Шлуночкова екстрасистолія

Шлуночкова екстрасистолія – Різновид порушення ритму серця, що характеризується позачерговими, передчасними скороченнями шлуночків. Шлуночкова екстрасистолія проявляється відчуттями перебоїв у роботі серця, слабкістю, запамороченням, ангінозними болями, нестачею повітря. Діагноз шлуночкової екстрасистолії встановлюється на підставі даних аускультації серця, ЕКГ, холтерівського моніторування. У лікуванні шлуночкової екстрасистолії використовуються седативні засоби, β-адреноблокатори, антиаритмічні препарати.

Екстрасистолічні аритмії (екстрасистолії) – найбільш поширений вид порушень ритму, що зустрічається у різних вікових групах. З урахуванням місця формування ектопічного вогнища збудження в кардіології виділяють шлуночкові, передсердно-шлуночкові та передсердні екстрасистолії; їх шлуночкові зустрічаються найчастіше (близько 62%).

Шлуночкова екстрасистолія обумовлена ​​передчасним по відношенню до провідного ритму збудженням міокарда, що виходить із провідної системи шлуночків, головним чином – розгалужень пучка Гіса та волокон Пуркіньє. При реєстрації ЕКГ шлуночкова екстрасистолія у вигляді одиничних екстрасистол виявляється приблизно у 5% здорових осіб молодого віку, а при добовому ЕКГ-моніторуванні – у 50% обстежуваних. Поширеність шлуночкової екстрасистолії зростає із віком.

Шлуночкова екстрасистолія може розвиватися у зв’язку з органічними захворюваннями серця або мати ідіопатичний характер.

Найчастіше органічною основою шлуночкової екстрасистолії служить ІХС; у хворих з інфарктом міокарда вона реєструється у 90-95% випадків. Розвитком шлуночкової екстрасистолії може супроводжуватися перебігом постінфарктного кардіосклерозу, міокардиту, перикардиту, артеріальної гіпертензії, дилатаційної або гіпертрофічної кардіоміопатії, хронічної серцевої недостатності (ХСН), легеневого серця, пролапсу мітрального клапана.

Ідіопатична (функціональна) шлуночкова екстрасистолія може бути пов’язана з курінням, стресом, вживанням кофеїновмісних напоїв та алкоголю, що призводять до підвищення активності симпатико-адреналової системи. Шлуночкова екстрасистолія зустрічається у осіб, які страждають на шийний остеохондроз, нейроциркуляторну дистонію, ваготонію. При підвищеній активності парасимпатичної нервової системи шлуночкова екстрасистолія може спостерігатися у спокої та зникати при фізичному навантаженні. Часто поодинокі шлуночкові екстрасистоли виникають у здорових осіб без видимих ​​причин.

До можливих причин шлуночкової екстрасистолії відносяться ятрогенні фактори: передозування серцевих глікозидів, прийом β-адреностимуляторів, антиаритмічних препаратів, антидепресантів, діуретиків та ін.

На підставі результатів добового ЕКГ-моніторингу за Холтером виділено 6 класів шлуночкової екстрасистолії:

• 0 клас – шлуночкові екстрасистоли відсутні;
• 1 клас – протягом будь-якої години моніторингу реєструється менше 30 одиночних мономорфних (монотопних) шлуночкових екстрасистол;
• 2 клас – протягом будь-якої години моніторингу реєструється понад 30 частих одиночних мономорфних (монотопних) шлуночкових екстрасистол;
• 3 клас – реєструються поліморфні (поліфокальні) шлуночкові екстрасистоли;
• 4а клас – реєструються мономорфні парні (по 2 одночасно) шлуночкові екстрасистоли;
• 4б клас – реєструються поліморфні парні шлуночкові екстрасистоли.
• 5 клас – реєструються залпові (групові) поліморфні шлуночкові екстрасистоли (по 3-5 поспіль протягом 30 сек.), а також епізоди пароксизмальної шлуночкової тахікардії.

Шлуночкові екстрасистолії 1 класу не проявляються клінічно, не супроводжуються порушеннями гемодинаміки, тому належать до розряду функціональних. Шлуночкові екстрасистолії 2-5 класів пов’язані з підвищеним ризиком розвитку фібриляції шлуночків та раптової коронарної смерті.

