Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Шкірні захворювання новонароджених
Шкірні захворювання новонароджених об’єднуються в групи з етіопатогенезу: вроджені та набуті неінфекційні, інфекційні, алергічні. Вони проявляються різними видами висипу (еритема, везикули, папули та пустули), мокнутим та ерозіями, підвищеним занепокоєнням дитини та порушеннями сну. Основу діагностики складають огляд, збирання анамнезу, додатково проводять мікробіологічні та гістологічні аналізи шкіри, загальноклінічні та імунологічні дослідження крові. Лікування включає раціональний догляд за шкірою немовляти, застосування місцевих засобів (розчини антисептиків, мазі, креми) та системних препаратів (антибіотики, гормони, антигістамінні медикаменти).
Загальні відомості
Ураження шкіри та підшкірної клітковини – найчастіша неонатологічна проблема, яка виявляється у 50% новонароджених. Поширеність дерматологічних патологій у дітей у перші тижні після народження обумовлена переважно анатомо-функціональною незрілістю шкіри. Клінічний поліморфізм симптоматики, велика кількість нозологічних форм та обмежений вибір лікарських засобів ускладнюють правильну діагностику та комплексну терапію шкірних хвороб у період новонародженості.
Причини
Шкірні захворювання у новонароджених виникають при поєднанні функціональної незрілості, анатомічних особливостей епідермісу та дерми із впливом несприятливих факторів навколишнього середовища. Патологічні зміни можуть виявитися вже у перші дні життя дитини. Основні етіологічні фактори дерматозів у неонатології:
- Інфекції. У новонароджених основним збудником є кокова флора – стафілококи та стрептококи, інфікування якими можливе ще в пологовому будинку. Недостатність місцевого імунітету провокує розвиток кандидозної інфекції, що, як правило, спостерігається при пелюшкових дерматитах.
- Механічне вплив. Неякісні матеріали підгузків та відмова від використання спеціальних пом’якшуючих кремів під памперс супроводжуються натиранням ніжної шкіри інтимних зон та виникненням пелюшкового дерматиту. Пошкоджений епідерміс є вхідною брамою для інфекцій.
- Алергені. У дітей першого року життя основними алергізуючими факторами виступають компоненти сумішей, якщо дитина знаходиться на штучному вигодовуванні, а також хімічні речовини із засобів для миття тіла, пральних гелів та порошків.
- Токсичні впливи. Тяжкі неінфекційні захворювання шкірного покриву провокуються прийомом лікарських препаратів (антибіотиків, сульфаніламідів, нестероїдних протизапальних засобів). У таких новонароджених відбувається токсико-алергічна поразка шкірних покривів, слизових оболонок.
Патогенез
Розвиток дерматозів у новонароджених обумовлено фізіологічною незрілістю шкірних покривів та їх захисних механізмів. Шкіра немовляти тонша і пухка, її поверхневий шар не забезпечує захисту від шкідливих факторів, тому навіть мінімальний вплив викликає ураження епідермісу. На момент народження в дитини недостатньо сформовані механізми місцевого імунного захисту, тому інфекція легко поширюється в шкірі і переходить на тканини, що підлягають.
Патогенез захворювань шкіри залежить від етіологічного фактора. Якщо хвороба обумовлена інфекцією, мікроорганізми колонізують ділянку епідермісу, виділяють токсичні речовини, ушкоджують мембрани клітин та призводять до їхньої загибелі. До осередку запалення стікаються імунні клітини, активно виробляються прозапальні чинники, що викликають гіперемію, набряк, больовий синдром.
Алергози пов’язані із сенсибілізацією організму до алергенів. При першому зіткненні новонародженого відбувається вироблення специфічних антитіл, а «шоковим органом» у немовлят виступають шкірні покриви. У патогенезі атопічного дерматиту мають значення порушення процесів виробітку шкірного сала, зміни характеру водно-ліпідної мантії, незрілість мікробіома кишечника.
Класифікація
Складнощі в систематизації захворювань шкіри у новонароджених полягають у різноманітності клінічних форм, етіопатогенетичних факторів. З урахуванням основних причин та часу появи виділяються такі групи патологій:
- Вроджені неінфекційні. Сюди входять рідкісні спадкові дерматологічні поразки – вроджений іхтіоз (з його підвидами – небульозною іхтіозиформною еритродермією Брока та бульозною іхтіозиформною еритродермією), вроджений бульозний епідермоліз.
- Придбані неінфекційні. До цієї групи захворювань відносять склерему і склередерму, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), неонатальний системний червоний вовчак.
- Інфекційні. Залежно від етіології піодермії поділяються на стафілодермії, стрептодермії та комбіновані стафіло-стрептодермії. Вони становлять до 30% усіх дерматозів періоду новонародженості. До цієї ж категорії можна віднести пелюшковий дерматит (простий і кандидозний).
- Алергічні. Ці захворювання належать до групи набутих неінфекційних, але з огляду на особливості патогенезу та клінічної симптоматики їх виділяють в особливу категорію. До них належать атопічний дерматит, багатоформна ексудативна еритема.
Симптоми
Загальні ознаки
Основний прояв дерматозів – шкірні висипання, які різняться відповідно до виду захворювань. При піодермії у новонародженого виникає гнійничкова висипка у вигляді глибоких пустул з жовтою головкою (при стафілодерміях) або поверхневих плоских бульбашок, заповнених гнійним вмістом (при стрептодерміях). Висипання розташовані на почервонілій та набряклій шкірі, згодом вони або розкриваються від тертя, або зсихаються з утворенням жовтих кірок.
