Сірчаний корок у дитини

Сірчаний корок у дитини – Закупівля зовнішнього слухового проходу секретом церумінозних залоз, розташованих у шкірі. Сірчана пробка у дитини проявляється шумом та закладеністю вуха, зниженням слуху, аутофонією; при розташуванні пробки в кістковому відділі – рефлекторним кашлем, головним болем, запамороченням, нудотою. Сірчаний корок у дитини діагностується дитячим отоларингологом у процесі отоскопії. Видалення сірчаної пробки у дитини здійснюється шляхом вимивання за допомогою шприца (після попереднього розм’якшення секрету або без нього) або інструментально, за допомогою гачка вушного або пінцета.

Сірчана пробка у дитини – часткова або повна обтурація зовнішнього слухового проходу скупченням власного секрету (вушної сірки) та злущеного епідермісу. Проблема сірчаних пробок досить поширена у дорослій та дитячій отоларингології. Щорічно сірчаний затор діагностується у 4% населення, у тому числі у дітей. Сірчана пробка може утворитися навіть у дитини грудного віку, а 20% немовлят потребують видалення сірчаної пробки дитячим отоларингологом.

До утворення сірчаної пробки у дитини може привертати надмірну секрецію сірки, зміну її консистенції, анатомічні особливості слухового проходу.

Підвищена освіта вушної сірки можуть провокувати сторонні тіла вуха, отити в дітей віком, потрапляння у вуха води, екзема, дерматити, носіння слухового апарату, часте використання навушників. Особлива роль у гіперсекреції вушних залоз та утворенні сірчаної пробки належить надмірно старанним спробам почистити вуха дитини за допомогою ватяних паличок. Це призводить до подразнення сірчаних залоз, збільшення продукції сірки, а також проштовхування, утрамбовування і фіксації секрету в кістковому відділі слухового проходу. Крім підвищеного ризику формування сірчаної пробки, така «гігієна» може призвести до травмуванням слухового проходу і пошкодженням барабанної перетинки, які в 70% випадків у дітей викликані неправильним використанням ватних паличок.

Накопичення сірки може сприяти анатомічна вузькість та звивистість зовнішнього слухового проходу, яка може бути у дитини спадкової, як і проблема сірчаних пробок. Рецидивне утворення сухих сірчаних пробок у дитини може бути пов’язане з недостатньою вологістю повітря у дитячій кімнаті.

Вушна сірка є секретом церумінозних (сірчаних) залоз, розташованих у шкірі перетинчасто-хрящового відділу зовнішнього слухового проходу, змішаним із секретом сальних залоз та злущеним епітелієм. Основні біохімічні компоненти сірки представлені ліпідами, холестеролом та ненасиченими жирними кислотами. Протигрибкова та антибактеріальна активність забезпечується кислою реакцією (рН-4-6), ферментами, жирними кислотами, лізоцимом та імуноглобулінами. Основна функція вушної сірки полягає у природному очищенні слухового проходу від відмерлих клітин, частинок пилу; захист від різних екзогенних біологічних та фізико-хімічних впливів; зволоженні та перешкоди висиханню епітелію слухового проходу та барабанної перетинки.

У нормі видалення вушної сірки відбувається мимовільно, завдяки рухам скронево-нижньощелепних суглобів при жуванні, ковтанні, розмові. Однак за певних умов очищення зовнішнього слухового проходу у дитини не може, а секрет, що накопичився, трансформується в так звану сірчану пробку.

Залежно від консистенції секрету, в дітей віком зустрічаються такі види сірчаних пробок:

• пастоподібні – мають світлий чи темно-жовтий колір, м’яку консистенцію;
• пластиліноподібні – мають коричневий колір та в’язку (пластилінову) консистенцію;
• тверді (сухі) – колір варіює від темно-коричневого майже до чорного; консистенція жорстка.

М’яка і пухка спочатку, згодом сірчаний корок у дитини може придбати щільну і навіть кам’янисту консистенцію. Самостійним феноменом є епідермальна (епідермоїдальна) пробка, утворена переважно злущеними лусочками рогового шару епідермісу. Вона має кам’янисту щільність, білуватий чи сірий колір; щільно примикає до стінок слухового проходу, що може призводити до утворення пролежнів у кістковому відділі.

Сірчані маси у дитини можуть заповнювати частину зовнішнього слухового проходу (пристінкова сірчана пробка) або займати весь слуховий прохід повністю (сірчана пробка, що обтурує).

