Сколіоз у дітей

Сколіоз у дітей – стійка деформація хребетного стовпа, що характеризується його бічним відхиленням та торсією. Сколіоз у дітей супроводжується асиметричним положенням надпліч, лопаток та інших кісткових орієнтирів, перекосом тазу, деформацією грудної клітки, порушеннями з боку внутрішніх органів. Для діагностики сколіозу в дітей віком виконуються поліпозиційні рентгенограми хребта з розрахунку величини викривлення. Консервативне лікування сколіозу у дітей включає ортопедичний режим, масаж, коригуючу гімнастику, фізіотерапію, носіння ортопедичного корсету; за показаннями проводиться хірургічна корекція сколіозу.

Сколіоз у дітей – патологічні зміни у хребті та паравертебральних тканинах, що призводять до викривлення хребетного стовпа, його повороту навколо поздовжньої осі, статико-динамічних порушень та функціональних змін з боку внутрішніх органів. Сколіоз – одне з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату в дитячій ортопедії, яким страждають 5-10% дітей та підлітків. У дівчаток сколіоз трапляється значно частіше, ніж у хлопчиків; приблизне співвідношення статей становить 9:1. Небезпека розвитку сколіозу у дитини полягає не тільки у косметичному дефекті, але також у здавленні, зміщенні та порушенні функції судин та внутрішніх органів.

Походження вродженого сколіозу у дітей може бути обумовлено аномаліями розвитку хребта (клиноподібними хребцями та напівхребцями, синостозом остистих відростків), порушенням формування ребер (додатковими ребрами, синостозом ребер та ін), дисплазією попереково-крижового відділу хребта, спонди .).

Випадки набутих сколіозів у дітей, як правило, пов’язані з нервово-м’язовими, метаболічними, пухлинними захворюваннями та травмами. Статичний сколіоз у дітей найчастіше є наслідком родової травми, вродженого вивиху стегна, укорочення нижньої кінцівки, контрактур колінного та кульшового суглобів. Неврогенні сколіози у дітей можуть виникати на ґрунті дитячого церебрального паралічу, поліомієліту, сирингомієлії, атаксії Фрідрейха, травм спинного мозку та інших патологічних станів. Генез міопатичного сколіозу у дітей може бути обумовлений вродженою м’язовою гіпотонією, м’язовою дистрофією, вродженою кривошиєю.

В основі сколіозу у дітей можуть лежати травматичні деформації вертебральної локалізації (після перелому хребта, торакопластики, ламінектомії та ін.) або позахребцевої локалізації (після великих опіків тулуба, емпієми плеври тощо). Нерідко до розвитку сколіозу у дітей наводять метаболічні порушення (рахіт, цистиноз, недосконалий остеогенез, синдром Хантера), спадкові захворювання сполучної тканини (синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса), ревматична патологія (ювенільний ревматоїдний артрит), пухлини. остеохондроз, нейрофіброматоз.

Однак, незважаючи на різноманіття ідентифікованих факторів, що сприяють розвитку сколіозу у дітей, більшість випадків належать до ідіопатичних, тобто виникають з невстановлених причин. До розвитку сколіозу у дітей привертає загальна астенія, гіподинамія, порушення постави, неадекватні навантаження на хребет та ін.

Залежно від часу прояви розрізняють інфантильний (дитячий) сколіоз у дітей віком до 3-х років; дитячий (ювенільний) сколіоз у дітей допубертатного періоду (від 3 до 10 років); юнацький сколіоз у дітей та підлітків від 10 до 18-20 років, тобто до припинення кісткового росту.

За формою викривлення хребта виділяють С-подібний сколіоз – з однією дугою викривлення, S-подібний – з двома дугами викривлення та Z-подібний – з трьома дугами кривизни.

