белфі, Butt-selfie. Крайньою формою залежності є створення екстрим-селфі. Молоді люди роблять знімки в моменти небезпеки і ризику – встають на край дахів хмарочосів, піднімаються на дахи вагонів поїзда, що рухається, фотографують себе при пожежі або катастрофі. Цінність знімка стає вищою за цінність життя.

Тривала селфі-залежність посилює нестабільність самооцінки, схильність до нарцисизму. Селфімани нераціонально витрачають час, часто не встигають займатися реальними повсякденними справами – навчанням, роботою, спілкуванням із членами сім’ї, друзями. Поступово це стає причиною замкнутості, десоціалізації. Створення фотографій в екстремальних ситуаціях підвищує ризик травмування та загибелі. У гонитві за шокуючим кадром люди забувають про реальні загрози. Відомо безліч випадків падіння з висоти автодорожніх аварій при виконанні знімків.

Нав’язливе бажання фотографуватися не усвідомлюється селфіманами як залежність. Часто вони називають таке захоплення способом підтримки спілкування, прояву любові себе, демонстрації здібностей. Тому звернення до лікарів, психологів зазначаються рідко. Специфічних методів діагностики не розроблено, схема обстеження визначається спеціалістом індивідуально. Як правило, використовуються такі процедури:

• Клінічна розмова. Лікар-психіатр чи психолог збирають анамнез: розпитують про захоплення, хобі, стосунки з батьками та друзями, успіхи у навчанні та на роботі. Відповіді дозволяють виявити наявність адикції, оцінити рівень соціальної дезадаптації. Характерно, що пацієнти повідомляють про брак часу для виконання реальних, корисних справ, про підвищену тривожність, психічну напругу, порушення сну.
• Особисті опитувальники. Використовуються комплексні методики – ЗМІЛ (Стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості), ПДО (Патохарактерологічний діагностичний опитувальник для підлітків А. Є. Личко), 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла. У структурі особи залежних пацієнтів виявляються виражені демонстративні риси у поєднанні з гіпертимними, що зумовлюють нерозбірливість у контактах, високий життєвий тонус, активність. Хронічна залежність часто супроводжується підвищеною тривожністю, депресією.
• Проектні методики. Дослідження за допомогою малюнкових тестів, методу колірних виборів, методик інтерпретації образного матеріалу дозволяє виявити проблеми, що приховуються і заперечуються пацієнтом. Застосовується тест Люшера, тематичний апперцептивний тест, метод портретних виборів Сонді, малюнок «Автопортрет». За результатами визначається емоційна нестійкість, орієнтація на думку оточуючих, прагнення уявити себе ідеалом.

Терапія селфіманії спрямована на усунення причин залежності – невпевненості, нестійкої самооцінки, потреби у увазі оточуючих, нудьги, почуття самотності. Лікування займаються психотерапевти, психологи, психіатри. При комплексному підході робота проводиться у формі індивідуальних сеансів, групових занять та самостійно вдома. Застосовуються такі методи:

• Когнітивно-поведінкова психотерапія. На початкових етапах здійснюється аналіз поведінки пацієнта, що дозволяє усвідомити наявність залежності. Обговорюються причини її розвитку, слабкі та сильні сторони особистості хворого, розробляються та апробуються шляхи подолання адикції. Коригуються ірраціональні установки, що підкріплюють селфіманію.
• Комунікативні тренінги Участь у групових заняттях «перемикає» пацієнта з віртуального спілкування на реальне. Виробляється навичка слухання, відкритого відстоювання позиції без можливості видалити коментар або заблокувати опонента. Взаємодія групи вчить бути адаптивним, змінним, різним.
• Фармакотерапія. Використання ліків може виявитися необхідним у випадках тяжкої залежності, що супроводжується тривогою, депресією, страхами, обсесивно-компульсивними симптомами. Залежно від симптомів призначаються анксіолітики, антидепресанти, седативні засоби.

При правильному лікуванні селфіманія успішно усувається, нав’язливе фотографування замінюється на реальну корисну діяльність – хобі, творчість, спорт, виконання професійних та сімейних обов’язків. Для запобігання залежності варто запровадити звичку планування часу – складати список справ, відзначати їх виконання, нагороджувати себе. Важливо чергувати у денному плані рутинні завдання та захоплюючі заняття. За перших ознак аддикції потрібно вольовим зусиллям переключити увагу на події реальності: зайнятися справами по дому, прогулятися, подзвонити другу, поговорити. Рекомендується видалити зі смартфона програми для публікації та обробки фотографій.