Місцеві ознаки шкірних захворювань доповнюються загальними симптомами. Через постійний біль і свербіння дитина стає неспокійною, вона постійно плаче і кричить, довго засинає і часто прокидається. Новонароджені можуть відмовлятися від грудей. При тяжких шкірних хворобах можливе пригнічення нервових реакцій на кшталт постійної сонливості, монотонного крику, зниження смоктальних безумовних рефлексів.
Плівковий дерматит
Окремо варто виділити симптоми пелюшкового дерматиту як основного шкірного захворювання періоду новонародженості. У немовляти з’являються червоні плями на сідницях і промежини, які поступово стають набряклими та запаленими, покриваються ерозіями та лущеннями. Приєднання кандидозної інфекції проявляється червоними осередками неправильної форми, які локалізовані на поверхнях, що стикаються, і в шкірних складках.
Алергодерматози
Для алергічних захворювань характерна поява почервоніння та набряклості, але на тлі яких утворюються дрібні бульбашки з прозорим вмістом. Вони швидко лопаються із формуванням яскраво-червоних ерозій, які зливаються в осередки мокнути. У важких випадках поєднання токсичного та алергічного компонентів відбувається відшарування епідермісу, внаслідок чого шкіра перетворюється на мокнучу яскраво-червону поверхню.
Ускладнення
У новонароджених порушені процеси місцевої імунної відповіді, тому будь-яке запалення шкіри з приєднанням інфекції несе в собі ризик генералізації процесу з розвитком сепсису. Це вкрай тяжкий стан, що посилюється незрілістю всіх систем органів та обмеженими можливостями у призначенні сильнодіючих препаратів. Неонатальний сепсис є провідною причиною смертності під час новонародженості.
Небезпека алергічних захворювань полягає у ризик виникнення «атопічного маршу». Під терміном мається на увазі прогресування аллергодерматозів у поліноз, а за відсутності лікування та несприятливих зовнішніх факторів через кілька років у дитини може розвиватися бронхіальна астма. При токсико-алергічних хворобах (синдромі Лайєлла, Стівенса-Джонсона) часто настає поліорганна недостатність.
Діагностика
Обстеженням новонароджених займається неонатолог та дитячий дерматолог. Провідну роль постановці діагнозу має зовнішній огляд уражених шкірних покривів, збір анамнестичних відомостей, зокрема про перебіг вагітності та пологів. Під час огляду лікар виявляє характерні пустули, фліктени, везикули чи ерозії, визначає ступінь запальної шкірної реакції, місця локалізації висипів. Для уточнення діагнозу використовуються:
- Мікробіологічні аналізи. Мікроскопія та культуральне дослідження мазків із уражених ділянок необхідні виявлення інфекційних дерматозів та уточнення їх етіології. Спеціальні середовища рекомендовані за підозри на кандидозне захворювання.
- Гістологія біоптатів шкіри. Патоморфологічна діагностика показана при можливому спадковому характері патології у складних випадках, коли лікар не може встановити нозологію класичними методами. Дослідження включає гістологічні, імунофлюоресцентні та цитологічні дослідження.
- Аналізи крові. Зміни в гемограмі (лейкоцитоз, лейкопенія) виявляють при генералізації процесу або великих ураженнях шкіри. Якщо передбачається алергодерматоз, новонародженому призначається розширена імунограма з обов’язковим визначенням IgE та алергенспецифічних антитіл.
Лікування шкірних захворювань новонароджених
Для терапії шкірних захворювань в основному застосовуються місцеві ліки, які мають потужний ефект, але не всмоктуються і не надають системну дію на незміцнілий організм. При піодерміях та мокнути призначаються примочки та протирання антисептиками, мазі та креми з антибактеріальними компонентами. На етапі загоєння добре допомагають засоби з пантенолом. Якщо у новонародженої дитини виник алергодерматоз, ефективні топічні медикаменти з кортикостероїдами.
Системне лікування необхідне при поширених та тяжких дерматозах, формуванні регіонарного лімфангіту та лімфаденіту. Новонародженим рекомендують антибіотики із групи пеніцилінів або цефалоспоринів, при їх неефективності використовують карбопенеми. Для усунення симптомів при алергічних ураженнях застосовують антигістамінні засоби, які мають додатковий седативний ефект.
Особливі складності є лікування токсичних неінфекційних захворювань, які доповнюються системними проявами. Основний метод – ін’єкційне введення глюкокортикоїдів, що дозволяє швидко припинити патологічні імунні реакції та запалення. Інтоксикацію усувають за допомогою сольових та колоїдних розчинів. При тяжкому перебігу показано процедуру плазмаферезу, щоб видалити надлишок токсинів з крові.
Прогноз та профілактика
Більшість шкірних захворювань у новонароджених успішно лікуються медикаментозно або усуваються шляхом корекції догляду та гігієни дитини. При пелюшковому дерматиті, обмежених піодерміях, алергодерматозах прогноз сприятливий. Побоювання викликають масивні токсико-алергічні та гнійні ушкодження шкірного покриву, які іноді закінчуються поліорганною недостатністю та смертю.
Основу профілактики становить правильний догляд за дитячою шкірою. Маму навчають техніці зміни підгузника та підмивання дитини, при цьому лікар рекомендує спеціальні гіпоалергенні лінійки дитячої косметики для тіла. Щоб усунути надлишкове тертя, використовують бар’єрний крем. Для попередження повторного дерматиту та попрілостей потрібно проводити повітряні ванни на 15-20 хвилин при кожному перевдяганні памперса.