Сепсис новонароджених

Сепсис новонароджених – Генералізована гнійно-септична інфекція, що характеризується наявністю первинного вогнища та циркуляцією інфекції в крові. Сепсис новонароджених проявляється ознаками інфекційного токсикозу (температурною реакцією, млявістю, диспепсією, землестим забарвленням шкірних покривів) та утворенням гнійних метастатичних вогнищ у різних органах (мозкових оболонках, легенях, кістках, печінці та ін.). Діагноз сепсису у новонароджених встановлюється на підставі клінічних критеріїв та виділення збудника при бактеріологічному посіві крові. Лікування сепсису новонароджених включає системну антибіотикотерапію, санацію первинного та метастатичних гнійних вогнищ, посиндромну терапію.

Сепсис новонароджених – загальний інфекційний процес, зумовлений попаданням умовно-патогенної та гнійної мікрофлори з локальних вогнищ у кров’яне русло та супроводжується важкими системними проявами. За даними зарубіжної педіатрії, частота сепсису новонароджених становить 01-08%; серед недоношених та дітей з перинатальною патологією, які перебувають у ВРІТ, – 14%. Неонатальна смертність, обумовлена ​​сепсисом новонароджених, висока та стабільна – близько 30-40%. Розвитку сепсису сприяють недостатня сформованість бар’єрних механізмів та імунітету у новонароджених, прикордонні стани періоду новонародженості, патологічне перебіг перинатального періоду, складність ранньої діагностики септичних станів.

В даний час домінуюче місце (близько 50%) серед збудників сепсису новонароджених належить грампозитивної флори (головним чином стафілококам, гемолітичному стрептококу групи А). Трохи рідше (до 40% випадків) виявляється грамнегативна мікрофлора (кишкова паличка, синьогнійна паличка, клебсієла та ін); у 10% етіологічними агентами виступає змішана флора (часто асоціація стафілококу з грибами Candida).

Вхідними воротами інфекції можуть бути шкіра та слизові оболонки, пупкова ранка, шлунково-кишковий тракт, сечові шляхи. Первинними осередками інфекції, що призводять до розвитку сепсису новонароджених, частіше виступають омфаліт, піодермії, кон’юнктивіт, отит, фарингіт, бронхіт, інфекції сечовивідних шляхів, ентерит, дисбактеріоз та ін. У групі ризику з розвитку сепсису інфекціями, внутрішньочерепною родовою травмою; перебувають у ВРІТ, які тривалий час перебувають на ШВЛ; одержують парентеральне харчування, інфузійну та трансфузійну терапію; що перенесли катетеризацію пупкової та центральної вен, хірургічні втручання у перші дні життя.

З боку матері факторами, що сприяють бактеріальній контамінації новонародженого, є бактеріальний вагіноз, кольпіти, ендометрит. Велике значення має ступінь та характер імуносупресії у новонародженого, які можуть бути пов’язані з неповноцінним харчуванням або прийомом ліків вагітною, спадковим імунодефіцитом або ВІЛ-інфекцією. В окремих випадках причиною спалахів сепсису новонароджених стає недотримання санітарного режиму у пологових чи дитячих відділеннях.

За часом розвитку виділяють внутрішньоутробний та постнатальний (ранній неонатальний та пізній неонатальний) сепсис новонароджених. внутрішньоутробний сепсис передбачає антенатальне або інтранатальне інфікування плода; при цьому первинне гнійно-септичне вогнище розташовується поза організмом дитини (найчастіше в його ролі виступає плацентит, хоріоніт, хоріоамніоніт і т. д.). У разі постнатального сепсису первинне гнійно-запальне вогнище завжди розташовується в організмі новонародженого.

Ранній неонатальний сепсис новонароджених розвивається в перші 4 доби життя дитини. Клінічний перебіг захворювання зазвичай блискавичний, зі швидким розвитком поліорганної недостатності, летальним кінцем у 5-20% випадків. Пізній неонатальний сепсис новонароджених маніфестує на 5-й день та пізніше. Характеризується повільно прогресуючим перебігом, виникненням вторинних септичних вогнищ, 5-10% летальністю.

Перебіг сепсису новонароджених може бути блискавичним (3-7 днів), гострим (до 4-8 тижнів), підгострим (до 1,5-3 місяців), затяжним (більше 3 місяців). З урахуванням локалізації первинного септичного вогнища та вхідних воріт розрізняють: пупковий, шкірний, легеневий, ринофарингеальний, отогенний, ринокон’юнктивальний, кишковий, урагенний, катетеризаційний та ін. види сепсису новонароджених. Сепсис новонароджених може протікати у формі септицемії чи септикопіємії.

Септицемія або сепсис новонароджених без метастазів зазвичай розвивається на тлі попереднього мокнучого пупка, кон’юнктивіту, висипу гнійників, попрілостей, стоматиту. Провісниками сепсису новонароджених можуть виступати млявість чи занепокоєння, зниження апетиту, рясні часті відрижки, погана надбавка у вазі. У період розпалу розвивається температурна реакція (гіпер-або гіпотермія), набряковий синдром або ексікоз, гіпотрофія. Характерною ознакою сепсису новонароджених є брудно-сірий (землистий) відтінок шкірних покривів, жовтяничність, мармуровість шкіри, висипання.