В основу рентгенологічної класифікації сколіозу у дітей покладено величину викривлення хребта у градусах та вираженість деформації. Відповідно до цих критеріїв виділяють IV ступеня сколіозу у дітей:

• Сколіоз І ступеня характеризується кутом бокового викривлення менше 10° та незначними рентгенологічними ознаками торсії;
• Сколіоз II ступеня характеризується кутом викривлення від 10 до 25°, помірно вираженою торсією та деформацією тіл хребців на вершині викривлення;
• Сколіоз III ступеня характеризується кутом викривлення від 25 до 50°, наявністю різко вираженої торсії хребців (реберного горба), фіксованими змінами у хребті;
• Сколіоз IV ступеня характеризується кутом викривлення >50° з різко вираженою деформацією хребетного стовпа, грудної клітини, усуненням і здавленням внутрішніх органів прокуратури та порушенням їх функцій.

Залежно від локалізації вершини дуги викривлення розрізняють такі види сколіозу у дітей: верхньогрудний (на рівні Th3 – Th4), грудний (Th8 – Th9), грудопоперековий (Th11 – Th12), поперековий (L1 – L2), попереково-крижовий (L5 – S1), комбінований (з однаковим ступенем торсії у кількох відділах).

За етіологією сколіоз у дітей поділяється на вроджений та набутий.

Ідіопатичний сколіоз в дітей віком зазвичай виявляється у 6-7 років, т. е. під час першого стрибка зростання, під час проведення профілактичного огляду дитини педіатром чи дитячим ортопедом. Клінічні прояви сколіозу в дітей віком різняться залежно від ступеня деформації хребта.

Сколіоз I ступеня у дітей може бути запідозрений за наступними характерними ознаками: опущеного положення голови, зведених плечей, скошеного тазу, сутулості, асиметрії надпліч і талії, повороту хребців навколо поздовжньої осі, що намічається. Дуга викривлення проглядається при нахилі вперед і пропадає при випрямленні тулуба дитини.

При сколіозі II ступеня, крім вище перерахованих ознак, у дітей з’являється патологічна ротація хребців, м’язовий валик у поперековому відділі та випинання – у грудному відділі на стороні викривлення. Кривизна хребта не пропадає у будь-якому положенні тіла.

Клінічні ознаки сколіозу III ступеня в дітей віком характеризуються вираженим поворотом хребців, добре окресленим реберним горбом, м’язовими контрактурами, ослабленням черевних м’язів, випиранням реберних дуг та інших.

При сколіозі IV ступеня хребет дитини значно деформований, паравертебральні м’язи розтягнуті, виражений реберний горб, ребра та м’язи в зоні увігнутості западають.

Прогресування патологічних змін при сколіозі у дітей призводить до розвитку функціонально значущої деформації грудної клітки, що супроводжується здавленням та усуненням серця, легенів та судинного пучка. Цей стан розцінюється як сколіотична хвороба у дітей.

Сколіоз I і II ступеня у дітей зазвичай протікає без суб’єктивних скарг; при сколіозах III та IV ступеня можуть турбувати біль у спині, підвищена стомлюваність, задишка, біль у серці, тахікардія, скутість рухів. Ускладненнями і наслідками сколіозу у дітей і підлітків можуть виступати вегето-судинна дистонія, нейроциркуляторна дистонія, дискінезія жовчовивідних шляхів, холецистит та ін. (слабкості, дискоординованості та ін.).

Сколіоз у дітей нерідко поєднується з іншою патологією опорно-рухового апарату: дисплазією кульшових суглобів, плоскостопістю, викривленням хребта в сагітальній площині (кіфозом).

Раннє виявлення сколіозу – найважливіше завдання диспансерних оглядів дітей дошкільного та шкільного віку педіатром, дитячим хірургом, неврологом, дитячим ортопедом. Для правильної оцінки постави необхідне послідовне обстеження дитини на положенні стоячи (спереду, збоку, ззаду), сидячи і лежачи. При цьому звертають увагу на висоту надпліч, асиметрію шкірних складок, лопаток, тазу, наявність реберного горба та інші ознаки сколіозу у дітей. Ступінь викривлення хребта у градусах визначають за допомогою сколіозометра. Виявлення відхилення хребта більш ніж на 5-7° є підставою для проведення рентгенографії дитині.

