Шистосоматидний дерматит (Сверблячка купальників, Церкаріоз)

Шистосоматидний дерматит – це дерматологічне захворювання паразитарної природи, зумовлене зараженням шкіри личинками (церкаріями) шистосом (один із пологів плоских хробаків чи трематод). Симптомами цього стану є свербіж шкіри, поява червоних плям і папул на шкірі, кропив’янка і алергічний набряк. У поодиноких випадках спостерігається підвищення температури, сухий кашель, запаморочення. Діагностика шистосоматидного дерматиту проводиться на підставі результатів дерматологічного огляду та даних анамнезу пацієнта. Зазвичай лікування захворювання симптоматичне, застосування специфічних протипаразитарних засобів не потрібне.

Шистосоматидний дерматит (церкаріоз, свербіж купальників) – паразитарне захворювання шкіри, що викликається впровадженням у тканини церкаріїв (личинок деяких трематод) і супроводжується вираженою алергічною реакцією. Шистосоми і споріднені їм плоскі черв’яки мають складний життєвий цикл, при цьому церкарії зазвичай впроваджуються в тіло остаточного господаря, де і трансформуються в дорослих особин.

Найчастіше шистосоматидний дерматит зустрічається в країнах Африки та Азії, де теплий клімат сприяє розвитку трематод у прісноводних застійних водоймах. Набагато рідше цей стан зустрічається в Європі та західних регіонах Росії, проте останніми роками лікарі-дерматологи відзначають стійку тенденцію до зростання захворюваності. Так, якщо в середині XX століття в цих регіонах реєструвалися поодинокі випадки шистосоматидного дерматиту, то вже в 2011 році тільки в Москві з проявами цього захворювання до медустанов звернулося понад 500 осіб. Найчастіше патологія вражає дітей через тонкість шкірних покривів та підвищену реактивність організму в цьому віці.

Незважаючи на те, що деякі види шистосом та інших трематод можуть викликати у людини паразитарні захворювання сечовивідних шляхів та кишечника, причиною шистосоматидного дерматиту вищезгадані паразити виступають вкрай рідко. Зазвичай це захворювання є результатом впровадження церкаріїв (личинок) трематод, які паразитують в організмі водоплавних птахів, а людина в даному випадку виступає в ролі «випадкового господаря». Непристосованість личинок паразита до умов людського організму багато в чому зумовлює особливості перебігу шистосоматидного дерматиту.

Найчастіше церкарії виявляються в теплих мілководних водоймах з прісною застійною водою. Обов’язковою умовою є проживання в озері деяких видів молюсків, які виступають як проміжний господар для трематод – в їхньому організмі відбувається перетворення мірацидіїв у церкарії. При купанні людини в такому водоймищі личинки паразита спочатку прикріплюються до поверхні шкіри, а потім за допомогою апарату, що гризе, проникають в її товщу.

Причиною перших симптомів шистосоматидного дерматиту є гідролітичні ферменти, які виділяються личинками паразитів для більш глибокого проникнення в тканини, а також механічне подразнення. Ферменти мають сильні імуногенні та алергенні властивості, тому на місці проникнення церкаріїв і по ходу їх руху виникає виражена запальна реакція.

Оскільки людина не є для цих паразитів остаточним господарем, незабаром вони гинуть у товщі покривів шкіри. Продукти розпаду церкаріїв посилюють запальну реакцію, що спостерігається на заключних етапах шистосоматидного дерматиту, після чого виникає спонтанне одужання.

При вторинному зараженні личинками шистосом прояви захворювання стають набагато вираженішими, можуть приєднуватися різні загальні симптоми. Причина цього полягає в тому, що при першому епізоді шистосоматидного дерматиту відбувається сенсибілізація організму продуктами розпаду церкаріїв, а при наступних зараження набагато швидше розвивається алергічна реакція, що призводить до більш тяжких симптомів.

