Шизофренія у дітей

Шизофренія у дітей – це психічний розлад із психотичною симптоматикою та хронічною течією. Проявляється спотворенням сприйняття, порушенням асоціативних процесів, сплощенням афекту, емоційною холодністю, аутизмом, амбівалентністю спонукань, вчинків. Основними методами діагностики є клінічний, клініко-біографічний, психологічний. Основу фармакологічного лікування складають препарати групи нейролептиків. Проводиться індивідуальна, групова та сімейна психотерапія, спрямована на корекцію когнітивного дефіциту, відновлення навичок соціальної взаємодії.

Термін «шизофренія» використовується з початку XX століття, походить від словосполучення грецькою мовою – «розщеплення розуму, розуму». Назва хвороби відображає її основну клінічну ознаку – двоїстість, амбівалентність різних сфер психіки. Поширеність шизофренії становить 1-1,6%. Пік захворюваності припадає на підлітковий вік, епідеміологічні показники вищі за середні в 3-4 рази. Розлад частіше діагностується у хлопчиків, ґендерне співвідношення 1,5:1. У підлітків переважають злоякісна параноїдна, нападоподібна та шизоафективна форми. Піки загострень та дебютів реєструються навесні, що частково пояснюється коливаннями афективного стану.

Причини захворювання остаточно не з’ясовані. Виділено патогенні фактори, поєднання яких асоціюється з підвищеним ризиком шизофренії. Поширення отримала ідея про біологічну схильність та залежність дебюту від впливів навколишнього середовища. Комплексна дія біологічних, психологічних та соціальних причин втілена в біопсихосоціальній моделі розвитку шизофренії. Включено такі компоненти:

• Генетична схильність. Зміни генів (делеції, дуплікації послідовностей ДНК, поліморфізм, рівень експресії гена RELN) передаються від батьків або стають результатом мутацій, є неспецифічними, виявляються при психотичних розладах.
• Пренатальні дії. Ризик шизофренії підвищується за несприятливих умов внутрішньоутробного розвитку на етапах закладки та формування нервової системи (алкоголізм матері, інтоксикації, інфекції).
• Сімейні відносини. Розвитку хвороби сприяє неадекватне емоційне, фізичне ставлення батьків, рання втрата матері/батька, занедбаність, ворожість, необґрунтована критика, нав’язування почуття провини, гіперопіка, виховання «кумира», холодність, нестача емпатії, фізичне та емоційне насильство.
• Соціальні умови Чинниками ризику є низький соціальний статус сім’ї, важкі матеріально-побутові умови, вимушені міграції, расова та релігійна дискримінація, соціальна ізоляція.
• Алкоголізм, наркоманія. Шизофренії піддаються підлітки з токсичними залежностями. Провокуючим фактором є використання амфетамінів, алкоголю, галюциногенних та стимулюючих засобів, канабісу.
• Психологічні особливості. Розвитку шизофренії сприяють емоційні, особистісні властивості, що спотворюють сприйняття та оцінку ситуації. Вразливі діти, що піддаються зовнішньому впливу, схильні до фантазування виявляють підвищену увагу до загроз, надто емоційно реагують на стресові стимули, що стає основою для появи психотичної симптоматики.

Патогенетичні механізми шизофренії продовжують досліджуватися. Найбільш доведеним є припущення про локальну гіпоксію мозку в періоди інтенсивного дозрівання та міграції нейронів. Дослідження головного мозку виявляють розширення третього та бічних шлуночків, атрофію кори, розширення борозен, зменшення об’ємів гіпокампу, таламуса, мигдалеподібного тіла, префронтальної області (права півкуля), порушення симетрії звивин скроневих областей.

Визначається зміна метаболізму, розміру, орієнтації та щільності клітин гіпокампу, префронтальних зон. Імовірно, патогенетичною основою шизофренії є ураження кортикостріатоталамічних контурів, що призводить до порушення селективності сприйняття, зниження концентрації уваги. Клінічно дані зміни проявляються легкою відволіканням, подовженням часу реакції на сенсорні стимули, утрудненнями перемикання уваги, недостатнім придушенням слабких (вторинних) подразників.

