Сірчана пробка

Сірчана пробка — скупчення вушної сірки, що перекриває зовнішній слуховий прохід, згодом набуває щільної консистенції. Сірчана пробка стає відчутною для пацієнта лише тоді, коли вона повністю перекриває слуховий прохід. До ознак, якими клінічно проявляється сірчана пробка, відносяться: шум у вусі та його закладеність, зниження слуху, аутофонія, рефлекторні реакції (запаморочення, кашель, нудота, головний біль). Сірчана пробка діагностується під час проведення отоскопії. Спосіб, яким видаляється сірчана пробка, вибирається залежно від її консистенції та цілісності барабанної перетинки. Він може полягати у промиванні зовнішнього слухового проходу або сухому витягу сірчаної пробки за допомогою різних інструментів.

Загальні відомості

Сірчана пробка повністю складається з вушної сірки, яка є сумішшю секрету залоз, розташованих у шкірі зовнішнього слухового проходу. Поверхневі сальні залози продукують сало. Сірчані залози розташовані глибше і їхній секрет має молочне забарвлення. Крім того, у шкірі слухового проходу знаходяться апокринові потові залози. Крім залізистого секрету сірчана пробка має у своєму складі ороговілі частинки епітелію шкіри зовнішнього слухового проходу.

Вушна сірка виконує захисну функцію, оберігаючи слуховий прохід від пошкоджень, пересихання та мацерації у разі потрапляння до нього води. Кисле середовище вушної сірки несприятливо впливає на бактерії і гриби, що потрапили в слуховий прохід, попереджаючи тим самим розвиток зовнішнього отиту. Під час жування, розмови чи позіхання відбувається переміщення вушної сірки до отвору зовнішнього слухового проходу. При цьому разом з нею з вуха видаляються бруд, частинки пилу та дрібні сторонні тіла. Сірчана пробка, що утворилася, порушує захисні механізми, що реалізуються за допомогою вушної сірки.

Сірчана пробка

Причини утворення сірчаної пробки

У клінічній отоларингології відомий цілий ряд причин, через які може утворитися сірчана пробка. Однією з них є підвищена секреторна активність сірчаних залоз, що призводить до утворення такої кількості вушної сірки, що вона не встигає виводитися зі слухового проходу і накопичується в ньому, перетворюючись на сірчану пробку. Гіперсекреція вушної сірки може спостерігатися при дерматитах, екземі, хронічному отіті, підвищенні рівня холестерину в крові, частому та неправильному чищенні вух.

Сірчана пробка може бути пов’язана із утрудненням виведення вушної сірки із слухового проходу. Порушення механізму евакуації сірки, у результаті якого утворюється сірчана пробка, часто спостерігається при анатомічній вузькості або звивистості слухового проходу; за його звуження з допомогою запальних змін; при частковій або повній обтурації слухового проходу стороннім тілом вуха; при підвищеному зростанні волосся у зовнішньому слуховому проході, що спостерігається у пацієнтів похилого віку; при носінні навушників або слухового апарату. Сірчана пробка найчастіше утворюється в осіб, які працюють в умовах підвищеної запиленості повітря: мірошників, шахтарів, працівників тютюнових цехів і т.п. .

Сірчана пробка може з’явитися в результаті неправильної гігієни зовнішнього слухового проходу. Між зовнішньою перетинчасто-хрящової частиною слухового проходу та його більш внутрішньою кістковою частиною є вузький перешийок. Вушна сірка виробляється тільки в перетинчасто-хрящовому відділі, але може потрапляти в кісткову частину слухового проходу при неправильному чищенні вух. Виведення вушної сірки назад через перешийок утруднено. В результаті виникає сірчаний затор. Найчастіше сірчана пробка утворюється за рахунок регулярного проштовхування сірки за цей перешийок і спресування її у барабанної перетинки, що відбувається при надто глибокому введенні вушної палички або іншого предмета під час чищення вух.

Ознаки сірчаної пробки

Сірчана пробка поступово збільшується в розмірах і набуває більш жорсткої консистенції. Але поки сірчаний корок повністю не перекриває слуховий прохід, жодних змін у вусі пацієнт не зазнає. За своєю консистенцією сірчана пробка може бути пастоподібна, пластиліноподібна та тверда.

Зазвичай сірчана пробка поводиться раптово. Часто це відбувається після попадання у вухо води. При контакті з водою сірчаний корок стрімко збільшується в обсязі і повністю обтурює просвіт слухового проходу. Виникають типові, що вказують на сірчану пробку, ознаки: закладеність вуха, шум у ньому, зниження слуху (глухість). Сірчаний корок може виявлятися аутофонією – відлунням власного голосу у вусі. Якщо сірчана пробка чинить тиск на барабанну перетинку, то можуть спостерігатися рефлекторна нудота, кашель, головний біль, запаморочення. При тривалому здавленні барабанної перетинки сірчаною пробкою може розвинутись запалення перетинки (мірингіт) та порожнини середнього вуха (середній отит), що проявляється появою больового синдрому.