Перші прояви шистосоматидного дерматиту розвиваються дуже швидко – буквально через кілька хвилин після купання у водоймі, де мешкають трематоди та їх личинки. Якщо має місце первинний контакт із цим паразитом, то симптоми виражені слабо, картина захворювання є стертою. Через 10-15 хвилин після купання виникає свербіж шкіри в області проникнення церкаріїв, через 1-2 години там же з’являються дрібні червоні плями, що повністю зникають протягом 6-12 годин. Після цього жодних інших симптомів шистосоматидного дерматиту зазвичай не спостерігається за умови відсутності подальших контактів із збудником. При цьому епізоді відбувається сенсибілізація організму та розвиток гіперчутливості до антигенів личинок шистосом.

Якщо має місце вторинний контакт із церкаріями, клінічна картина шистосоматидного дерматиту стає більш вираженою та тяжкою. Після початкових проявів (сильного свербежу шкіри, печіння та розвитку еритематозного висипу) плями не зникають, на їх місці на 1-2 день утворюються папули – іноді їх розвиток може затриматися, і вони виявляються на 5-10 день. Нерідко на ураженій ділянці шкіри виникає набряк і висип, що нагадує кропив’янку.

Також за такої форми шистосоматидного дерматиту можлива поява загальних симптомів – сухого кашлю, головного болю, підвищення температури тіла. Прояви захворювання зберігаються протягом 2-3 тижнів, після чого спостерігається спонтанне одужання. Можливим ускладненням шистосоматидного дерматиту може бути вторинна бактеріальна інфекція, занесена самим хворим під час розчісування уражених ділянок шкіри.

У діагностиці шистосоматидного дерматиту використовують метод дерматологічного огляду, розпитування та вивчення анамнезу хворого, у спірних випадках може бути зроблено біопсію шкіри на уражених ділянках та гістологічне дослідження.

• Анамнез та об’єктивні дані. Хворі на шистосоматидний дерматит скаржаться на завзятий свербіж шкіри, болючість і печіння в області ураження. При розпитуванні з’ясовується, що перші симптоми захворювання проявилися незабаром після купання у прісноводній водоймі. При огляді виявляють еритематозні висипи у вигляді червоних плям діаметром 1-4 міліметри, при більш тяжкому перебігу захворювання можуть визначатися папули розміром 2-4 міліметри.
• Морфологічне дослідження. Гістологічна картина при шистосоматидному дерматиті представлена ​​ознаками неспецифічного запалення (розширення артеріол, набряк, нейтрофільна інфільтрація) та лізисом клітин епідермісу. Іноді під мікроскопом можна виявити церкарії.
• Інші аналізи. Зрідка на тлі розвитку церкаріозу виникає шистосомоз сечовивідних шляхів, кишечника або інших органів, тому рекомендується провести аналіз калу та сечі на яйця цих паразитів.

У клінічній дерматології лікування шистосоматидного дерматиту зазвичай неспецифічне, спрямоване на зменшення активності алергічної та імунологічної реакції організму. Використовують антигістамінні засоби, у тяжких випадках призначають препарати кальцію та глюкокортикоїди. Зовнішньо для зменшення хворобливості наносять анестетики (масляний розчин анестезину, лідокаїн), для полегшення сверблячки та зниження запальних проявів застосовують цинкову мазь. У разі виявлення шистосомозу призначають комплексну антигельмінтну терапію.

Прогноз простого шистосоматидного дерматиту, не ускладненого шистосомозом, сприятливий – всі прояви дерматологічного захворювання безвісти зникають через кілька годин (при первинному контакті) або днів. Деяку небезпеку цей стан може становити для маленьких дітей, у яких погано сформовані механізми імунного захисту. Тому щодо них особливо важливо дотримуватися правил профілактики шистосоматидного дерматиту – уникати купання у водоймах з рясною водною рослинністю і в місцях проживання водоплавних птахів. Після купання в будь-якій прісній водоймі або контакті з водою з нього необхідно відразу обтертися сухим рушником і замінити одяг, що промок. Також не слід контактувати з водою з озер або ставків за наявності біля них вказівок щодо заборони купання.