Середній карієс

Середній карієс – Захворювання твердих тканин зуба, що характеризується порушенням цілісності дентино-емалевого з’єднання. Середній карієс проявляється наявністю дефекту (дупла), короткочасними больовими відчуттями помірної інтенсивності, підвищеною чутливістю зубів. При зондуванні виявляється каріозна порожнина, заповнена розм’якшеним пігментованим дентином. Діагноз середнього карієсу встановлюється з урахуванням даних огляду, електроодонтодіагностики, рентгенографії (радіовізіографії). Лікування середнього карієсу полягає у препаруванні каріозної порожнини, накладення ізолюючої прокладки, постановці пломби.

Середній карієс (caries media) – каріозне ураження зуба з локалізацією порожнини в межах емалі та середнього шару дентину. Карієс є найпоширенішим захворюванням у терапевтичній стоматології; при цьому середній та глибокий карієс – його найчастішими клініко-морфологічними формами. Середній карієс є проміжним етапом між поверхневим та глибоким карієсом. Середній карієс зустрічається переважно у молодому та зрілому віці, проте нерідко вражає і молочні зуби. З погляду клінічного перебігу розрізняють гострий та хронічний середній карієс. По локалізації середній карієс може бути пришийковим, фісурним, контактним.

Основу розвитку каріозного процесу складає сукупність трьох факторів: присутності карієсогенної мікрофлори ротової порожнини, дієти з підвищеним вмістом вуглеводів, зниження резистентності твердих тканин зубів до впливу несприятливих умов. Згідно з сучасними уявленнями, ферментативне бродіння вуглеводів, яке здійснюється за безпосередньою участю мікроорганізмів, призводить до утворення органічних кислот, що сприяють демінералізації зубної емалі та проникненню мікробної флори глибоко в тканині зуба.

У сучасній стоматології існує поняття «карієсогенної ситуації», тобто умов, за яких карієс розвивається та прогресує швидше. До таких умов відносяться незадовільна гігієна ротової порожнини (наявність рясного м’якого зубного нальоту і зубного каменю), аномалії зубів (скученість, неправильний прикус, порушення термінів прорізування та зміни зубів тощо), підвищена кровоточивість ясен. Загальні фактори, що сприяють розвитку карієсу, включають соматичні захворювання, неповноцінну дієту та питну воду (дефіцит кальцію, фосфору, фтору) та ін.

Середній карієс розвивається при прогресуванні поверхневого карієсу та супроводжується руйнуванням дентино-емалевого з’єднання, внаслідок чого процес переходить безпосередньо на дентин. При цьому розширені дентинні канальці проникають мікробні маси, під дією токсинів яких відростки одонтобластів піддаються дистрофічним і некротичним змін. Продукти життєдіяльності мікроорганізмів припадають углиб канальців, викликаючи процеси демінералізації та розм’якшення дентину.

Характерною ознакою середнього карієсу є формування каріозної порожнини (дупла), що має форму конуса з вершиною, зверненою вглиб зуба, а основою – до його поверхні. Каріозна порожнина виконана трьома зонами дентину: розм’якшеним дентином з повністю порушеною структурою, прозорим (обвапненим) дентином та замісним (вторинним, іррегуляторним) дентином, що відображає компенсаторну реакцію, спрямовану на стабілізацію каріозного процесу.

Клінічна симптоматика середнього карієсу має маловиражений характер. Відзначається підвищена реакція зуба на хімічні та температурні подразники, нетривалі болі помірної чи слабкої інтенсивності. Зазвичай усі неприємні відчуття відбуваються незабаром після усунення причинного чинника. Іноді скарги можуть бути зовсім, що пояснюється наявністю вираженого шару замісного дентину, що послаблює дію подразників на пульпу зуба.

В ділянці зуба, ураженого середнім карієсом, пацієнти можуть помічати появу темної плями або порожнини (дупла), в якій накопичуються залишки їжі. Остання обставина може спричинити неприємний запах з рота.

Хронічний середній карієс може мати тривалий латентний перебіг, без значних клінічних проявів і непомітно переходити наступну стадію розвитку чи ускладнюватися пульпітом. Середній карієс, як правило, розвивається на жувальній або контактній поверхні зуба, рідше – в пришийковій ділянці.

Стоматологічний огляд при середньому карієсі виявляє невелику, неглибоку каріозну порожнину, заповнену розм’якшеним пігментованим дентином, не сполучається з порожниною зуба. При середньому карієсі зондування порожнини по емалево-дентинному кордоні болісно.

Термопроба за середнього карієсу дає позитивний результат. Електроодонтодіагностика виявляє реакцію пульпи на силу струму 2-6 мкА. При проведенні рентгенографії зуба (радіовізіографічного обстеження) змін у тканинах періодонту не виявляється. Диференціальна діагностика повинна здійснюватися між середнім карієсом та ерозією зуба, клиноподібним дефектом, глибоким карієсом, хронічним періодонтитом.

Комплексне лікування середнього карієсу включає ряд послідовно послідовних етапів препарування і пломбування зуба. Зазвичай, весь комплекс терапевтичних заходів проводиться стоматологом-терапевтом за одне відвідування.

Лікування середнього карієсу здійснюється під місцевою інфільтраційною або провідниковою анестезією. За допомогою кулястих борів проводиться розкриття та розширення каріозної порожнини, видалення нависаючих країв емалі та розм’якшеного дентину. На етапі формування порожнини зуба створюються оптимальні умови фіксації пломби. Після фінування порожнини проводиться її медикаментозна обробка антисептиками та ретельне висушування. На дно та стінки порожнини поміщається ізолююча прокладка, поверх якої здійснюється накладення постійної пломби, як правило, з композиту хімічного затвердіння або світлової матеріалів полімеризації. Заключним етапом проводиться шліфування та полірування пломби.

Прогноз та профілактика

При дотриманні всіх принципів лікування середнього карієсу зазвичай успішне: зникають болючі відчуття, відновлюється естетична та функціональна повноцінність зуба. За відсутності лікування цьому етапі середній карієс може стрімко прогресувати в глибокий, призводячи до розвитку ускладнень – пульпіту і периодонтита.

Запорукою профілактики середнього карієсу є систематичні відвідування стоматолога, проведення профілактичних заходів (ремінералізуюча терапія, професійна гігієна), своєчасне усунення початкових форм карієсу, корекція харчування. Слід пам’ятати, що регулярна та правильна гігієна ротової порожнини знижує необхідність стоматологічного лікування на 75-80%.