Шийний міозит

Шийний міозит – Це запалення в області м’язів шиї та плечового поясу. У процес може залучатися як один, і кілька м’язів. Причиною зазвичай стає локальне переохолодження, незвичне фізичне навантаження, тривале перебування у незручному становищі та інфекційні захворювання. Основним симптомом є біль, який, як правило, поширюється лише з одного боку шиї, може віддавати в голову, плече, спину та руку. Рухи обмежені, іноді виявляється незначний набряк та місцева гіпертермія. У маленьких дітей можливе підвищення температури. Діагноз виставляється виходячи з клінічних симптомів. Лікування консервативне: блокади, фізіотерапія, мануальна терапія.

Шийний міозит зустрічається найчастіше інших різновидів міозиту. Він може вражати людей будь-якої статі та віку, у тому числі дітей. Зазвичай провокується протягом, незвичним навантаженням, перенапругою чи стресом. Протягом життя практично кожна людина хоч раз переносить гострий міозит, викликаний однією з перерахованих причин. Набагато рідше виявляються шийні міозити, що розвинулися внаслідок аутоімунних та паразитарних захворювань. На відміну від інших форм міозиту, таке запалення м’язів протікає тривало, має більш виражену схильність до хронізації та важко піддається лікуванню.

Найчастішою причиною розвитку шийного міозиту є протяг. Трохи менш поширені міозити, що виникли після травми, тривалого перебування у незручному становищі чи після перенапруження шийних м’язів внаслідок незвичної фізичної активності, надмірної професійної фізичної навантаження чи перетренованості в спортсменів. Іноді шийний міозит стає ускладненням гострих інфекційних захворювань (ГРВІ, грипу, ангіни).

Рідкісними формами шийного міозиту є міозити при системних ураженнях сполучної тканини (ВКВ, ревматизмі, ревматоїдному артриті) та паразитарних захворюваннях. У першому випадку причиною хвороби стає вироблення імунних клітин, що атакують власну м’язову тканину організму, у другому – токсикоалергічна реакція. І в тому, і в іншому випадку запалення зазвичай вражає як м’язи шиї, а й інші групи м’язів. Ще один рідко зустрічається різновид шийного міозиту – гнійний міозит. Захворювання розвивається при поширенні інфекції з відкритих ран або гнійників у ділянці шиї.

Фактори ризику

До групи ризику входять люди, яким при виконанні професійних обов’язків доводиться довгий час перебувати в одній і тій самій позі: скрипалі, водії, друкарки, піаністи, офісні працівники і т. д. може розвиватися під час підготовки до іспитів. Як додатковий фактор ризику багато фахівців розглядають стрес, при якому м’язи шиї та надпліч перебувають у стані постійної напруги.

Перші симптоми гострого запалення м’яза з’являються за кілька годин після несприятливого впливу. Спочатку виникає локальний біль по задній або задньобоковій поверхні шиї (зазвичай – з одного боку, або праворуч, або зліва), що посилюється при поворотах і нахилах голови. Поступово інтенсивність болю збільшується, може відзначатися іррадіація в потиличну та тім’яну ділянку, верхню частину спини, міжлопаткову ділянку, ділянку надпліччя та руку з хворого боку. Хворий намагається уникати рухів шиєю, щоб не викликати нового нападу болю, іноді його голова перебуває у вимушеному положенні.

При огляді може виявлятися незначна набряклість у ділянці ураженої групи м’язів. Іноді відзначається нерізко виражена локальна гіпертермія та гіперемія. Запалені м’язи напружені та ущільнені, їхня пальпація болюча. Загальний стан у дорослих людей не страждає. Діти молодшого віку можливе значне підвищення температури (до 38-39 градусів), слабкість, млявість, відсутність апетиту. Захворювання протікає гостро, всі симптоми повністю зникають протягом кількох днів, рідше кількох тижнів.

В окремих випадках гострий міозит перетворюється на хронічну форму. Болі стають рецидивуючими, починають турбувати навіть після незначного навантаження, недовгого перебування у незручній позі та при кожній застуді. Захисна напруга м’язів стає постійною, рухи голови обмежуються. Згодом виникає м’язова слабкість, в окремих випадках розвивається атрофія уражених м’язів.

Особливою формою захворювання є паразитарний міозит, який поряд з м’язами шиї вражає ряд інших м’язових груп (м’язи кінцівок, жувальні м’язи) і супроводжується підвищенням температури. Ще одна рідкісна форма міозиту – гнійний міозит – протікає гостро. З’являються інтенсивні смикаючі або болі, що розпирають. У ділянці шиї виникає помітний набряк, шкіра над областю ураження червоніє, її температура підвищується. Розвиток гнійного процесу супроводжується загальною гіпертермією, розбитістю, слабкістю, втратою апетиту, головним болем та іншими ознаками загальної інтоксикації. Обмацування різко болісно, ​​для формування гнійника може визначатися флюктуація.

Діагноз виставляється лікарем-травматологом чи неврологом на підставі характерних клінічних проявів. При гострих міозитах, спровокованих незручною позою, навантаженням, протягом та іншими подібними причинами, додаткові дослідження не потрібні. За наявності нехарактерних симптомів і затяжному перебігу шийного міозиту призначають обстеження, яке може включати огляд ревматолога і інфекціоніста, виявлення паразитів, визначення ревматоїдного фактора і т. д. Пацієнтів з підозрою на гнійний міозит направляють на консультацію до хір.

Консервативне лікування

Лікування травматичного шийного міозиту та запалення м’язів, що розвинулося внаслідок перевантаження або перебування у незручному положенні, проводиться амбулаторно фахівцями у сфері травматології та ортопедії. Пацієнту рекомендують обмежити фізичну активність, натирати область ураження мазями, що зігрівають і протизапальними, прикладати сухе тепло, при сильних болях – приймати анальгетики. Виписують направлення на УВЧ. Зазвичай усі симптоми зникають протягом кількох днів, максимум – 1-2 тижні.

При неефективності терапії лікар проводить новокаїнові блокади з додаванням невеликої кількості кортикостероїдів. За відсутності протипоказань можливе застосування техніки мануальної терапії (постизометричної релаксації).

Хворих на інші форми шийного міозиту направляють до відповідних фахівців. Лікування міозиту, зумовленого ревматичним захворюванням, здійснює ревматолог, терапію інфекційного міозиту – інфекціоніст, лікування паразитарного міозиту – паразитолог. Хворим з ревматичним процесом призначають глюкокортикоїди та імуносупресори, пацієнтам з інфекційним міозитом проводять антибактеріальну терапію. При паразитарному міозиті виписують антигельмінтні засоби.

Хірургічне лікування

За наявності нагноєння рекомендовано лікування у гнійного хірурга. Застосовують антибіотики (пеніцилін, тетрациклін та інші препарати), знеболювальні засоби та УВЧ. Поява ділянки розм’якшення є показанням до розтину гнійника. Порожнину промивають і дренують марлевою серветкою. Здійснюють перев’язки. Після очищення рани накладають пов’язки з Вишневським маззю та іншими препаратами, що сприяють прискоренню регенерації. Рана гоїться вторинним натягом.