Для всіх елементів одні ізотопи є стабільними – їх ядра не роз-
падаються самовільно, інші ж є нестабільними – їх ядра самовільно
але розпадаються. Нестабільні ізотопи називають радіоактивними.
ми, а випромінювання, яке виділяється при розпаді нестабільних
ядер, називають радіоактивним випромінюванням. Радіоактивні-
стю називають самовільне перетворення атомних ядер одних еле-
ментів в ядра інших елементів, яке супроводжується виділенням
енергії у вигляді іонізуючого випромінювання. Причина радіоак-
тивного розпаду ядер полягає в диспропорції протонів і нейтро-
нів. Для шкірного елемента існує характерна пропорція кількості
протонів та ній тронів ядра, коли ядро укомплектоване стабільно
і саме по собі не розпадається:
N p
– = const,
N n
де N p
i N n
– відповідно кількість протонів і нейтронів у ядрі
атома.
Для ядер легких елементів це співвідношення нуклонів наближається.
ке до одиниці. Зі збільшенням кількості протонів у ядрах елемен-
тов для стабільності ядра необхідна більша кількість нейтронів,
ніж протонів, і вказане співвідношення стає меншим за одиницю.
Для важких ядер воно наближається до 0,7. Ядра атомів ізотопів, у
яких пропорція нуклонів зміщена у той чи інший бік, намагаються-
ся стабілізувати характерне співвідношення шляхом різних типів
радіоактивного розпаду.

Реферати та публікації на інші теми: Статті формування власного капіталу

Види ризиків

Розвиток телекомунікаційних мереж

Завдання про залізну лозину

Класична теорія фінансування