Шийний плексит

Шийний плексит – це ураження шийного нервового сплетення інфекційного, травматичного, компресійно-ішемічного, токсичного, дисметаболічного генезу. Клінічна картина включає больовий синдром, сенсорні розлади, гикавку, утруднення при спробі кашляти або голосно говорити, поверхневе та часте дихання. Діагностика здійснюється за допомогою рентгенографії, УЗД, томографії, електрофізіологічних досліджень. Головним завданням лікування є усунення причинного фактора розвитку плекситу та проведення відновної нейропротекторної та судинної терапії.

Шийний плексит зустрічається набагато рідше плечового плекситу та попереково-крижового плекситу. Розрізняють двосторонній, право- та лівосторонній шийний плексит. У більшості випадків шийний плексит є вторинним і потребує пошуку причинної патології, внаслідок якої він виник. Питання діагностики та лікування уражень шийного сплетення знаходяться у віданні фахівців у галузі неврології, травматології-ортопедії.

Шийне сплетення розташовується в товщі м’язів шиї збоку від поперечних відростків хребців і прикрите спереду грудинно-ключично-соскоподібним м’язом. Воно сформоване передніми гілками CI-CIV – верхніх шийних спинномозкових нервів. Рухові гілки шийного сплетення іннервують м’язи голови та шиї, м’яз, що піднімає лопатку, частково трапецеподібний м’яз. Чутливі гілки відповідають за сенсорне сприйняття шкіри потилиці, вушної раковини, передньо-бічної поверхні шиї та передньої поверхні верхньої частини грудної клітки. У шийному сплетенні бере початок змішаний діафрагмальний нерв, що іннервує діафрагму, перикард, плевру та частково очеревину.

Шийний плексит внаслідок переохолодження трапляється досить рідко. Найчастіше він має інфекційно-алергічний, компресійно-ішемічний, метаболічний характер або посттравматичний характер. Провідні причини:

• інфекції. Виникає на тлі інфекційного захворювання (туберкульозу, бруцельозу, сифілісу, грипу, ангіни та ін) або як поствакцинальне ускладнення.
• Компресія. Причиною є стискання гілок шийного сплетення пухлинним процесом, шийним рубом або збільшеними лімфовузлами при шийному лімфаденіті.
• Токсико-метаболічні фактори. Поразка шийного сплетення може спостерігатися при дисметаболічних захворюваннях (цукровому діабеті, подагрі) та інтоксикаціях.
• Травми. Шийний плексит може мати місце при підвивихах шийних хребців, переломах, забитих місцях та інших травмах хребта в шийному відділі. У новонароджених плексит шийного сплетення можливий внаслідок родової травми, що супроводжується розтягуванням або здавленням гілок сплетення. Травматичний плексит може мати ятрогенний характер і виникати внаслідок хірургічних втручань на шиї.
• Дегенеративні захворювання. Спровокувати шийний плексит можуть патологічні зміни, що відбуваються при остеохондрозі хребта, що стосується шийного відділу.

Основними проявами виступають больовий синдром та розлади чутливості. Їхня локалізація залежить від того, які саме гілки шийного сплетення уражені. Болі виникають у передньо-латеральній частині шиї, надключичній ділянці, потилиці, вушній раковині. При поразці діафрагмального нерва вони поширюються грудну клітину. Сенсорні порушення включають парестезії (минущі поколювання, відчуття мурашок, що повзають по шкірі) і оніміння (зниження чутливості). Якщо шийний плексит виник у результаті переохолодження, відзначається його гостра маніфестація з вираженим больовим синдромом. При плекситі компресійного генезу, як правило, спостерігається поступовий розвиток симптомів.

Двигуни рідше супроводжують шийний плексит, ніж чутливі. Найчастіше пацієнти скаржаться на труднощі при спробі голосно говорити чи покашляти. При односторонньому ураженні сплетення може спостерігатися м’язова кривошия. Поразка діафрагмального нерва проявляється гикавкою. Якщо ураження двостороннє, то діафрагма вимикається з акту дихання, що провокує появу прискореного та поверхневого дихання, задишки. Інтенсивний больовий синдром, у свою чергу, обмежує дихальну екскурсію грудної клітки та посилює задишку.

Шийний плексит діагностується неврологом за даними анамнезу, скарг та об’єктивного огляду. У діагностиці важливе місце приділяється розпізнаванню причини плекситу. Якщо була травма, то пацієнта повинен оглянути травматолог. При підозрі виникнення плекситу внаслідок пухлинного процесу потрібна консультація онколога. Напрями діагностичного пошуку:

1. Діагностика вертеброгенних патологічних процесів Здійснюється за допомогою рентгенографії хребта у шийному відділі, КТ чи МРТ хребта. Можливе проведення УЗД шиї.
2. Виняток патології вісцеральних органів. При болях у грудній клітці призначається рентгенографія органів грудної порожнини, середовище КТ, УЗД серця.
3. Неврологічний ЕФІ. З метою уточнення топіки ураження нервової системи може бути проведена електроміографія м’язів шиї та електронейрографія.

Диференціювати шийний плексит необхідно від проявів шийного остеохондрозу, спондилоартрозу, корінцевого синдрому, шийного спондильозу, невриту, шийного міозиту, мієлопатії шийного відділу.

Терапія має два основні напрями: купірування первинного захворювання, що є причиною плекситу, та відновлення функції нервових волокон сплетення.

• Етіотропна терапія. При інфекційному процесі призначають антибактеріальну терапію, при травмі іммобілізацію, при токсичному плекситі здійснюють дезінтоксикацію, проводять корекцію метаболічних порушень. З метою усунення болю та запалення показані НПЗЗ (кеторолак, диклофенак, німесулід, ібупрофен), блокада сходового м’яза. Плексит компресійно-ішемічного генезу може вимагати хірургічного лікування з видаленням фактора компресії (пухлини, лімфатичного вузла, гематоми, шийного ребра). Операція може бути потрібна і при повній перерві гілок сплетення. У разі за показаннями виконується шов нерва чи його пластика.
• Патогенетичне лікування. Функціональне відновлення сплетення проводиться за допомогою нейрометаболічних фармпрепаратів (вітамінів В6, В та В12, галантаміну) та засобів, що покращують кровообіг ураженого сплетення (нікотинової кислоти, ксантинолу нікотинату, пентоксифіліну).
• Фізіотерапія. Поряд із фармакотерапією, репаративним процесам у нервовій тканині сприяє фізіотерапевтичне лікування. Застосовують ампліпульстерапію, діадинамічні струми, УВЧ, фонофорез гідрокортизону, електрофорез на область сплетення, аплікації озокериту, електроміостимуляцію. Для зменшення больового синдрому використовується іонофорез із новокаїном, голкорефлексотерапія, електроакупунктура.
• Відновлювальна терапія. Масаж і ЛФК починають приблизно через 14-21 день, після стихання гострих запальних процесів. У пізньому відновлювальному періоді показано грязелікування та водолікування сірководневими, хвойними, радоновими ваннами.

Результат залежить переважно від етіології плекситу та ступеня поразки сплетення. При правильному та вчасно проведеному лікуванні прогноз найчастіше сприятливий. Відсутність такого з часом може призвести до формування м’язової кривошиї, ускладнень з боку органів дихання внаслідок парезу діафрагми.

Профілактика спрямована на попередження травм шиї та хребта, особливо у спорті; ефективну терапію інфекційних захворювань; корекцію порушень, що виникають при дисметаболічній патології; своєчасне розпізнавання та лікування новоутворень. Профілактика пологових травм сплетення полягає в адекватному пологовому допомозі, правильному виборі способу розродження.