Сірчана пробка у дитини може тривалий час існувати безсимптомно доти, доки вона не перекриє слуховий прохід більш ніж на 70%. Зазвичай набухання сірки та повної обтурації зовнішнього слухового проходу сірчаними масами передує потрапляння у вухо води під час купання дитини. У цьому випадку з’являється закладеність та шум (гул, дзвін), біль у вусі; іноді відчуття сверблячки зовнішнього слухового проходу, аутофонія (посилений резонанс власного голосу).

Характерною ознакою сірчаної пробки є зниження слуху, яке може не відчуватися самою дитиною, але помічено за деякими ознаками (дитина не відгукується на поклик, часто перепитує, здригається при появі сторонніх в кімнаті і т. д.). Ознаками сірчаної пробки у немовляти можуть бути занепокоєння, постійні спроби помацати, почухати, потерти вушко.

При розташуванні сірчаної пробки в кістковому відділі та тиску на барабанну перетинку можуть виникнути рефлекторні симптоми, що включають кашель, нудоту, запаморочення, біль голови; рідко – розлади серцевої діяльності та параліч лицьового нерва.

Сірчаний корок у дитини може бути виявлений педіатром при візуальному огляді зовнішнього вуха. Однак для точного виявлення причин та супутніх захворювань, а також проведення лікування сірчаної пробки дитина потребує консультації дитячого ЛОР-лікаря.

При проведенні отоскопії дитині сірчана пробка видно як коричнева або чорна маса, що закриває барабанну перетинку. При обстеженні за допомогою зонд гудзика визначається консистенція сірчаної пробки у дитини. У процесі аудіометрії виявляється характерне зниження слуху.

Сірчану пробку у дитини потрібно диференціювати від стороннього тіла слухового проходу, сенсоневральної приглухуватості, отомікозу, холестеатоми, що проросла в зовнішній слуховий прохід.

Спроби самостійного вилучення сірчаної пробки у дитини за допомогою пінцету, шпильки, ватяної палички неприпустимі. Рішення про спосіб видалення сірчаної пробки приймає фахівець виходячи з результатів ендоскопічного огляду.

Найчастіше в дітей віком видалення сірчаної пробки проводиться шляхом промивання зовнішнього слухового каналу. Для цієї процедури використовується розчин фурациліну або слабкий розчин перманганату калію, підігрітий до температури тіла (щоб уникнути реакції вестибулярного апарату), шприц Жане або одноразовий шприц на 20 мл без голки. Під час процедури промивання важливо добре зафіксувати дитину, щоб унеможливити пошкодження зовнішнього слухового проходу. За допомогою шприца лікар під тиском подає струмінь рідини в порожнину слухового проходу дитини, яка вимиває сірчану пробку.

Якщо сірчаний корок у дитини має щільну консистенцію, її попередньо розм’якшують протягом 2-3 днів закопуванням у зовнішній слуховий прохід 3% розчину перекису водню. За призначенням дитячого лікаря може бути рекомендований церуменолізис (розчинення сірчаної пробки у дитини) за допомогою спеціальних препаратів (А-Церумен, Ремо-вакс).

За наявності в анамнезі дитини перфорації барабанної перетинки, зовнішнього отиту або стійкої приглухуватості проводиться інструментальне видалення сірчаної пробки за допомогою пінцета або гачка-зонда під візуальним контролем (кюретаж). М’яка сірчана пробка може бути аспірована із зовнішнього слухового проходу за допомогою електровідсмоктування.

Після видалення сірчаної пробки у дитини будь-яким способом за допомогою отоскопії необхідно переконатися в повному витягненні, осушити слуховий прохід і на кілька годин закрити його ватним тампоном.

Після видалення сірчаної пробки у дитини, як правило, одразу відновлюється слух та зникають неприємні суб’єктивні відчуття. Частина дітей відбувається повторне утворення сірчаних пробок. Видалення сірчаної пробки промиванням вкрай рідко (1:1000 випадків) може ускладнитися нудотою, блюванням, кровотечею, розривом перетинки.

Якщо дитина має підвищену схильність до утворення сірчаних пробок, необхідно відвідувати отоларинголога не рідше 1 разу на 6 місяців. Категорично забороняється використовувати для очищення слухових проходів ватяні палички, а також інші травмонебезпечні предмети; для вилучення надлишків сірки зі слухового каналу рекомендується скористатися джгутиками зі стерильної вати. Оскільки сірчаний корок – не рідкість навіть у немовлят, педіатру необхідно проводити профілактичний огляд зовнішнього вуха у дітей цієї вікової категорії.