Право вибору

Хворі формально наділені повним правом брати участь у виборі анестезії. Але в реальності, якщо вони не є фахівцями у цій сфері, цим правом скористатися дуже непросто. Доведеться довіритися клініці. Але розуміти, що все-таки лікарі вам пропонують, буде не зайвим. Коли доводиться говорити про дітей, то вважають нормою, коли якесь оперативне втручання у них проводитиметься під загальною анестезією. Складається вона з трьох складових. До першої відносять сон чи наркоз, у західних країнах це називають гіпнотичним компонентом. Сважається, що дитина не повинна бути присутньою на власній операції, їй треба поринути у стан медикаментозного глибокого сну. Іншим компонентом називають аналгезію, власне знеболювання. До третього компоненту належить амнезія. Людина не повинна пам’ятати, що було безпосередньо перед операцією і, природно, під час неї. Пацієнту треба прокинутися у палаті без жодних негативних спогадів. За кордоном, до речі, пацієнти мають право подати на лікарів до суду і навіть виграти справу, якщо їм довелося отримати психічну травму внаслідок операції. До цього там ставляться дуже серйозно, оскільки мова може йти про появу нав’язливого страху, про порушення сну, напади ознобу та гіпертонії.

Четвертий компонент

У деяких випадках потрібен четвертий компонент сучасної анестезії – міоплегія, при якій розслабляються всі м’язи під час великої операції на органах черевної порожнини, легенів, кишечнику. Але оскільки в цьому випадку відбувається розслаблення та дихальної мускулатури, пацієнтові доводиться виконувати штучне дихання. Не варто боятися, під час операції штучне дихання не йде на шкоду, а, наоборот, на благо, тому що дозволяє дозувати анестезію точніше, а також уникнути багатьох ускладнень.

Що краще маска чи укол

Коли є необхідність розслабити м’язи, роблять штучне дихання, в ході якого доречно подавати в легені повітря або через маску, або через ендотрахеальну трубку. Від анестезіолога масковий наркоз вимагає більшого досвіду, великого мистецтва, а завдяки ендотрахеальному способу є можливість точно дозувати препарат та краще прогнозувати реакції організму. Іноді проводять внутрішньовенну анестезію. Американська школа воліє інгаляційну форму анестезії, європейська – внутрішньовенну. Але маленьким дітям частіше роблять інгаляційний наркоз, тому що складно ввести іголку у вену малюка. Іноді дитину спочатку присипляють за допомогою маски, а потім під наркозом пунктують вену.