Відповідно до прогностичної класифікації шлуночкових аритмій виділяють:

• шлуночкові аритмії доброякісного перебігу – характеризуються відсутністю ознак органічного ураження серця та об’єктивних ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка; ризик раптової серцевої смерті за них мінімальний;
• шлуночкові аритмії потенційно злоякісної течії – характеризуються наявністю шлуночкових екстрасистолій на фоні органічних уражень серця, зниження фракції викиду до 30%; супроводжуються підвищеним ризиком раптової серцевої смерті;
• шлуночкові аритмії злоякісної течії – характеризуються наявністю шлуночкових екстрасистолій на фоні тяжких органічних уражень серця; супроводжуються максимальним ризиком раптової серцевої смерті.

Суб’єктивні скарги при шлуночковій екстрасистолії можуть бути відсутніми або полягати у відчуттях завмирання серця, перебоїв або «поштовху», викликаного посиленим постекстрасистолічним скороченням. Шлуночкова екстрасистолія у структурі вегето-судинної дистонії протікає на тлі підвищеної стомлюваності, дратівливості, запаморочення, періодичного головного болю. Часті екстрасистоли, що виникли при органічних захворюваннях серця, можуть викликати слабкість, ангінозний біль, відчуття нестачі повітря, непритомність.

Об’єктивне обстеження дозволяє виявити виражену пресистолічну пульсацію шийних вен, що виникає при передчасному скороченні шлуночків (венозні хвилі Корригана). Визначається аритмічний артеріальний пульс із довгою компенсаторною паузою після позачергової пульсової хвилі. Аускультативними особливостями шлуночкової екстрасистолії є зміна звучності I тону, розщеплення II тону. Остаточна діагностика шлуночкової екстрасистолії може бути проведена лише за допомогою інструментальних досліджень.

Основними методами виявлення шлуночкової екстрасистолії служать ЕКГ та холтерівське ЕКГ-моніторування. На електрокардіограмі реєструється позачергова передчасна поява зміненого шлуночкового комплексу QRS, деформація та розширення екстрасистолічного комплексу (понад 0,12 сек.); відсутність зубця P перед екстрасистолою; повна компенсаторна пауза після шлуночкової екстрасистоли та ін.

Проведення велоергометрії або тредміл-тесту дозволяє виявити взаємозв’язок виникнення порушень ритму з навантаженням: ідіопатична шлуночкова екстрасистолія зазвичай пригнічується фізичним навантаженням; виникнення ж шлуночкових екстрасистол у відповідь на навантаження змушує думати про органічну основу порушень ритму.

При необхідності додатково виконуються ЧПЕКГ, ехокардіографія, ритмокардіографія, сфігмографія, полікардіографія.

Особам із безсимптомною шлуночковою екстрасистолією без ознак органічної патології серця спеціальне лікування не показано. Пацієнтам рекомендується дотримання дієти, збагаченої солями калію, виключення провокуючих факторів (куріння, вживання алкоголю та міцної кави), підвищення фізичної активності при гіподинамії.

В інших випадках метою терапії служить усунення симптомів, пов’язаних із шлуночковою екстрасистолією, та профілактика загрозливих життю аритмій. Лікування починають із призначення седативних препаратів (фітопрепаратів або малих доз транквілізаторів) та β-адреноблокаторів (анаприлін, обзидан). У більшості випадків цими заходами вдається досягти гарного симптоматичного ефекту, що виражається у зменшенні кількості шлуночкових екстрасистол та сили постекстрасистолічних скорочень. При наявній брадикардії усунення шлуночкової екстрасистолії може бути досягнуто призначенням препаратів холінолітичної дії (алкоїди беладони + фенобарбітал, ерготоксина + екстракт беладони та ін).

При виражених порушеннях самопочуття та у випадках неефективності терапії β-адреноблокаторами та седативними засобами, можливе використання антиаритмічних препаратів (прокаїнамід мексилетин, флекаїнід, аміодарон, соталол). Підбір антиаритмічних препаратів проводиться кардіологом під контролем ЕКГ та холтерівського моніторування.

При частій шлуночковій екстрасистолії з встановленим аритмогенним осередком і відсутністю ефекту від антиаритмічної терапії, показана радіочастотна катетерна аблація.

Перебіг шлуночкової екстрасистолії залежить від її форми, наявності органічної патології серця та порушень гемодинаміки. Функціональні шлуночкові екстрасистолії не становлять загрози життю. Тим часом шлуночкова екстрасистолія, що розвивається на тлі органічного ураження серця, суттєво підвищує ризик раптової серцевої смерті у зв’язку з розвитком шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків.