Серозний періодонтит

Серозний періодонтит – гостре запалення навколокореневої сполучнотканинної оболонки зуба, що характеризується заповненням ексудатом білкової природи щілини між коренем зуба та стінкою альвеоли. Пацієнти скаржаться на появу різкої болісності при накушуванні на причинний зуб. Слизова оболонка у проекції верхівок коренів гіперемована, набрякла, болюча. Діагностика серозного періодонтиту містить клінічний огляд, рентгенологічне дослідження, ЕОД. При виявленні патології показано ендодонтичне лікування, що включає видалення путридних мас з кореневих каналів, інструментальну та медикаментозну обробку, стерилізацію та обтурацію каналів ендогерметиком.

Серозний періодонтит – початкова стадія патологічного процесу запального характеру, що протікає із залученням тканин періодонту. Серозний періодонтит діагностують однаково як у чоловіків, так і у жінок. Висока активність метаболічних процесів та хороша васкуляризація – фактори, що сприяють поширеності гострого серозного періодонтиту серед дітей та людей молодого віку.

Збудником інфекційної форми захворювання на 62% є негемолітичний стрептокок. У 22% випадків виявляють зелений стрептокок і в 12% – гемолітичний стрептокок. Крім цих мікроорганізмів при серозному періодонтит нерідко виявляють вейлонели, лактобактерії, гриби. Найчастіше патологію діагностують у весняно-осінній період. Наявність супутніх захворювань не впливає протягом запального процесу.

Найчастіше серозний періодонтит виникає внаслідок інфікування періапікальних тканин. Мікст-інфекція, що складається з анаеробних та аеробних бактерій, може проникати за верхівку зуба трансканально, що спостерігається при запаленні, розпаді пульпи. При пародонтиті контамінація тканин періодонту відбувається через пародонтальну кишеню. Рідше причинами серозного періодонтиту стають патологічні вогнища (при гайморит, періостит, остеомієліт), розташовані в суміжних ділянках. У стоматології також трапляється травматичний серозний періодонтит. Якщо механічне пошкодження зуба пов’язане з порушенням цілісності судинно-нервового пучка, це призводить до загибелі та некрозу пульпи, запалення періапікальних тканин.

Крім того, виділяють серозний періодонтит ятрогенного походження. Травмування тканин періодонту ендоінструментами або хімічний опік при порушенні техніки промивання каналів, використання агресивних висококонцентрованих розчинів, недопломбування каналів або, навпаки, надмірне виведення матеріалу за апікальний отвір, нехтування термінами накладання миш’яковистої пасти – всі ці фактори також. У людей з імунодефіцитом інфекційні агенти можуть проникати в тканини періодонту гематогенним шляхом зі струмом крові. Лімфогенний шлях інфікування трапляється рідко.

При серозному періодонтиті мікроскопічно виявляють підвищення проникності судин гаверсових каналів, стаз, тромбоз, набряк основної речовини сполучної тканини, дистрофічні зміни нервових волокон, ознаки стадії початкової дезорганізації колагену. Спостерігається активізація остеокластів. У патологічне вогнище спрямовуються захисні клітини крові – нейтрофіли, лімфоцити. Ексудат при серозному періодонтит складається переважно з ферментів, альбумінів, імуноглобулінів. Структура періодонтальної щілини здебільшого не порушена.

По етіології серозний періодонтит може бути:

• Інфекційним. Виникає внаслідок проникнення мікроорганізмів у тканини періодонта через канал зуба інтрадентальним шляхом або екстрадентально (через пародонтальну кишеню або з розташованих поруч патологічних вогнищ).
• травматичним. Основними причинами є гостре пошкодження зуба (при ударі чи падінні), а також хронічна травматизація (завищення висоти прикусу при відновленні коронкової частини композитом, вкладкою або коронкою).
• Медикаментозним. Виникає при впливі на тканини періодонт висококонцентрованих медикаментозних засобів. До цієї групи також відносять серозний періодонтит алергічної природи, який протікає за типом місцевої імунологічної реакції на лікарський препарат, що застосовується в ході лікування.

По локалізації серозний періодонтит поділяють на апікальний (верхівковий) та маргінальний (крайовий).

Причинний зуб у пацієнтів із серозним періодонтитом може бути інтактним, покритим коронкою, з глибокою каріозною порожниною або пломбою на жувальній поверхні. Запалення апікальних тканин виявляють і на раніше ендодонтично лікованих зубах із неякісно запломбованими каналами. При серозному періодонтит пацієнти вказують на болючість при жуванні, відкушуванні їжі. Від натискання на зуб інтенсивність болю посилюється. Слизова оболонка у проекції верхівок коренів причинного зуба гіперемована, набрякла, болюча. Вертикальна перкусія позитивна. Загальний стан у пацієнтів із серозним періодонтитом, як правило, не порушений. Підвищення температури немає. Регіональні лімфатичні вузли не пальпуються.

Постановка діагнозу серозного періодонтиту базується на основі скарг, даних клінічного огляду, результатів рентгенографії, ЕОД, термопроби. З анамнезу вдається з’ясувати, що причинний зуб раніше турбував, від впливу температурних подразників виникав ниючий біль.

У ході фізикального обстеження лікар-стоматолог виявляє каріозний, покритий коронкою або раніше лікований причинний зуб. Препарування емалево-дентинної межі, зондування дна та стінок при серозному періодонтит безболісне. За наявності сполучення з пульповою камерою зондування усть каналів також не викликає неприємних больових відчуттів. У каналах виявляють путридні маси або пухкий пломбувальний матеріал. Вертикальна перкусія при серозному періодонтит позитивна. Слизова навколо верхівок коренів причинного зуба набрякла, болісна.

Розширення періодонтальної щілини або деструкції кісткової тканини при серозному періодонтит на рентгенограмі не виявляють. Якщо причиною інфікування періапікального періодонту є недопломбування каналів або, навпаки, виведення матеріалу за межі апексу, прицільний рентгенівський знімок необхідний для встановлення етіології захворювання та вибору раціонального плану лікування. При серозному періодонтиті показники ЕОД варіюють у діапазоні від 100 мкА та вище, що свідчить про розпад пульпи. Термопроба негативна. Диференціюють серозний періодонтит із гострим пульпітом, гострим гнійним періодонтитом та загостренням хронічного періодонтиту. Пацієнта обстежує стоматолог-терапевт.

При виявленні серозного періодонтиту показано ендодонтичне лікування. Якщо причинний зуб раніше не був лікованим, стоматолог розкриває порожнину зуба, видаляє коронкову і кореневу пульпу, що розпалася, проводить інструментальну і медикаментозну обробку кореневих каналів. З метою усунення мікробної біоплівки, стерилізації дельт та розгалужень при серозному періодонтиті кореневі канали на 48 годин заповнюють тимчасовим пломбувальним матеріалом на основі гідроксиду кальцію. Через 2 дні кальціймістку пасту видаляють і проводять обтурацію каналів постійним ендогерметиком.

За наявності в кореневих каналах пломбувального матеріалу показано повторне ендолікування, яке включає етапи розпломбування, інструментальної та медикаментозної обробки, стерилізації з подальшим пломбуванням каналів методом латеральної або вертикальної конденсації гуттаперчі. При ранньому виявленні серозного періодонтиту прогноз є сприятливим. Якісно проведене ендодонтичне лікування ліквідує осередок інфікування тканин періодонту та усуває запальний процес. Пізніше звернення до стоматолога призводить до переходу серозного запалення у гнійну форму.