Шлуночкові екстрасистолії

Діагноз

Шлуночкова екстрасистолія (ЖЕС) – поодинокі шлуночкові імпульси, що виникають внаслідок re-entry з залученням шлуночків або аномального автоматизму клітин шлуночків. ЖЕС часто виявляють у здорових людей і у пацієнтів з патологією серця. ЖЕС можуть протікати безсимптомно або викликати серцебиття. Діагноз встановлюють за даними ЕКГ. У лікуванні найчастіше немає необхідності.

Шлуночкові екстрасистоли (ЖЕС), звані також передчасними шлуночковими скороченнями (ПЖС), можуть з’являтися раптово або через певні інтервали (наприклад, кожне третє скорочення – трігіменія, друге – бігіменія). Частота ЖЕС може збільшуватися при стимуляції (приміром, тривозі, стресі, прийомі алкоголю, кофеїну, симпатоміметичних препаратів), гіпоксії або електролітному дисбалансі.

ЖЕС хворі можуть характеризувати як пропущені або «вискакують» скорочення. Відчувається не сама ЖЕС, а наступне за нею синусового скорочення. Якщо ЖЕС дуже часті, особливо якщо вони з’являються замість кожного другого скорочення, можливі легкі гемодинамічні симптоми, оскільки синусовий ритм виражено страждає. Існуючі шуми вигнання можуть посилюватися, оскільки відбувається збільшення наповнення шлуночків і ступеня скорочення після компенсаторної паузи.

Діагноз встановлюють за даними ЕКГ: з’являється широкий комплекс без попереднього зубця Р, звичайно супроводжується повною компенсаторною паузою.

Прогноз і лікування

ЖЕС не вважають значущими у пацієнтів без патології серця, і немає необхідності в спеціальному лікуванні, за винятком патології, потенційно здатної спровокувати виникнення ЖЕС. Якщо пацієнт погано переносить симптоматику, призначаються-адреноблокатори. Інші противоаритмические препарати, що пригнічують ЖЕС, можуть призводити до більш важких аритмій.

У хворих з органічною патологією серця (наприклад, аортальним стенозом або після перенесеного ІМ) вибір методу лікування – спірне питання, навіть з урахуванням того, що часта ЖЕС (більше 10 на годину) корелює із збільшенням смертності, оскільки ніякі дослідження не показали, що фармакологічне придушення ЖЕС знижує смертність. У пацієнтів після ІМ I клас протиаритмічних препаратів викликає збільшення смертності у порівнянні з плацебо. Цей факт, можливо, відображає побічні ефекти антиаритмічних засобів. -Адреноблокатори виявляються ефективними при серцевій недостатності, що супроводжується клінічною симптоматикою, і після ІМ. Якщо кількість ЖЕС наростає при фізичному навантаженні у хворих з ІХС, можливо, необхідні черезшкірна внутрішньоартеріальна коронарна ангіопластика або аортокоронарне шунтування.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.