Шизофренія у дітей класифікується за характером перебігу, швидкістю наростання негативної та продуктивної симптоматики. Виділяють три форми захворювання:

1. Безперервно-прогредієнтна. Злоякісна форма шизофренії, що характеризується швидким інтелектуальним зниженням, регресом емоційно-вольових функцій, наявністю кататонічного, кататоно-гебефренічного синдромів. За 2-4 роки формується олігофреноподібний дефект, психічний дисоціативний дизонтогенез.
2. Безперервна млява течія. Захворювання розвивається повільно. Протягом кількох років формуються неврозоподібні, психопатоподібні, афективні розлади. Інтелектуальний дефект, зміни розумових процесів виникають запізно.
3. Приступоподібна малопрогредієнтна. Шизофренія проявляється хвилеподібно: періоди нападів характеризуються деперсоналізацією, сенестопатіями, нав’язливістю, маніакально-депресивними синдромами. Між нападами виявляється неврозоподібна симптоматика. Перебіг відносно сприятливий з ремісіями після одиночного нападу (25%), з малою прогредієнтністю (50%).

Клінічна картина шизофренії в дітей віком представлена ​​симптомами регресу, дисоціативного дизонтогенезу, асинхронним розвитком психічних функцій, кататонічними розладами. Маячня проявляється рудиментарно – страхами, нав’язливостями.

Шизофренія у дітей раннього та молодшого віку супроводжується зниженням активності, наростанням апатії, байдужості до ігор, улюбленим заняттям. Виникає прагнення захиститися від оточуючих. Дитина стає замкненою, воліє перебувати на самоті, відмовляється від колективного проведення часу. Характерне повторення одноманітних дій: ходіння по периметру кімнати, перекладення іграшок, виконання штрихування олівцем. Поведінка імпульсивна, емоційна нестійкість проявляється безпричинним плачем, сміхом. Часті перепади настрою залежать від зовнішньої ситуації.

У дошкільнят, школярів визначаються спотворення сприйняття, якісні порушення мислення. Маячні ідеї висловлюються дітьми самостійно, визначаються через неадекватність поведінки. Патологічні концепції рудиментарні чи мають складну систему патологічних причинно-наслідкових зв’язків. Переважає марення відносини, переслідування, підміни батьків. Чим старша дитина, тим більше виражена безладність процесу мислення, зісковзування на вторинні ознаки предметів і подій, уривчастість думок.

Дитина нездатна підтримати розмову на задану тему, через недостатню цілеспрямованість, хаотичність асоціацій мова стає «розірваною», логічні зв’язки відсутні. Спотворення сприйняття призводить до розвитку галюцинацій. Емоції стають збідненими, сплощеними. Неадекватність афекту проявляється байдужістю до проблем близьких людей (хвороб, розставань, смерті), бурхливими реакціями страждання, щастя до незнайомців, тварин. Діти можуть бути дурними, емоційно холодними, перебувати в стані ейфорії або пригніченості без причини. Згодом рухи втрачають плавність, постава, поза стають дисгармонійними, обличчя – «маскоподібним».

У підлітковому віці до перерахованих вище симптомів додаються більш складні. Розвивається «метафізична інтоксикація» – схильність до безпідставного філософствування, відірваного від реальності, що відрізняється примітивністю суджень, відсутністю критичного ставлення. Неприйняття свого тіла виражається дисморфофобічним синдромом – стійкою, некоректованою ідеєю про непривабливість, потворність певної частини тіла. Гебоїдна симптоматика проявляється порушеннями поведінки – підліток стає грубим, виявляє негативізм, ворожість до оточуючих, демонструє свою перевагу. Дурливість, дитячість, гримасування, кривляння, беззмістовно-веселе настрій визначаються при гебефренічному синдромі.

За відсутності терапевтичної, реабілітаційної допомоги шизофренія в дітей віком ускладнюється соціальної дезадаптацією. У міру дорослішання підвищується ризик алкоголізму, наркоманії. Емоційно-вольові порушення та наростаючий когнітивний дефект призводять до прогулів шкільних занять. Прагнення до самотності, марення концепції, галюцинації можуть стати причиною виходу з дому, бродяжництва, здійснення асоціальних дій, суїцидальних вчинків. Несприятливий перебіг шизофренії здатний призвести до важкої інвалідності.

