Шкірний ріг

Шкірний ріг – Рідкісне пухлиноподібне утворення з рогових клітин. Може виникнути самостійно або як наслідок інших утворень доброякісного (бородавки, папіломи) або злоякісного генезу (плоскоклітинний рак). Клінічно проявляється найчастіше одиничним роговим елементом конусовидної форми на запальній еритемі в основі. Рідше процес набуває поширеного характеру, що порушує якість життя пацієнта. Висота новоутворення служить прогностичним ознакою: що менше елемент, то несприятливіший прогноз. Локалізується переважно на шкірі, слизові уражаються рідко. Діагностується лише після гістологічного підтвердження. Лікування хірургічне.

Шкірний ріг – локальна гіперплазія епітелію, що складається з рогових мас, що нагадує циліндр або ріг диких тварин, що має точні межі та запальний процес в основі. Не має статевих та вікових відмінностей. Відомості про поширеність, ендемічність процесу відсутні. Питання самостійності недуги спірне. У дерматології прийнято вважати поняття «шкірний ріг» збірним, оскільки він може стати наслідком багатьох пухлинних процесів, але частіше служить маркером прекарцинозної проліферації епідермісу, розвиваючись внаслідок актинічного, сенільного кератозу, перероджуючись у плоскоклітинний рак шкіри.

Вивчали шкірний ріг багато представників різних дерматологічних шкіл. Німецькі дерматологи в особі Кортинга, Денка припустили, що основою шкірного рогу є зміни в колагені на молекулярному рівні з подальшим збоєм у диференціації клітин дерми та епідермісу. Грецький лікар Хігаменакіс наголосив на спадковій схильності до розвитку захворювання, яка в поєднанні з провокуючими моментами призводить до виникнення шкірного рогу. Однак сьогодні єдиної думки щодо цього немає. Актуальність проблеми полягає у тісному зв’язку подібних процесів гіперкератинізації з неопластичними, злоякісними новоутвореннями шкіри, суттєвим порушенням якості життя пацієнтів, які знеображують з естетичної точки зору дефектами.

На сьогодні точної причини утворення шкірного рогу не названо. Вважається, що в основі такої потужної проліферації епідермісу лежить порушення клітинної кінетики, що складається з декількох складових: різкого прискорення мітотичного поділу клітин, прискореної міграції на поверхню шкіри клітин, переповнених кератином, прискорення генетично запрограмованої фізіологічної смерті клітин. Кожна окремо така складова може стати причиною адаптаційних змін у шкірі у вигляді проліферативного акантозу (збільшення числа клітин епідермісу за рахунок їх надмірної освіти). Сукупність процесів викликає проліферативний гіперкератоз, самостійне захворювання шкіри, відоме під назвою «шкірний ріг».

Спровокувати розвиток такого процесу можуть як внутрішні (ендокринна патологія, пухлини, вірусна інфекція), і зовнішні (ультрафіолет, травма) чинники. Суть змін у шарах шкіри при цьому полягає в розростанні шипуватого, зернистого і рогового шару епідермісу, які стають пухкими, в них збільшується кількість десмосом (міжклітинних контактів), що втратили зв’язок з тонофіламентами (білковими нитками каркасу десмосом і цитоплазми кератино зони, доступні для «продавлювання» їхньою дермою. Розташовані поруч незмінені ділянки епідермісу компенсаторно проникають у товщу дерми. Так створюється міцна основа рогоутворення. Надалі на цю платформу нашаровуються нові і нові продукти порушеної клітинної кінетики, виникає первинний шкірний ріг.

У разі вторинного гіперкератозу приєднується запалення, від ступеня тяжкості якого залежить поширеність шкірного рогу та його здатність до трансформації. Екзогенно-ендогенні причини ушкоджують шкіру (альтерація), викликаючи процес викиду з клітин у навколишні тканини медіаторів – біологічно активних речовин (серотонін, гістамін), які зміщують кислотно-лужний баланс дерми у кислий бік. Ацидоз підвищує проникність стінок судин, рідина з яких потрапляє в тканини, що розташовуються навколо основи первинного рогу, запускаючи процес ексудації, на яку судини реагують за принципом зворотного зв’язку: чим більше рідини випотіває тканину дерми, тим вже стають судини, викликаючи порушення обмінних процесів.

Ішемія змінюється розширенням судин зі збільшенням швидкості кровотоку та підвищенням обмінних процесів у вогнищі запалення. У цьому процесі беруть участь артерії, вени та лімфатичні судини, при переповненні яких виникає стаз (зупинка крово- та лімфотоку), тобто ділянка запалення відокремлюється від здорових тканин. Таким чином, кров продовжує надходити до платформи, на якій утворюється ріг, а відтоку назад не відбувається. У ексудаті, що накопичується, містяться клітини, що вбивають патогенний початок (клітини лімфоїдного ряду). Саме від їхньої активності залежить поширення подальшого процесу, оскільки вони ініціюють проліферацію. Якщо ступінь розмноження клітин надмірна, вона стає провокуючим моментом генетичного збою у програмі клітинного поділу на користь аномально змінених клітин. Жодних суб’єктивних відчуттів пацієнт при цьому не відчуває. Підкреслимо, що це лише одна з найбільш поширених теорій утворення шкірного рогу.

Класифікація шкірного рогу

Дерматологи виділяють два різновиди захворювання, кожен з яких може бути у вигляді одиничного утворення або множинних елементів шкірного рогу:

1. Первинна, чи доброякісна – з’являється на шкірі спонтанно, причини виникнення невідомі, течія доброякісна, відсутній компонент запалення. Локалізація випадкова, залежно від цього первинний шкірний ріг може завдавати косметичних чи практичних незручностей, порушуючи якість життя. Залежно від розмірів освіти пацієнта проводять спостереження (не можна виключити малігнізацію) або пропонують радикальне видалення шкірного рогу.
2. Вторинна (хибна), або злоякісна – Наслідок трансформації первинної освіти в результаті екзогенно-ендогенних причин з розвитком запального процесу в основі рогу. Це найбільш небезпечний різновид патології, вона схильна до швидкої малігнізації процесу, тому починати терапію слід у найкоротші терміни.

Клінічно рогові розростання епідермісу мають чіткі межі, вони щільні на дотик, невизначено-темного кольору, з гладкою або смугастою поверхнею, навколо основи – еритематозний запальний обідок. Розміри новоутворення варіюють, здатні досягати десяти сантиметрів та більше. За формою вони можуть бути циліндричними, іноді основа в діаметрі багаторазово перевершує верхівку. Страждають на захворювання частіше люди похилого віку. Шкірний ріг – переважно одиничний елемент, але буває і множинним.

У переважній більшості зовнішній вигляд шкірного рогу нагадує шипи байкерів за своєю величиною та конусоподібною формою. Локалізується роговий гіперкератоз в основному на шкірі, але може вражати і слизові, особливо червону облямівку губ на тлі лейкоплакії (ороговіння епітелію слизової оболонки у курців). Висота шкірного рогу є прогностичною ознакою малігнізації процесу: невеликі утворення мають тенденцію до переродження в плоскоклітинний рак шкіри. Якщо шкірний ріг є симптомом будь-якого захворювання, його перебіг і прогноз цілком залежить від первинної патології.

Шкірний ріг має дві клінічні особливості, пов’язані з небезпекою життя пацієнта. Перша, безумовно, спонтанна малігнізація, а друга – серйозне порушення якості життя через локалізації патологічного процесу на кінцівках, обличчі, волосистій частині шкіри голови, сідничній ділянці, повіках.

Клінічні прояви захворювання типові, проте діагностують шкірний ріг із обов’язковим гістологічним дослідженням, щоб унеможливити малігнізацію процесу. Відмінною рисою гістології є папіломатозу, різко виражений гіперкератоз, в основі якого лежить акантоз зернистого шару епідермісу. При озлоякісні процеси відзначається велика кількість патологічних мітозів. Диференціальна діагностика проводиться з іншими різновидами кератозу, кератодермією, бородавками, мозолями, дерматофібромами, бородавчастим невусом, псоріазом, червоним плоским лишаєм, ангіокератомою, туберкульозом шкіри.

Лікування полягає у радикальному видаленні рогових мас. Оперують пацієнта після консультації дерматолога, косметолога та хірурга. Після видалення можливий невеликий слід у вигляді рубця (залежно від методу лікування та розмірів новоутворення). У сучасній дерматології застосовують як звичайну операцію із накладанням швів, так і кріодеструкцію, лазеркоагуляцію, радіохірургічне втручання. Прогноз сприятливий при своєчасній діагностиці та лікуванні. Якщо шкірний ріг викликає найменшу підозру щодо можливої ​​малігнізації, пацієнта беруть на диспансерний облік з метою спостереження в післяопераційному періоді (рецидив, метастази).