Сезонний афективний розлад

Сезонний афективний розлад – це ендогенний депресивний розлад, що характеризується сезонною періодичністю загострень. Представлено двома варіантами перебігу: зимовими та літніми депресіями. Для першого типу властиві пригніченість настрою, апатія, рухова загальмованість. Для другого – атипові симптоми: перепади настрою, коливання апетиту, денна сонливість. Для діагностики застосовуються клінічні критерії САР, специфічні опитувальники. Лікування ґрунтується на прийомі антидепресантів, психотерапії.

Згідно з епідеміологічними даними, частота сезонного афективного розладу (САР) у загальній популяції коливається від 13% до 29%. Більше ніж у половини хворих діагностується зимовий тип депресії. Поширеність залежить від погодних умов та сезонності: у регіонах із тривалою зимою та коротким світловим днем ​​захворюваність вища. У жінок сезонна депресія зустрічається вчетверо частіше, ніж у чоловіків. Зазвичай вона діагностується віком від 20 до 25 років, до 50-55 років ризик первинного прояву розладу різко знижується. Діти частота САР становить 2-5%.

Сезонний афективний розлад відноситься до групи рекурентних депресій, для яких характерні періоди загострень та ремісій у зв’язку із змінами зовнішнього середовища: температури, атмосферного тиску, тривалості світлового дня. Існує кілька етіологічних гіпотез, проте точних причин не з’ясовано. Передбачається, що сезонна депресія обумовлена ​​низкою факторів:

• Зменшення світлового дня. Зміна циркадних ритмів впливає на вироблення вітаміну D, нейромедіаторів, зокрема серотоніну та дофаміну. З’являється втома, сонливість, пригніченість настрою.
• Спадковість. Встановлено, що ймовірність розвитку сезонної депресії вища, якщо цей розлад є у близьких родичів. Точних генетичних механізмів передачі не виявлено, але спадковий фактор існує.
• Рівень стресу. Емоційні чи фізичні навантаження, стан напруженості, негативні переживання можуть спровокувати початок САР. Стрес розглядається як один із пускових механізмів депресії, але не може бути її єдиною причиною.

В даний час розглядаються дві патогенетичні моделі сезонного афективного розладу. Гіпотеза фазових зрушень передбачає провідну роль серотоніну, норадреналіну та дофаміну. Падіння активності нейромедіаторів відбувається через циркадні зрушення: скорочення часу інсоляції, подовження темного часу доби, зниження температури навколишнього середовища. Меланхолійна депресія асоціюється зі зниженням температури та зменшенням світлового дня, а загальмованість моторики, мислення та емоцій – зі змінами барометричного тиску.

Теорія генетичної обумовленості сезонного афективного розлади спирається на молекулярні дослідження та дані сімейних анамнезів. Передбачається існування спадкових (сімейних та етноспецифічних) особливостей, що зумовлюють розвиток депресивних епізодів з певною періодичністю. Нестабільність синтезу нейромедіаторів та зниження чутливості рецепторів пов’язана зі зміною генів 5-HTR2A, 5-HTR2C, DRD4 та інших.

Сезонний афективний розлад характеризується переважанням соматовегетативних порушень. Можливі два клінічні варіанти депресій: гіперстезичний та анестетичний. У першому випадку розвивається гіперсомнія – надмірна денна сонливість, надмірна тривалість сну. У середньому нічний сон подовжується на 3-4 години. Протягом дня спостерігається сонливість, зранку – млявість. Підвищується потяг до висококалорійної та швидкозасвоюваної їжі. У раціоні переважають солодощі, випічка. Маса тіла зростає.

Для гіперстезической депресії характерна підвищена метеочутливість: самопочуття погіршується навіть за невеликих змін погоди. Посилюється емоційна нестабільність, сльозливість. Нерідко розвиваються болі різної локалізації (головні, м’язові, абдомінальні), розлади травлення, коливання артеріального тиску. Переважає астенія (слабкість), апатія, дратівливість, пригніченість.

Анестетична депресія проявляється феноменами анестезії: втрачається відчуття сну, смаку, голоду. Розвивається диссомнія – розлад, у якому спотворюється сприйняття тривалості сну, втрачається відчуття відпочинку та свіжості після пробудження. Виникають труднощі при засинанні, стираються межі між сном і неспанням. Приблизно у 20% хворих розвивається інсомнія, що виражається відсутністю потреби уві сні, безсоння. Нічний сон скорочується до 2-3 годин на добу.

Зникає почуття насичення та голоду, знижується інтерес до їжі. У третини хворих розвивається відраза до їжі, знижується вага. Пригніченість настрою поєднується зі слабкістю, запамороченнями, зниженням артеріального тиску. Часто виникають парестезії – почуття оніміння, повзання мурашок, поколювання шкіри. Погіршення самопочуття призводить до іпохондрії, тривожно-фобічним переживанням.