Для діагностики шизофренії у дітей використовуються клінічні та психологічні методи. Рішення про встановлення діагнозу приймається лікарем-психіатром на підставі даних комплексного обстеження, яке включає:

• Розмову. Психіатр вислуховує скарги батька, розпитує про тривалість, вираженість симптомів, наявність супутніх захворювань, збирає анамнестичні дані, визначає спадкову обтяженість. У розмові з дитиною (підлітком) обговорює її захоплення, хобі, ставлення до навчання, однолітків, батьків.
• Спостереження. У ході консультації лікар наголошує на особливостях емоційних реакцій, поведінки, мовлення дитини. За структурою та характером висловлювань виявляє спотворення розумового процесу, передбачає наявність марення, галюцинацій (якщо вони заперечуються пацієнтом та батьком).
• Психодіагностику. Психолог використовує методики, що дозволяють визначити інтелектуальне зниження, нестійкість уваги, якісні зміни мислення (зісковзування, різноплановість, актуалізацію латентних ознак). Використовуються таблиці Шульте, коректурна проба, виняток зайвого, класифікація, виняток понять, порівняння понять, асоціативна проба, тест Равена.

Диференційна діагностика

Завдання диференціальної діагностики – розрізнення дитячої шизофренії з раннім дитячим раннім дитячим аутизмом, шизотипічним розладом особистості. Основні відмінності РДА – відсутність маячних проявів, галюцинацій, спадкової схильності, ремісій та рецидивів, визначається затримка соціальних відносин, а не відхід від них. Проблема розрізнення з шизотипічним особистісним розладом виникає при безперервній уповільненій формі шизофренії. Основними диференціальними ознаками є наявність/відсутність галюцинацій, марення, грубих патологій мислення.

Терапія шизофренії проводиться поліпрофесійною бригадою, що складається з психіатра, психолога, психотерапевта, соціального працівника. Комплексний підхід дозволяє усунути продуктивну симптоматику, скоригувати когнітивний дефіцит, емоційні та поведінкові відхилення, відновити навички міжособистісної взаємодії. До складу лікування входить:

• Фармакотерапія. Основні препарати на лікування шизофренії в дітей віком – нейролептики. Вибір лікарського засобу, визначення дозування, схеми прийому визначається індивідуально. Додатково призначаються антидепресанти, інгібітори ацетилхолінестерази, антиконвульсанти.
• Психокорекція. Заняття із психологом спрямовані на усунення когнітивного дефіциту. Виконуються вправи в розвитку активної уваги, цілеспрямованого сприйняття, розумових процесів.
• Психотерапія. Індивідуальні сеанси проводяться з метою відновлення емоційно-вольової сфери. Використовуються методи когнітивно-поведінкової терапії, орієнтовані зниження стресу, навчання навичкам продуктивного емоційного реагування. Сімейна та групова психотерапія допомагає усунути соціальну ізоляцію, відновити міжособистісну взаємодію.

Реабілітація дітей із шизофренією спрямована на попередження загострень, повернення до колишніх умов життя. Залежно від тяжкості захворювання пацієнти направляються до спеціально організованих майстерень, творчих студій, освітніх закладів або повертаються в звичне соціальне оточення – школу, секцію – за участю куратора (соціального педагога, шкільного психолога).

Сприятливий прогноз шизофренії у дітей корелює з гострим дебютом, старшим віком при першому епізоді, переважанням позитивних симптомів, розладів настрою, шкільними успіхами до хвороби, гарним соціальним станом сім’ї, виконанням лікарських розпоряджень. На кінець хвороби позитивно впливають сильні сторони характеру підлітка, прийняття та підтримка родичів, друзів. Профілактика шизофренії заснована на створенні благополучної сімейної обстановки, продуктивному стилі виховання, довірчих відносинах. Дітям груп високого ризику рекомендується періодичний контроль психіатра, відвідування психотерапевтичних сеансів.