Шанкриформна піодермія

Шанкриформна піодермія – це атипове гнійно-запальне ураження шкіри, що характеризується схожістю клінічних проявів з сифілітичним твердим шанкром, що відбилося в назві. Симптомом цього захворювання є розвиток одиночної виразки (рідше множинних утворень), найчастіше локалізованої в області статевих органів або на червоній облямівці губ, підборідді, шиї. Діагностика шанкриформної піодермії проводиться серологічними та мікробіологічними методиками, допоміжну роль також відіграють загальноклінічні аналізи крові, дерматологічний огляд. Лікування цієї патології виробляють антибіотиками, антисептиками, протимікробними засобами.

Шанкриформна піодермія – рідкісне дерматологічне захворювання гнійно-запального характеру, яке відноситься до хронічних виразкових стрептостафілодермій (змішаних піодерм). Вперше ця патологія була описана в 1934 році Хоффманном, який відзначив значну схожість її клінічних проявів з твердим шанкром при сифілісі. У ряді випадків ця обставина призводила до неправильної діагностики та, як наслідок, до невірного лікування шанкриформної піодермії. Ця форма стрептостафілодермії зустрічається досить рідко, з однаковою частотою вражає як чоловіків, і жінок.

У клінічній дерматології шанкриформна піодермія відноситься до атипових різновидів глибоких гнійно-запальних уражень шкіри, до яких також зараховують виразкову піодермію і піогенну гранульому. Захворювання може з’явитися у будь-якому віці, важливу роль у його розвитку відіграє зниження активності імунітету та наявність інших гнійних уражень шкіри чи інших органів.

Збудниками шанкриформної піодермії є представники змішаної мікрофлори – найчастіше у виразках визначається золотистий стафілокок та різні представники стрептококів. Шляхи проникнення:

• через мікроушкодження шкіри, садна (у тому числі і розчеси при корості або інших захворюваннях, що супроводжуються свербінням);
• у поодиноких випадках можливе занесення інфекції гематогенним шляхом.

Сприятливими факторами до розвитку цієї патології є зниження активності імунітету в результаті цукрового діабету, неправильного харчування, виснажливих захворювань. У чоловіків шанкриформна піодермія найчастіше розвивається на тлі фімозу. Полегшує зараження недотримання правил особистої гігієни.

Після проникнення в тканини бактерії починають бурхливо розмножуватися, виникає запалення, що і призводить в кінцевому підсумку до характерної клінічної картини захворювання. На сьогодні достовірно невідомі причини того, чому гнійно-запальний процес при шанкриформної піодермії протікає саме таким шляхом – імовірно, це пов’язано з особливостями реактивності організму. Чіткого взаємозв’язку між цим захворюванням та певними групами мікроорганізмів виявити не вдалося. З цієї причини шанкриформна піодермія відноситься до атипових гнійно-запальних уражень шкіри.

Шанкриформна піодермія може виникати як у чоловіків, так і у жінок різного віку. Найчастіше запальний процес проявляється в області статевих органів (на голівці статевого члена і крайньої плоті у чоловіків, статевих губ і піхву у жінок), але зрідка можлива й інша локалізація. Описано випадки розвитку шанкриформної піодермії на губах, підборідді, шиї, слизовій оболонці порожнини рота. Найчастіше ця патологія виникає і натомість інших дерматологічних чи загальних захворювань, сприяють зниженню імунітету (наприклад, цукровий діабет) чи полегшують зараження (інші форми піодермії, корости).

Спочатку при шанкриформної піодермії на поверхні шкіри утворюється бульбашка розміром 0,5-2 сантиметри, заповнена серозним вмістом. Досить швидко (нерідко – у перші години після утворення) він руйнується, оголюючи ерозивне дно, на місці якого потім розвивається виразка діаметром 1-2 сантиметри. Жодних суб’єктивних симптомів (свербіж, болючість, печіння) це освіта при шанкриформной піодермії не має, що прийде йому додаткову схожість із твердим шанкром. Дно виразки чисте яскраво-рожеве або покрите темними кірками, є гнійне або геморагічне відокремлюване. Навколо неї може визначатися вузький запальний обідок.

З інших проявів шанкриформної піодермії найчастіше відзначається наявність щільного інфільтрату у шкірі, розташованого під виразкою, регіонарний лімфаденіт, що іноді може виникати підвищення температури. Лімфаденіт проявляється збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів (пахвинних, шийних), їх хворобливістю при пальпації, але при цьому вони не спаяні з навколишніми тканинами та між собою. Підвищення температури при шанкриформної піодермії реєструється вкрай рідко, пропасниця може свідчити про ускладнення захворювання – приєднання сепсису, метастатичного перенесення збудника з розвитком абсцесів у внутрішніх органах.

Діагностика шанкриформной піодермії в основному зводиться до визначення збудника цього захворювання та виключення сифілісу. Для цієї мети застосовують серологічні, мікробіологічні та дерматологічні методи дослідження. Реакція Вассермана при шанкриформной піодермії негативна, при мікробіологічному вивченні виразок, що відокремлюється, в ньому відсутні бліді трепонеми, а містяться тільки стафілококи і стрептококи.

Дерматолог під час огляду виявляє виразку, локалізовану найчастіше області статевих органів, при розпитуванні з’ясовується, що суб’єктивні симптоми відсутні. Гістологічне дослідження (при шанкриформної піодермії проводиться тільки при стертій та неясній симптоматиці) виявляє виражений набряк дерми, акантоз, дифузну інфільтрацію, що складається головним чином з нейтрофілів та лімфоцитів.

До лікування шанкриформной піодермії можна приступати тільки після точного і достовірного підтвердження діагнозу та виключення сифілісу. Застосовують як місцеві антисептичні та антибактеріальні засоби у вигляді мазей та розчинів, так і системні антибіотики.

1. Найчастіше при захворюванні застосовують пеніциліни, макроліди, тетрацикліни, з інших протимікробних засобів – сульфаніламіди. Для найбільшої ефективності протимікробної терапії при шанкриформної піодермії необхідно ще на етапі діагностики провести тести на чутливість збудників до різних антибіотиків.
2. Важливо підвищити рівень імунітету, тому в лікуванні хворих використовують вітаміни, імуностимулятори, нормалізують раціон та режим сну.
3. Місцево призначають розчини анілінових барвників, хлоргексидин, для прискорення загоєння та епітелізації призначають розчини та мазі на основі гіалорунату цинку та біогенних стимуляторів.
4. Фізіотерапевтичні методи лікування (УФО ураженої області, НВЧ-прогрівання) також призводить до більш швидкого загоєння виразок при шанкриформної піодермії.

Прогноз при шанкриформной піодермії зазвичай сприятливий – при правильно призначеному лікуванні гнійно-запальний процес згасає, а ерозія гоїться. При цьому у разі її розвитку на шкірних покривах може залишатися більш менш помітний рубець, тоді як при локалізації на слизових оболонках виразка гоїться безслідно. Погіршується прогноз шанкриформної піодермії за наявності імунодефіциту, цукрового діабету та інших подібних станів – у цих випадках лікування патології займає багато часу, а також підвищується ризик ускладнень: нових виразок, інших форм піодермії, сепсису.

Для профілактики шанкриформної піодермії слід дотримуватись правил особистої гігієни, підтримувати оптимальний рівень імунітету, своєчасно виявляти та лікувати захворювання, що сприяють розвитку цього стану.