Рентгенографія хребта виконується у положенні стоячи та лежачи у 2-х проекціях. З отриманих спондилограмм проводиться розрахунок величини викривлення за методикою Фергюссона чи Кобба, визначення індексу стабільності хребта. Для більш детального обстеження відділу хребта, що цікавить, може застосовуватися рентгенівська томографія, MРТ або КТ хребта, мієлографія. Для обстеження та динамічного спостереження дітей краще застосовувати непроменеві методи дослідження, наприклад, комп’ютерну оптичну топографію. Обов’язковим компонентом діагностики сколіозу в дітей віком є ​​фотографування дитини з різних точок усім етапах спостереження.

У разі розвитку функціональних порушень з боку внутрішніх органів за показаннями дитині проводяться консультації дитячого пульмонолога, дитячого кардіолога, дитячого гастроентеролога; виконуються ФЗД, ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини ін.

Загальноприйнята тактика передбачає диференційовані підходи до проведення лікувальних заходів дітям з різним ступенем виразності сколіозу. Консервативне лікування проводиться за участю фізіотерапевтів, масажистів, інструкторів ЛФК, вертебрологів, мануальних терапевтів.

Дітям з непрогресуючим сколіозом І-ІІ ступеня потрібно усунення причин, що сприяють викривленню хребта, зменшення статичного навантаження на хребет, організація оптимальної рухової активності. З метою недопущення прогресу сколіозу дітям рекомендується лікувальна гімнастика, масаж спини, плавання. Важливою складовою терапії сколіозу у дітей є дотримання ортопедичного режиму – сон на щиті, контроль за правильною поставою, періодичне розвантаження хребта у горизонтальному положенні.

При прогресуючому сколіозі І-ІІ ступеня, крім названих заходів, дітям призначається індивідуальний комплекс ЛФК, фізіотерапія (електроміостимуляція, магнітотерапія, СМТ-терапія, водолікування, грязелікування, теплолікування), ортопедичний масаж, м’які техніки мануальної терапії. Лікування доповнюється носінням коригувальних ортопедичних корсетів.

Показаннями до хірургічної корекції сколіозу у дітей є швидке прогресування деформації, незважаючи на консервативне лікування, що проводиться, кут викривлення хребта більше 40°, порушення роботи життєво важливих органів. Оптимальним періодом для оперативного лікування вік 10-14 років. Операція полягає в імплантації фіксуючих пристроїв трансторакального, дорсального або комбінованого доступу. Найбільшого поширення у хірургії сколіозу набули дистрактори Казьміна, Харрінгтона, ендокоректор Роднянського-Гупалова, системи Котреля-Дюбусе та ін. Перед хірургічним втручанням проводиться витягування хребта.

За показаннями можуть виконуватися коригуючі кістково-пластичні операції (клиноподібна резекція хребців), мобілізуючі операції (тенолігаментокапсулотомія по Шулутку, дискектомія), косметичні втручання (резекція реберного горба, екстраплевральна торакопластика, резекція кута гла.

Несприятливий прогресуючий перебіг мають ранні деформації хребта (до 6 років); Найбільш сприятливо протікає сколіоз у дітей віком від 10-12 років. Всі діти зі сколіозом повинні регулярно, не менше 2-х разів на рік проходити спеціалізоване лікування, призначене ортопедом. При вираженому сколіозі в дітей віком операція може лише зменшити ступінь викривлення хребта і призупинити його прогресування. Тому головні зусилля дорослих мають бути спрямовані на запобігання сколіозу у дітей.

Необхідна раціональна організація рухового режиму дітей вдома та в дитячих установах, контроль за утриманням правильної постави, виключення важких навантажень на хребет та несиметричного навантаження м’язів, заняття оздоровчою гімнастикою та спортом, профілактика травматизму. При порушеннях постави дітям показані курси ЛФК, масажу, що закріплює, заняття плаванням.