КТ скроневих кісток. Сірчані пробки у зовнішніх слухових каналах з обох боків

Діагностика сірчаної пробки

Сірчана пробка виявляється отоларингологом під час проведення отоскопії чи мікроотоскопії. У ході обстеження за допомогою зонда гудзика визначається, яку консистенцію має сірчана пробка. Огляд барабанної перетинки для виключення наявності в ній перфоративного отвору після раніше перенесеного гострого або хронічного гнійного середнього отиту, пошкодження барабанної перетинки. Визначення порушення цілісності барабанної перетинки має вирішальне значення для вибору способу, яким буде видалено сірчану пробку. Також під час отоскопії сірчана пробка диференціюється від епідермальної пробки, стороннього тіла вуха, пухлини вуха, холестеатоми.

Лікування сірчаної пробки

Самостійні спроби видалення сірчаної пробки різними підручними засобами заборонені. Вони можуть призвести до травмування шкіри зовнішнього слухового проходу, перфорації барабанної перетинки, вторинного інфікування з розвитком отиту або отомікозу. Сірчана пробка має бути видалена спеціалістом отоларингологом. Вибір способу видалення сірчаної пробки ґрунтується на даних отоскопії.

Найчастіше сірчана пробка видаляється з вуха шляхом промивання. Однак цей метод видалення не може бути застосований при порушенні цілісності барабанної перетинки, оскільки в таких випадках рідина може потрапити в порожнину середнього вуха та спровокувати запальну реакцію. Пастоподібна та пластиліноподібна сірчана пробка може бути видалена промиванням відразу ж після її діагностування.

Видалення сірчаної пробки промиванням проводиться із застосуванням шприца Жане, який набирають 150 мл розчину фурациліну або стерильного фізрозчину. Рідина, що використовується для промивання, повинна бути нагріта до температури 37°С. Це дозволяє уникнути дратівливої ​​дії процедури на рецептори шкіри слухового проходу і запобігти рефлекторним реакціям (запаморочення, нудоту, головний біль).

Тверда сірчана пробка вимагає попереднього розм’якшення. Його виробляють протягом кількох днів до призначеного промивання. Як правило, сірчана пробка розм’якшується при закопуванні у вухо 3% перекису водню, підігрітій до температури 37°С. Процедуру закопування здійснюють тричі на добу. При цьому пацієнта, який має сірчану пробку, попереджають про те, що в період закапування перекису може статися посилення закладеності у вусі та посилення приглухуватості. Це пов’язано з тим, що сірчана пробка набухає під дією розчину, що закопується, і ще щільніше обтурує слуховий прохід.

У випадках, коли сірчана пробка не може бути усунена промиванням, застосовується так зване сухе інструментальне видалення. Подібно до видалення стороннього тіла вуха воно проводиться за допомогою спеціальних інструментів: вушного гачка, вушних щипців або ложки. Щоб уникнути пошкоджень слухового проходу та барабанної перетинки, сірчана пробка повинна витягуватися з вуха під обов’язковим візуальним контролем. Після того, як сірчану пробку було видалено, у вухо для профілактики інфікування на кілька годин вводять турунду з борним спиртом.

Профілактика утворення сірчаної пробки

Оскільки часто сірчана пробка утворюється через неправильне чищення вух, то основою її профілактики є ознайомлення пацієнтів з основними принципами гігієни вуха. Видалення вушної сірки повинне проводитися тільки з поверхні вушної раковини та навколо отвору слухового проходу. Введення вушних паличок у слуховий прохід викликає, як мінімум, її ущільнення, що порушує природний механізм очищення вуха, у результаті з’являється сірчана пробка.

Якщо пацієнт вважає, що в слуховому проході відбувається скупчення вушної сірки і побоюється, що незабаром з’явиться сірчана пробка, то йому слід звернутися до отоларинголога. Лікар проведе огляд зовнішнього слухового проходу і при виявленні в ньому надмірного скупчення вушної сірки зробить професійне чищення. Періодичне проведення професійної гігієни вуха дозволить уникнути утворення сірчаної пробки людям із підвищеним зростанням волосся у слуховому проході та власникам слухових апаратів.

Сірчана пробка також виникає через гіперпродукцію вушної сірки. Попередження підвищеної секреції сірки полягає у своєчасному лікуванні запальних захворювань, екземи та дерматитів, контролі рівня холестерину крові.