Шийний радикуліт (Цервікальна радикулопатія)

Шийний радикуліт – це симптомокомплекс, що виникає при ураженні спинальних корінців у шийному відділі хребта. Характеризується болем, парестезіями, гіпестезією, м’язовою слабкістю та атрофіями в ділянці шиї, рук, верхньої частини плечового поясу. Шийний радикуліт встановлюється за симптоматикою та даними огляду. Додаткові обстеження спрямовані на пошук причинної патології та включають рентгенографію, МРТ, КТ, ЕМГ. Консервативне лікування здійснюється комплексно з використанням протизапальних, нейропротекторних, судинних препаратів, фізіотерапії, мануальної терапії, ЛФК, рефлексотерапії та масажу.

Шийний радикуліт – друга за частотою форма радикуліту. Перше місце належить попереково-крижовому радикуліту. Статистика показує, що близько 95% випадків шийного радикуліту обумовлені остеохондрозом хребта. Найбільш висока захворюваність посідає віковий період від 50 до 55 років. Зі скаргами на біль у шиї звертаються до лікаря 10-12% людей цього віку. У середньому популяції шийний радикуліт призводить до втрати працездатності 5% людей.

У клінічній неврології шийний радикуліт зветься також цервікальна радикулопатія. Сучасні клініцисти відзначають тенденцію до зниження вікового піку захворюваності. Актуальність шийного радикуліту для неврології, ортопедії та вертебрології обумовлена ​​його поширеністю, ураженням осіб працездатного віку, ймовірним вторинним характером ураження корінців (наприклад, при онкологічному процесі у хребті.

У шийному відділі є 7 хребців, з двох сторін від яких виходять беруть свій початок у спинному мозку спинальні коріння, або спинномозкові нерви. Усього налічується 8 пар шийних корінців, тому що перша пара виходить над 1-м шийним хребцем, між ним і основою черепа. Саме поразка одного чи кількох шийних спинальних корінців обумовлює шийний радикуліт.

Найчастішим етіофактором, що провокує шийний радикуліт, виступає остеохондроз шийного відділу хребетного стовпа. Освіта остеофітів або, як кажуть у народі, «відкладення солей», надає дратівливу дію на спинальний корінець у місці зіткнення з ним. Хронічне дратівливе вплив призводить до запалення корінця – радикуліту. Остеофіти, що збільшуються в розмірах, з часом можуть здавлювати корінець, обумовлюючи його компресію, яка посилюється запальним набряком. Крім того, остеохондроз супроводжується зниженням висоти міжхребцевих дисків і може ускладнюватись грижею шийного відділу, яка, у свою чергу, стискає корінець.

Іншими причинами, що викликають шийний радикуліт, є:

У початковій стадії радикуліту переважають клінічні прояви, пов’язані з подразненням корінця. Характерні гострі болючі пароксизми, які провокуються поворотом або нахилом голови. Локалізація болю залежить від того, який корінець уражений. Найчастіше уражаються нижні шийні коріння: У 5% випадків – С5, 20% – С6, 60% – С7, 10% – С8. При патології С2-С3 відзначається біль у потиличній ділянці, що іррадіює у вухо, соскоподібний відросток. Шийний радикуліт С4-С5 маніфестує болем у шиї, надпліччя та верхній частині плеча, С6-С7 – болем по зовнішній поверхні плеча та задньої поверхні передпліччя, С8 – по внутрішній стороні руки.

Больовий синдром провокує напругу шийних м’язів, змушує пацієнта обмежити рух головою. Він може поєднуватись з парестезіями, що захоплюють ті ж області, що й біль. Пацієнти з шийним радикулітом мають проблеми із засипанням, оскільки не можуть знайти зручне для голови положення. Вони часто прокидаються через болі в шиї та руках. На цьому фоні можливий розвиток інсомнії (безсоння). Згодом біль набуває підгострого та хронічного характеру, стає практично постійною з періодами загострення, що виникають при різких рухах у шийному відділі, чханні, кашлі.

Компресія корінця клінічно проявляється симптомами випадання його функції: онімінням відповідного корінця ділянки шиї, плеча або руки, слабкістю м’язів плеча та руки, м’язовими атрофіями. Якщо шийний радикуліт має вторинний характер, його клініка поєднується з ознаками основний патології (пухлини, травми, судинного захворювання). При міжхребцевій грижі шийного відділу на тлі радикуліту може виникнути синдром хребетної артерії – порушення кровообігу в базальних відділах головного мозку з запамороченням та вестибулярною атаксією.