Без лікувальних та профілактичних заходів сезонний афективний розлад протікає важко: хворі не виходять із дому, втрачають інтерес до спілкування, до занять, які раніше подобалися. Соматовегетативна симптоматика наростає, потрібне застосування симптоматичних ліків для усунення болю, розладів травлення, сну. Тривалість гіперстезичного депресії зростає до 4-5 місяців, анестетичної – до 9 місяців. Наростає тяжкість психопатологічних розладів, знижується якість ремісій.

Сезонний афективний розлад найчастіше виявляється у людей, які проживають у регіонах зі значними змінами кількості денного світла в різні пори року (різко континентальний, субантарктичний клімат). Там, де тривалість світлового дня практично однакова у всі сезони, діагноз САР є малоймовірним.

Більшість населення північних широт із настанням пізньої осені, зими починає відчувати депресію, втому, гіперсомнію. У них зростає бажання їсти вуглеводи, збільшується вага, знижується соціальна активність. Якщо симптоми тривають весь холодний сезон, зменшуються із настанням весни, то ймовірний діагноз – сезонна депресія.

Рідкіший варіант розладу – літня депресія. Її симптоми починаються пізно навесні і проходять з настанням осені. Також може бути визначена субсиндромальна форма САР, коли клінічно виражені вегетативні симптоми.

Обстеження пацієнтів із підозрою на сезонний афективний розлад проводить лікар-психіатр. Діагноз встановлюється клінічно, що підтверджується результатами психодіагностичного обстеження. Збір анамнезу та клінічна бесіда дозволяють виявити наявність низки критеріїв САР, виділених у DSM-IV:

1. Існує повторюваний тимчасовий зв’язок між конкретним часом року і розвитком епізодів депресії. Погіршення самопочуття не пов’язане лише з психологічним стресом.
2. У певний час року, частіше влітку, настає повна ремісія. Пацієнт стає активним, відновлюється сон та апетит, зникають вегетативні порушення.
3. Протягом життя пацієнта сезонних депресивних епізодів значно більше ніж депресій, обумовлених іншими причинами. Останні два роки був депресій іншого типу.

Як скринінгові обстеження використовуються психодіагностичні опитувальники. Найбільш поширений – опитувальник для оцінки сезонного патерну (Seasonal Pattern Assessment Questionnaire). Він дозволяє виділити ознаки САР, оцінити розкид сезонних коливань самопочуття, таких як сон, громадська активність, апетит, рівень енергії. Для обстеження дітей та підлітків використовується модифікована версія опитувальника (SPAQ for Children and Adolescents). Для оцінки виразності депресії використовуються: шкала депресії Бека, тест Гамільтона, госпітальна шкала тривоги та депресії та інші методики. Однак їх результати не дозволяють проводити диференційну діагностику.

Диференційна діагностика

Сезонний афективний розлад необхідно диференціювати з атиповою депресією, біполярним афективним розладом, уніполярною депресією, дистимією. Ключові ознаки для підтвердження діагнозу: повна ремісія симптомів улітку (взимку – при літній депресії), відсутність гіпоманіакальних фаз.

Методи терапії сезонної депресії визначаються її тяжкістю, і навіть типом (зимова, літня), характером клінічних проявів. Найчастіше допомога надається амбулаторно, потрібно лише регулярне відвідування лікаря контролю ефективності заходів, оцінки динаміки розлади. До схеми лікування включаються:

• Фармакотерапія. Застосування ліків доцільно при тяжких та помірних депресіях, що супроводжуються порушенням соціалізації, ризиком суїцидальних спроб. Зимовий тип розладу ефективно коригується інгібіторами моноаміноксидази. При літній депресії призначаються препарати групи СІЗЗС, трициклічні антидепресанти. Додатковими засобами є мелатонін, тріптофан.
• Психотерапія. Одним із ефективних методів лікування вважається когнітивно-біхевіоральна терапія. Вона націлена на усунення симптомів депресії через роботу з мисленням, емоціями та поведінкою пацієнта. Проводиться корекція негативних уявлень про себе та своє життя, освоюються навички контролю настрою, зміни поведінки.
• Світлотерапія. Лікування засноване на використанні штучного освітлення, що відтворює вплив сонячного світла на організм. Лампи для світлотерапії випромінюють ультрафіолетові та інфрачервоні промені, що впливають на шкіру. Видиме свічення надає сприятливий ефект через очі. Поліпшення самопочуття настає через 2-3 тижні регулярних процедур.

Окрім основних лікувальних процедур, пацієнтам рекомендується дотримання режиму дня: сон уночі, прогулянки вдень, фізична активність. Необхідно повноцінне харчування: у раціоні має бути достатньо білків, складних вуглеводів, жирів. Насичення за рахунок цих речовин зменшує потяг до рафінованого цукру, знижує коливання настрою та працездатності.

При комплексному підході до лікування сезонний афективний розлад успішно коригується. Профілактика полягає у зміні місця перебування на зимовий період: знизити ймовірність депресії допомагає переїзд до південних регіонів, де різниця між тривалістю дня та ночі протягом року практично не змінюється. Альтернативний профілактичний захід – сеанси світлотерапії, дотримання правил здорового харчування, зниження стресового навантаження у серпні-вересні та дотримання цих заходів протягом усієї зими.