Внаслідок токсичного ураження різних органів виникають гепатоспленомегалія, пневмопатія (тахіпное, ціаноз), кардіопатія (тахікардія або брадикардія, артеріальна гіпотензія), диспепсія, сечовий синдром (олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність), геморагічний синдром, надниркових залоз. Найчастіше септицемія ускладнюється приєднанням пневмонії, яка постає як самостійне інтеркурентне захворювання.

Септикопіємія або сепсис новонароджених з гнійними метастазами характеризується виникненням на тлі інтоксикації вторинних осередків відсіву в мозкових оболонках, легенях, кістках, печінці, інших органах. Найчастіше септикопіємія протікає з розвитком гнійного менінгіту, абсцедуючої пневмонії, остеомієліту; рідше – з формуванням абсцесу печінки, гнійного артриту, панофтальміту, медіастиніту, флегмони шлунка чи кишківника. У відновлювальному періоді відбувається санація піємічних вогнищ, стихання токсикозу, поступове відновлення порушених функцій.

Блискавична форма сепсису новонароджених протікає з розвитком септичного шоку: стрімким погіршенням стану дитини, зниженням температури тіла, брадикардією, кровоточивістю, набряком легень, гострою нирковою недостатністю. Летальний кінець при блискавичному перебігу сепсису новонароджених настає протягом 3-5 діб.

Діагноз сепсису новонародженого може бути запідозрений неонатологом або педіатром на підставі лихоманки понад 3 дні або прогресуючої гіпотермії; гіперлейкоцитозу, що змінюється лейкопенією; підвищенням вмісту у крові маркерів інфекційного процесу (СРБ, інтерлейкіну-8, прокальцитоніну).

Факт бактеріємії при сепсисі немовлят підтверджується шляхом посіву крові на стерильність. Важливе значення має виявлення первинного гнійного вогнища та метастатичних вогнищ, мікробіологічного дослідження відокремлюваного з них (бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви, сечі на мікрофлору, зіскрібку/відокремлюваного зі шкіри на мікрофлору, мазка з глотки, калу на дисбактеріоз тощо).

Диференціальна діагностика сепсису новонароджених здійснюється з локалізованими гнійно-запальними захворюваннями (пневмонією, медіастинітом, перитонітом, менінгітом, ентероколітом), генералізованими вірусними інфекціями (цитомегалією, герпесом, ентеровірусною інфекцією) та інфекцією. додаткові лабораторні методи – ПЛР, ІФА, мікроскопія.

Терапія при сепсисі новонароджених проводиться одночасно в декількох напрямках і включає санацію септичного та піємічних вогнищ, пригнічення циркуляції збудника в крові, корекцію порушених функцій.

Основу етіологічного лікування сепсису новонароджених становить антибіотикотерапія: емпірична комбінована до уточнення характеру мікрофлори) та цілеспрямована після отримання антибіотикограми. Протимікробні препарати вводяться внутрішньовенно, у максимальних вікових дозах протягом 10-15 діб із наступною зміною. Найчастіше в клінічній практиці для лікування сепсису новонароджених у різних поєднаннях використовуються цефалоспорини, аміноглікозиди, амінопеніциліни, карбапенеми та ін.

З метою місцевого лікування гнійних вогнищ проводиться розтин фурункулів та абсцесів, перев’язки з антибактеріальними та ферментними препаратами; призначається УВЧ, НВЧ, електрофорез.

Патогенетична терапія сепсису новонароджених включає імунокорекцію (плазмаферез, гемосорбцію, введення імуноглобулінів), проведення дезінтоксикаційної терапії (внутрішньовенної інфузії глюкозо-сольових розчинів і свіжозамороженої плазми). них функцій: АТ , ЧСС, ЕКГ, КОС та газового складу крові, біохімічних показників (цукри крові, креатиніну, електролітів), гематокриту.

У гострому періоді сепсису доцільно перебування новонароджених у кувезі, годування материнським молоком, ретельний догляд. У відновлювальному періоді підключається до лікування гімнастика, масаж, лікувальні ванни.

Прогноз сепсису новонароджених серйозний: летальність становить від 30-40 до 60% серед глибоко недоношених дітей. У дітей, що одужали, у відділеному періоді можуть відзначатися часті ГРВІ, пієлонефрит, анемія, перинатальна енцефалопатія.

Профілактика сепсису новонароджених включає виявлення та санацію інфекцій сечостатевої сфери у вагітної, дотримання протиепідемічних заходів медперсоналом пологових будинків та відділень новонароджених, ретельний гігієнічний догляд за новонародженим, природне вигодовування. Питання про терміни вакцинації новонароджених із сепсисом проти туберкульозу та проти гепатиту В, що проводиться у перші дні життя, вирішується в індивідуальному порядку.