Скарги пацієнта не завжди вказують на ураження шийного відділу хребта. При радикуліті верхніх шийних корінців хворі можуть звертатися до невролога або терапевта з приводу головного болю, при запаленні нижніх шийних корінців – з приводу болю у плечі чи руці. Огляд пацієнта дозволяє визначити, що проблема насправді перебуває у хребті. На це вказує болючість при пальпації паравертебральних (розташованих збоку від хребта) крапок. Огляд також виявляє тонічну напругу шийних м’язів, більше виражену на ураженому боці.

Шийний радикуліт діагностується неврологом, терапевтом, вертебрологом чи ортопедом за клінічними даними. Однак важливо встановити його причину. З цією метою проводять інструментальне обстеження:

• Рентгенографію ШОП. Дозволяє виявити викривлення, підвивихи, зменшення висоти міжхребцевих дисків, наявність остеофітів, руйнування тканин хребців (при пухлині).
• КТ чи МРТ хребта. КТ детальніше візуалізує кісткові структури. Проте оцінити стан корінців та інших м’якотканих складових, виявити їх пухлинну поразку можна лише з використанням МРТ.
• Загальний аналіз крові. Гемограма зазвичай показує запальні зміни.
• Електроміографію. ЕМГ дозволяє виключити м’язовий характер захворювання та встановити, який саме корінець здавлений.

Шийний радикуліт необхідно диференціювати з шийним міозитом. Виявлені в оцінці неврологічного статусу гіпестезія (зниження чутливості) і м’язова слабкість свідчать про компресії шийного корінця.

Консервативна терапія

У початковій стадії шийний радикуліт, як правило, добре піддається консервативній терапії. Вона проводиться комплексно та включає наступні аспекти:

• Фармакотерапія: протизапальні препарати (ібупрофен, диклофенак, німесулід та ін.), судинні та нейропротекторні медикаменти для внутрішнього прийому, зовнішні засоби (димексид, протизапальні мазі),
• Фізіотерапія: СМТ, УВЧ, електрофорез гідрокартизону. З метою усунення болю може застосовуватися рефлексотерапія. При підозрі на пухлину фізіотерапевтичні методи та масаж протипоказані.
• Мануальна терапія. Ефективна в усуненні підвивихів та розтягуванні хребта для зменшення компресії шийного корінця. Однак у шийному відділі вона повинна проводитися з особливою обережністю та лише досвідченим мануальним терапевтом.

У гострому періоді пацієнтам, які мають шийний радикуліт, показаний спокій. Для обмеження рухів шийного відділу може бути рекомендовано носіння коміра Шанца. У період реконвалесценції до лікування підключають масаж та ЛФК. Надалі пацієнтам рекомендовано постійні заняття ЛФК та ​​періодичні курси масажу для зміцнення м’язів хребта. Особливо важливо зміцнювати м’язовий корсет ший після носіння коміра Шанца, тому що за період носіння м’язи певною мірою атрофуються.

Хірургічне лікування

Шийний радикуліт лікується хірургічно при стійкій компресії корінців з відсутністю ефективності консервативної терапії. У таких випадках причиною радикуліту зазвичай є міжхребцева грижа або пухлина, видалення яких значно полегшує стан пацієнта. Але слід пам’ятати, що хірургічне втручання на шийному відділі хребта завжди травматично і може мати ускладнення. Відносно гриж в залежності від їх розмірів проводиться відкрита або ендоскопічна мікродискектомія, дискектомія. Тактика видалення пухлини хребта залежить від її характеру та зростання.

Як правило, шийний радикуліт, зумовлений остеохондрозом, добре піддається лікуванню. Але оскільки остеохондроз зберігається, у майбутньому можливі рецидиви радикуліту. Причому поряд із шийною формою може виникати і поперековий, і грудний радикуліт. Найбільш несприятливий прогноз, якщо шийний радикуліт є наслідком злоякісної пухлини, особливо при її проростанні у хребетний канал та метастазуванні.

Кращою як первинною, так і вторинною профілактикою шийного радикуліту є правильне харчування та підтримання свого тіла у добрій фізичній формі. Зменшення в раціоні солей та жирів віддаляє та уповільнює розвиток остеохондрозу. Рухливий спосіб життя, плавання, помірні фізичні навантаження з вправами для м’язів спини та шиї дозволяє зміцнити останні настільки, що вони тримають хребетний стовп, не дозволяючи хребцям зміщуватися та просідати.

Профілактика шийного радикуліту особливо актуальна для осіб із сидячою роботою (бухгалтерів, програмістів, копірайтерів, ювелірів, касирів тощо). Для попередження тривалого нерухомого і найчастіше вимушеного положення голови та шиї їм рекомендовані перерви з виконанням нескладних вправ для розвантаження попереку, спини та шиї.