Майже за півстоліття цілеспрямованих наполегливих пошу-
ків, що пройшли з того часу, стали відомими тисячі сполук, які ма-
ють радіопротекторні властивості. Це, в першу чергу, сульфгідріль-
ні сполуки – речовини, що містять -SH групу і до яких належить
цистеїн та цистеамін; багато інших відновників (нагадаємо, що при
дії випромінювань у клітині відбуваються окислювальні процеси і
багато хімічних речовин-відновників виявляють радіопротекторні
властивості); біогенні аміни – органічні сполуки похідні аміаку, що
містять активні групи NH 2 – NH; згадані вже ціаніди; окремі мета-боліти – речовини, що виробляються в організмі в процесі обміну
речовин; інгібітори метаболізму; солі деяких металів; різні біологіч-
але активні речовини та багато інших сполук (табл. 9.1).
Слід зазначити, що жодна з них за своїми радіопротекторними
ми властивостями не ефективніша за цистеамін. Саме тому вже
багато років цистеамін, відомий ще під назвами бекаптан, мірка-
мін, бета-меркаптоетиламін, МЕА декарбоксилований цистеїн та
іншими, є своєрідним еталоном, з яким порівнюють дію інших,
в тому числі і нових радіопротекторів.