Якщо ти вирішила заповісти своє тіло на благі цілі, у нас є для тебе гарна новина і погана, передає sutura.org.ua

Хороша — посмертно віддати частини свого тіла для донорства — простіше за простий. У Росії діє часткова презумпція згоди на пересадку органів. Це означає, що якщо ти чи твої родичі не підписали відмову на вилучення, твої почки чи серце можуть дістатися того, кому вони потрібніші.

Але якщо ти хочеш, щоб тіло стало саме наукою — щоб його обстежили так, як не робили за життя, тут можуть виникнути труднощі. Україна не має аналогічних США або Великобританії організацій зразок biogift.org. Можна прийти зі своїм чудовим пропозицією до медичного вузу. Зазвичай великі вузи справді потребують кадаврів — мертвих тіл, які служать науці. Проте, як правило, для цих цілей беруть трупи людей без певного місця проживання.

Як же йдуть справи в інших країнах?

Ти не дізнаєшся, як буде використано твоє тіло

Частини тіла можуть відправитися у безліч місць і служити різним цілям. Наприклад, якщо тіло заповідали Анатомічній асоціації Іллінойсу (Illinois Anatomical Association), його, швидше за все, розділяти на частини та розішлюти їх за медичними школами.

Голова Асоціації Підлогу Дудек розповідає: «Коли ми поділяємо тіло на частини… можливо, торс вирушить у північно-західний округ, де займаються реконструкцією грудей, щоби на ньому тренувалися студенти. Мозок ми надішлемо для програми Альцгеймера Лойолу».

Хоча є можливість обмежити «напряму», в яких будуть використані останки, кінцевий результат все одно ти не впізнаєш… до самого кінця. Крістін Дорн, дослідник, коментує: «Ваш намір — віддати тіло на благо науки, а не одного конкретного проекту».

Твоє тіло вивчатимуть два роки

Як розповідає журналістка Наталка Варгас-Купер, тіла, які вирушили до медичних шкіл США, «можуть проходити нескінченну кількість препарування протягом приблизно двох років». Це означає, що як тільки орган витягнутий із тіла для вивчення, після дослідження його не викидають, а… кладуть назад. Ті ж із шкірою — її використовують як «кришку», можуть відкривати і закривати за потребою.

Ти залишишся анонімним

Студенти-медики нічого не дізнаються про твоє минуле. Їм не відомо жодного імені кадавру, ні його бекграунду. Натомість іноді студенти з’ясовують абсолютно несподівані факти про побіжчика. Наприклад: «У голови №1 алергія на креветки, помідори, морфін і полуницю».

Втім, Мері Роуч у своїй книжці «Кадавр. Як тіло після смерті служити науці» описує ритуалі деяких медичних шкіл, де тілам, які послужили свою службу, кажуть «спасибі» і навіть влаштовують вечірки на їх честь. Так відбувається, наприклад, у Кембриджському університеті — поминальні служби відвідують не лише студенти, а й родичі покійного. «Весь рік ти знаєш, що це — реальні люди, — згадує студент Джо о’салліван, — але ти не зрозумієш цього до кінця доти, доки не прочитаєш їх імена та біографію. Ми часто плакали на таких вечорах».

І питання, яке хвилює багатьох: особа і геніталії, якщо вони не є предметами вивчення, будуть прикриті.

Ти можеш служити для краш-тестів

У державному університеті Уейна (Wayne State University) тіла служитимуть для краш-тестів. Звучити страшно, але насправді саме такі «манекені» зі справжньої плоті допомагають врятувати тисячі життів.

Тобі можуть заморозити

Дуг Джіллспі з університету Ньюкасла в Австралії розповідає, що ті тіла, що надходять у їхній університет, поміщаються у пластикові мішки і тут же заморожуються. Коли тіло потрібне для дослідження, його розморожують. Принцип той самий, що з пельменями.

Тіло може просто згнити.

На світі є місця, куди б дуже не хотілося потрапити звичайній людині. Одне з таких місць – «людські ферми». Це науково-дослідна установа, де вивчається розкладання людського тіла у різних умовах. Ферма є обгородженою територією, де трупи розкладаються природним шляхом у найрізноманітніших умовах: на сонці і в тіні, під землею і на землі, повішені, що лежать під полімерними плівками, у багажниках, в ємностях з водою, за участю різних тварин.